ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2018 року
м.Суми
Справа №589/6044/13-ц
Провадження № 22-ц/788/538/18
Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,
за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - відділ Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Шпак З.П. від 30 травня 2016 року, постановлену у м. Шостка,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС), яка мотивована тим, що рішеннями Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2004 року (справа №2-463/04) та від 13 жовтня 2004 року (справа №2-15/04) було стягнуто з Малого приватного підприємства (далі - МПП) «Інваспорт» на її користь та на користь Шосткинського міського об'єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов'язаних з ним осіб, грошові суми в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На виконання зазначених судових рішень були видані виконавчі листи і відкриті виконавчі провадження.
Посилаючись на те, що до моменту звернення зі скаргою виконавчі листи не виконані, ОСОБА_1, з урахуванням останнього уточнення і доповнення скарги 14 січня 2016 року і 24 травня 2016 року, просила визнати дії ВДВС з виконання судових рішень неправомірними та зобов'язати виконати судові рішення за рахунок майна боржника; визнати ВДВС боржником за виконавчими листами у кримінальній справі № 78347; зобов'язати поважати права стягувачів; об'єднати виконавчі провадження у зведене; заборонити передавати речові докази особам, які не є учасниками виконавчого провадження; виконати вказівки Апеляційного суду Сумської області, викладені в ухвалі від 03 листопада 2014 року; вирішити питання щодо збільшення розміру відшкодування, визначеного за судовими рішеннями; провести судове розслідування і зобов'язати ВДВС виконати виконавче провадження стосовно приватного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Справа розглядалася неодноразово.
Останній раз Шосткинський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 30 травня 2016 року залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвала мотивована тим, що постановою державного виконавця від 07 березня 2008 року ОСОБА_1 було повернуто виконавчий лист № 2-463/04. Стягувач по день звернення до суду з даною скаргою не зверталась до ВДВС із заявами чи скаргами щодо стану виконавчого провадження. Клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлено.
Щодо виконання виконавчого листа № 2-15/04 про стягнення на користь Шосткинського міського об'єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов'язаних з ним осіб, суд зазначив, що ОСОБА_1, яка є головою об'єднання, не повноважна звертатися в інтересах юридичної особи від власного імені.
У червні 2016 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу або направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що не урахувавши обґрунтування скарги порушенням особистого немайнового права ОСОБА_1, яке є триваючим, суд неправильно керувався ст.ст. 383-387 ЦПК України і не застосував при постановленні ухвали ст. 268 ЦК України (вимоги, на які позовна давність не поширюється); пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року, в якому надані роз'яснення, що статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує (ас. 231-233 т. 3).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу вважати неподаною і повернути заявнику (ас. 250 т. 3).
У серпні 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року касаційна скарга задоволена. Ухвалу судді Апеляційного суду Сумської області від 26.07.2016 скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (ас. 26-28 т. 4).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області в складі судді Біляєвої О.М. поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження і відкрито апеляційне провадження у справі № 589/6044/13-ц (ас. 31 т. 4).
Відділ Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу не подав.
У судове засідання учасники справи не з'явились; про дату, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд установив, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 07 жовтня 2004 року в цивільній справі № 2-463/04 і рішенням цього ж суду від 13 жовтня 2004 року в цивільній справі № 2-15/04 було стягнуто з МПП «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 та на користь Шосткинського міського об'єднання громадян, постраждалих від протиправної діяльності МПП «Інваспорт» та пов'язаних з ним осіб, грошові суми в рахунок відшкодування моральної шкоди (ас. 21, 22-23, 196, 197 т. 1).
На виконання зазначених судових рішень були видані виконавчі листи і відкриті виконавчі провадження (ас. 19, 20 т. 1).
07 березня 2008 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції повернув ОСОБА_1 виконавчий лист № 2-463/04 від 07 жовтня 2004 року, що підтверджується постановою (ас. 10 т. 1).
23 квітня 2008 року ОСОБА_1 повторно пред'явила виконавчий лист для примусового виконання (ас. 165 т. 1), у зв'язку з цим 24.04.2008 року було відкрито виконавче провадження.
Ці обставини учасниками справи не оспорюються.
Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження і на час звернення до суду зі скаргою) визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Статтею 383 ЦПК України (в редакції станом на 22.10.2010) визначено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 385 ЦПК України в редакції 18 березня 2004 року скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 385 ЦПК в редакції 18 березня 2004 року).
Отже, вказаний строк є процесуальним, він може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.
Відповідні роз'яснення викладені у пункті 16 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
З урахуванням встановлених обставин і наведених норм права суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, тобто починаючи з 24 жовтня 2008 року, оскільки стягувач ОСОБА_1 23 квітня 2008 року подала до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримала у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, а тому вважається обізнаною про ймовірність порушення її прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримала вона від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлена вона із матеріалами виконавчого провадження.
Проте скарга подана 22 жовтня 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 385 ЦПК України 2004 року.
Відповідна заява ОСОБА_1 щодо поновлення пропущеного строку, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання, відсутня.
При цьому ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції наполягала на тому, що порушення є триваючим і строк звернення до суду нею не пропущений.
Відповідні аргументи викладені нею в апеляційній скарзі.
За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, з додержанням вимог процесуального закону залишив скаргу без розгляду.
При цьому заявник не позбавлена права на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Суд правильно керувався при вирішенні питання статтями 383, 385 ЦПК України в редакцій, чинній на момент розгляду справи, оскільки саме цими нормами врегульовано судовий контроль за виконанням рішень.
Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скарги про незастосування судом статті 268 ЦК України і не урахування роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Суд першої інстанції не порушив гарантоване Конституцією України право ОСОБА_1 на оскарження рішень, дій чи бездіяльності ВДВС, оскільки не відмовляв особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Процесуальний строк не є позовною давністю, тому стаття 268 ЦК України не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М.Біляєва
Судді : О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко
