Постанова
Іменем України
14 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 589/6044/2013
провадження № 61-1900св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - відділ державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року у складі судді Семеній Л. І.,
ВСТАНОВИВ :
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Шосткинського МРУЮ.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Після закінчення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2016 року апеляційна скарга заявниці залишена без руху й наданий п'ятиденний строк для сплати судового збору у сумі 275 грн 60 коп., а також роз'яснено, що у разі несплати судового збору апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута. Крім того, роз'яснено, право протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження рішення, в якій навести підстави для його поновлення та надати суду докази на підтвердження поважності причин його пропуску, а також роз'яснено, що у разі не подання заяви про поновлення строку протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали або визнання судом вказаних для поновлення процесуального строку підстав неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2016 року визнано неподаною і повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявниця звернулася з заявою про звільнення або розстрочення чи зменшення розміру судового збору, посилаючись на тяжке матеріальне становище у зв'язку з пенсійним віком та отриманням пенсії у сумі 1 218 грн. Однак не надала доказів її тяжкого матеріального стану чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували реальну неможливість сплатити 275 грн 60 коп. судового збору.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року та передати питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що від судового збору заявниця не відмовлялася, вказувала що отримує житлову субсидію, не в змозі віддати третину пенсії за судовий збір, оскільки не має можливості.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
16 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, виходив із того, що заявниця не виконала вимоги ухвали суду в частині сплати судового збору, а підстави для її звільнення від сплати судового збору, як і підстави для висновку про можливість розстрочити чи зменшити його сплату, відсутні.
Однак з такими висновком погодитись не можна.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі - Постанова) роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету» («Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), № 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку).
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 і визнаючи її неподаною, суддя виходив з того, що ОСОБА_1 судовий збір при подачі апеляційної скарги не сплатила і не надала доказів на підтвердження доводів про скрутне матеріальне становище, що давало б судді підстави для звільнення її від сплати судового збору, або розстрочки чи зменшення його розміру.
Проте з таким висновком судді погодитися неможливо через те, що він не відповідає вимогам закону.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК України, ні Законом України «Про судовий збір» (ч. 1 ст. 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.
Перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, міститься у пунктах 1, 4 частини другої статті четвертої Закону України «Про судовий збір» і за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір», не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена в абзаці 2 пункту 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» .
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував положень Закону «Про судовий збір», роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, є обґрунтованими. Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до вимог частини четвертої статті 406 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання до апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило
