ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2609/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання: Колесник Д.А.
представники сторін:
від ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів": Науменко Світлана Борисівна, ордер серії ДП №1896/016 від 27.01.2020 р., адвокат;
інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року, постановлену за результатами розгляду заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєва І.І про забезпечення позову у справі №908/2609/17
за позовом ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєва І.І., ідентифікаційний номер 3275418279 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006)
до відповідача 1 - ОСОБА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дрогобицька міська рада Львівської області (пл. Ринок, 1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100)
про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015року і стягнення заборгованості,
поданих в межах справи № 908/2609/17 про банкрутство - Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", -
Кредитори:
1/ ПП "Лазурний берег", м. Павлоград Дніпропетровської області
2/ Центральне об`єднане УПФУ, м. Запоріжжя
З/ ПрАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", м. Київ
4/ Львівський міський центр зайнятості", м. Львів
5/ ПрАТ "Львівобленерго", м. Львів
61 Тимошенко B.C., м. Київ
7/ Управління ВД ФСС України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
8/ ГУ ДФС у Львівській області, м. Львів
9/ ГУ ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
10/ ПрАТ "Юнікон", м. Дніпро
11/ ОСОБА_3., м. Київ
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі №908/2609/17 заяву позивача - ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» Букрєєва І. І. про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію виданого фізичній особі Добрянському Ігорю Леонідовичу Дозволу Департаменту ДАБІ у Львівській області на проведення будівельних робіт № ЛВ 112182480999 від 05.09.2018 року на Земельні ділянці місцезнаходженням: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Грушевського, б. 9, отриманої в тимчасове користування за договором суперфіцію від 12.06.2015, правокористувачем якої зареєстрований ОСОБА_1 , відповідно до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права: №13183386 від 13.01.2016, зробленого державним реєстратором Львівське міське управління юстиції Пелип Іриною Богданівною. Опис об`єкта іншого речового права: Земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 площею 3000 кв.м., що становить 1/4 для будівництва, до моменту розгляду по суті позовної заяви Ліквідатора ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 і стягнення заборгованості за даним договором.
Заборонено підряднику будівництва - Приватному підприємству «Грагар», ідентифікаційний код юридичної особи 35376330, місцезнаходження: 82172, Львівська обл., місто Дрогобич, місто Стебник, вул.Трускавецька, будинок 107 здійснювати будівельні роботи, розпочаті на підставі Дозволу на будівельні роботи №ЛВ 112182480999 та об`єкті, на будівництво якого наданий Дозвіл - торгово-офісна будівля з приміщеннями для груп короткочасного перебування дітей дошкільного віку на земельні ділянці місцезнаходженням: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Грушевського, б. 9, отриманої в тимчасове користування за договором суперфіцію від 12.06.2015, до моменту розгляду по суті позовної заяви Ліквідатора ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 і стягнення заборгованості за даним договором.
Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, державним та приватним нотаріусам, тощо) вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності замовника будівництва - фізичної особи ОСОБА_1 чи будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб на об`єкти нерухомого майна чи об`єкти незавершеного будівництва, в тому числі торгово-офісну будівлю з приміщеннями для груп короткочасного перебування дітей дошкільного віку на Земельні ділянці місцезнаходженням: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Грушевського, б. 9, отриманої в тимчасове користування за договором суперфіцію від 12.06.2015, які будуть збудовані в результаті будівельних робіт, розпочатих на підставі Дозволу на будівельні роботи №ЛВ 112182480999, до моменту розгляду по суті позовної заяви Ліквідатора ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 і стягнення заборгованості за даним договором.
Ухвала є виконавчим документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання - 18.12.2018 року та підлягає негайному виконанню.
Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки - до 18.12.2021року.
Ухвала мотивована наступними доводами:
- предметом спору є позовні вимоги ліквідатора ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» Букрєєва І. І. до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дрогобицька міська рада Львівської області про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості;
- станом на день подання до суду позовної заяви, ліквідатор має офіційні відомості про чинність Дозволу на будівельні роботи (будівництво торгово-офісної будівлі) на земельній ділянці, яка передана відповідачу на праві суперфіцію та реальний початок проведення на ній будівельних робіт за заявою замовника - фізичної особи ОСОБА_1 ;
- саме на підставі договору суперфіцію від 12.06.2015 року оформлений Дозвіл на будівельні роботи, що й наведено в «Реєстрі дозвільних документів» на веб-сайті ДАБІ;
- ліквідатор вважає, що дія Дозволу на будівельні роботи і реалізація заходів з його виконання (фактичне проведення будівельних робіт на земельній ділянці) може унеможливити виконання рішення суду; договір суперфіцію від 12.06.2015 року підлягає припиненню у зв`язку з наявністю достатніх правових підстав для такого припинення, що обгрунтував позивач у позовній заяві;
- здійснення будівельних робіт на земельній ділянці, яка не може використовуватися для цієї мети, унеможливить захист прав та інтересів ПАТ «ДЗАК» (користувача земельної ділянки) і Дрогобицької міської ради Львівської області (власника земельної ділянки), в той час, коли:
- власник не надавав згоду на проведення будівельних робіт на його земельній ділянці, а користувач не мав належних підстав передавати відповідачу земельну ділянку на праві суперфіцію;
- відповідач порушив ряд умов договору суперфіцію від 12.06.2015 року, які є підставою для припинення дії даного договору;
- наслідком здійснення будівельних робіт на земельній ділянці є будівництво та подальша державна реєстрація обєкту нерухомого майна, на будівництво якого наданий Дозвіл, порушить право власника землі та землекористувача на її вільне володіння та користування, а також унеможливить виконання Ліквідатором своїх обов`язків щодо повернення земельної ділянки її власнику у належному стані.
Суд в оскаржуваній ухвалі вважав, що вказані заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору, є розумними, обгрунтованими, адекватними та забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просив скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі №908/2609/17 повністю та винести рішення, яким відмовити в забезпечені позову.
Також дану ухвалу суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_2 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2019 року було об`єднано розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в одне апеляційне провадження.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 зазначає, що :
- винесена ухвала про забезпечення позову не відноситься до юрисдикції господарського суду Запорізької області;
- згідно п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України та ч.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд. у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником: стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
- наведеною нормою права не передбачено можливості звернення боржника в межах провадження у справі про його банкрутство з вимогами до третіх осіб про припинення дії договору і стягнення заборгованості по договору на користь боржника;
- позов пред`явлений не до боржника у межах справи про банкрутство і не підлягає розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство;
- позов, що знаходиться на розгляді господарського суду, пред`явлений до фізичних осіб, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також апелянт посилається на відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки позов є майновим - про стягнення заборгованості, а в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодного достатньо обгрунтованого припущення для висновку, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю чи погіршитьсь за якістю на момент виконання рішення.
Прийняті судом заходи забезпечення позову не пов`язані з правовою суттю позовних вимог і їх невжиття жодним чином не впливає на виконання рішення суду у спорі за позовом, предметом якого є припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості по договору суперфіцію.
Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі №908/2609/17 та винести судове рішення, яким відмовити в забезпечені позову.
Відповідач-1 ОСОБА_2 в апеляційній скарзі наводить аналогічні доводи. Вказує, що оскаржувана ухвала прийнята некомпетентним судом, до юрисдикції якого не відноситься вирішення спору, за відсутності підстав для забезпечення позову.
Просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі №908/2609/17 та винести судове рішення, яким відмовити в забезпечені позову.
У судове засідання представники апелянтів не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через карантинні обмеження, які діють на території України до 31.07.2020 року.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань про відкладення, оскільки сторони мають можливість приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі з використанням власних технічних засобів.
Обговоривши доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дослідивши докази, заслухавши представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в силу наступного:
При здійсненні судочинства суди України застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
«Ефективний засіб» - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції обмежився посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України, не зазначивши, які саме докази підтверджують доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду. Крім того, обраний судом спосіб забезпечення позову не відповідає заявленим вимогам.
Так, відповідно до змісту позовної заяви, предметом спору є стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором суперфіцію від 12.06.2015 року в розмірі 124 500,00 грн., визнання договору супрфіцію від 12.06.2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 припиненим з 01.11.2018 року, зобов*язання фізичної особи ОСОБА_2 підписати з позивачем з 31.10.2018 року Акт зворотнього прийому-передачі обєкта суперфіцію (земельної ділянки) за договором суперфіцію від 12.06.2015 року, витребування у державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ковалів К.В. справи щодо реєстрації права забудови земельної ділянки та зобов`язання суб`єкта державної реєстрації вчинити дії.
Виходячи з предмету спору колегія суддів дійшла висновку, що обраний судом спосіб забезпечення позову є неадекватним заявленим вимогам, стосується інтересів ОСОБА_1 , який не є зобов`язальною стороною згідно заявлених вимог та стосується діяльності Приватного підприємства «Грагар», яке не є стороною чи третьою особою у даній справі.
Постановлюючи ухвалу, суд не зазначив, яким чином дотримано ним баланс інтересів сторін, як невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може вплинути на неможливість виконання в майбутньому рішення суду щодо стягнення з відповідача заборгованості чи зобов`язання його вчинити дїї з підписання Акту зворотнього прийому-передачі об`єкта суперфіцію (земельної ділянки) за договором суперфіцію від 12.06.2015 року.
Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача будуть спрямовані на порушення прав та інтересів ПАТ «ДЗАК» (користувача земельної ділянки) і Дрогобицької міської ради Львівської області (власника земельної ділянки), не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову, який співмірний з заявленими вимогами.
Колегією суддів встановлено, що жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов, та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування цієї ухвали та задоволення апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги недоведення заявником, що невжиття судом визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року, №908/2609/17 скасувати.
В задоволені заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєва ІЛ. про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Підписано в повному обсязі 20.07.2020 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков
