Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 589/6044/13

провадження № 61-35606св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - відділ державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року у складі судді Шпак З. П. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 02 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, надалі уточненою, на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції), яка мотивована тим, що рішеннями Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2004 року (справа

№ 2-463/04) та від 13 жовтня 2004 року (справа № 2-15/04) стягнуто з Малого приватного підприємства «Інваспорт» (далі - МПП «Інваспорт») на її користь та на користь Шосткинського міського об`єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов`язаних з ним осіб «Захист», грошові суми на відшкодування моральної шкоди. На виконання зазначених судових рішень були видані виконавчі листи і відкриті виконавчі провадження.

З урахуванням наведеного та посилаючись на те, що до моменту звернення зі скаргою виконавчі листи не виконані, просила визнати бездіяльність ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції з виконання судових рішень неправомірною та зобов`язати виконати судові рішення за рахунок майна боржника; визнати ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції боржником за виконавчими листами у кримінальній справі № 78347; зобов`язати поважати права стягувачів; об`єднати виконавчі провадження у зведене; заборонити передавати речові докази особам, які не є учасниками виконавчого провадження; виконати вказівки ухвали Апеляційного суду Сумської області від 03 листопада 2014 року; вирішити питання щодо збільшення розміру відшкодування, визначеного за судовими рішеннями; провести судове розслідування і зобов`язати ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції виконати виконавче провадження стосовно приватного майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а. с. 199-203, 224).

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою державного виконавця від 07 березня 2008 року ОСОБА_1 повернуто виконавчий лист № 2-463/04. Стягувач до дня звернення до суду із цією скаргою до ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції із заявами чи скаргами щодо стану виконавчого провадження не зверталася. Клопотання про поновлення пропущеного строку заявник не заявляла. Щодо виконання виконавчого листа № 2-15/04 про стягнення на користь Шосткинського міського об`єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов`язаних з ним осіб «Захист», суд зазначив, що ОСОБА_1 , яка є головою об`єднання, не повноважна звертатися в інтересах юридичної особи від власного імені.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 02 квітня 2018 року ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, встановивши, що скаргу подано з пропуском строку, встановленого чинним законодавством, та відсутнє клопотання про його поновлення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 02 квітня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у розгляді скарги, суд не звернув уваги на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2005 року та ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2013 року, якими визнано дії і рішення виконавчої служби неправомірними та зобов`язано виконати виконавчі документи, однак зазначені рішення не виконані. Зазначає, що позовна давність на її скаргу не поширюється, оскільки невиконання рішення триває до цього часу.

У лютому 2019 року надійшов відзив ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Зазначений відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України - не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2004 року у цивільній справі № 2-463/04 і рішенням цього ж суду від 13 жовтня 2004 року у цивільній справі № 2-15/04 стягнуто з МПП «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 та на користь Шосткинського міського об`єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов`язаних з ним осіб «Захист», грошові суми на відшкодування моральної шкоди (т. 1, а. с. 21, 22-23, 196, 197).

На виконання зазначених судових рішень були видані виконавчі листи і відкриті виконавчі провадження (т. 1, а. с. 19, 20).

07 березня 2008 року державний виконавець ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції повернув ОСОБА_1 виконавчий лист від 07 жовтня 2004 року № 2-463/04 (т. 1, а. с. 10).

23 квітня 2008 року ОСОБА_1 повторно пред`явила виконавчий лист для примусового виконання (т. 1, а. с. 165), у зв`язку з чим 24 квітня 2008 року відкрито виконавче провадження.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 5 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 384 ЦПК України 2004 року скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Статтею 385 ЦПК України 2004 року встановлено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що вчинена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18).

Зважаючи на викладене, Верховний Суд визнає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі про те, що скарга ОСОБА_1 у частині оскарження бездіяльності ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції з виконання судового рішення про відшкодування моральної шкоди на її користь подана поза межами процесуального строку.

Враховуючи відсутність у Верховного Суду повноважень на розгляд скарги ОСОБА_1 по суті на вказану бездіяльність ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції, скарга у цій частині підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 38 ЦПК України 2004 року юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Виходячи із зазначених положень процесуального закону, а також ураховуючи положення статей 40-42 ЦПК України 2004 року, фізична особа може брати участь у цивільному процесі самостійно або бути представником юридичної особи, якщо її повноваження посвідчуються відповідними документами.

Відповідно до статті 11 Закону № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулась до суду як фізична особа, а не як особа, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , яка є головою Шосткинського міського об`єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов`язаних з ним осіб «Захист», не уповноважена звертатися до суду зі скаргою в інтересах юридичної особи від власного імені. Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій про залишення скарги ОСОБА_1 в цій частині без розгляду підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, оскаржувані судові рішення в частині залишення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції в частині виконання судового рішення про стягнення на користь заявника грошових коштів без розгляду підлягають скасуванню, з направленням справи у вказаній частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У решті оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін з наведених вище підстав.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення в частині підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, а в іншій частині - залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 02 квітня 2018 року в частині залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції з виконання виконавчого листа про стягнення з Малого приватного підприємства «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 грошових коштів скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У решті ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 02 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко