ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/2609/17
учасники справи:
боржник (позивач) - Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів",
представник боржника - Селівончик А.І., адвокат (Ордер КВ №759230 від 03.06.2019, Договір про надання правничої допомоги від 06.12.2018),
арбітражний керуючий (ліквідатор) Букрєєв Ігор Ігорович - не з`явився,
відповідач 1 - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
представник відповідача - не з`явився,
відповідач 2 - Акціонерне товариство "ВТБ Банк",
представник відповідача 2 - Гуртовий В.В., адвокат (довіреність №40 від 05.04.2019),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М.,
представник третьої особи - не з`явився,
кредитор - Приватне акціонерне товариство "ЮНІКОН",
представник кредитора - Горобець М.А., адвокат (Ордер ДП № 2446/017 від 20.05.2019),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В.
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018
у складі судді: Юлдашева О.О.,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2019
у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.
у провадженні за позовом
Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" в особі ліквідатора Букрєєва І.І.
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Акціонерного товариства "ВТБ Банк"
про визнання прилюдних торгів недійсними,
у справі за заявою
Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів",
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (далі - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", боржник), в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", подано заяву про порушення справи про банкрутство.
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 порушено провадження у справі № 908/2609/17, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.
3. Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 у справі №908/2609/17 визнано ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Букрєєва Ігоря Ігоровича; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; зобов`язано ліквідатора у визначеному законом порядку і строк здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс для затвердження.
4. Ліквідатор ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєв І.І., в межах справи № 908/2609/17 про банкрутство ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", звернувся з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації належного боржнику нерухомого майна: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9.
Правовими підставами заявлених вимог позивач зазначив ст. ст. 46, 52, 56, 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", п. 5 розділу 2 "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 у справі №908/2609/17 позов ліквідатора ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" арбітражного керуючого Букрєєва І.І. задоволено повністю: визнано прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9, проведені в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2013 у справі №914/171/13, недійсними; визнано недійсним Свідоцтво про право власності ПАТ "ВТБ БАНК" на нерухоме майно - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", яке оформлене на підставі Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 41103649/14 від 04.10.2017; зобов`язано державного реєстратора скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 37805537 від 27.10.2017 щодо державної реєстрації за ПАТ "ВТБ БАНК" права власності на будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 23052562); зобов`язано державного реєстратора відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" згідно свідоцтва про право власності САС 295286 від 21.12.2010, виданого Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради замість реєстраційного посвідчення від 23.07.2002 року № 292.
6. Ухвала мотивована тим, що:
- реалізація нерухомого майна позивача на прилюдних торгах відбулася в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2013 у справі №914/171/13 про стягнення з ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (Боржник) заборгованості за Кредитним договором №ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 у розмірі 21 928 743,47 грн.
- зазначений наказ стосується тільки примусового стягнення грошових коштів - заборгованості боржника за кредитним договором, не стосується звернення стягнення на нерухоме майно, тим більше, на майно як на "Предмет іпотеки".
- в рамках виконавчого провадження і в процесі торгів нерухомому майну статус "Предмет іпотеки" присвоєно необґрунтовано.
Суд зазначив, що реалізоване нерухоме майно дійсно мало статус "Предмет іпотеки", але в рамках іншого виконавчого провадження, відкритого на виконання іншого рішення Господарського суду Львівської області (справа №914/172/13) за позовом Банку до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За висновками суду, у державного виконавця не було підстав для реалізації спірного майна як іпотечного, з огляду на те, що норми Закону України "Про іпотеку" передбачають певні особливості звернення стягнення на предмет іпотеки та передачі іпотечного майна іпотекодержателю; реалізація предмету іпотеки відбулася безпідставно та всупереч вимогам ст. 41 Закону України "Про іпотеку", оскільки рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно на виконанні державного виконавця на час проведення торгів не перебувало.
7. Під час розгляду справи судом встановлено:
7.1. На виконання наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 у справі №914/174/13 про стягнення з ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на користь ПАТ "ВТБ БАНК" грошових коштів, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. 05.12.2013 було відкрите виконавче провадження.
7.2. Також, на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України перебував наказ Господарського суду Львівської області від 26.11.2013 у справі №914/172/13 про звернення стягнення на користь ПАТ "ВТБ БАНК" на предмет іпотеки, де серед іншого майна зазначено: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9. Зазначений виконавчий документ повернуто стягувачу згідно постанови державного виконавця від 15.06.2017 на підставі заяви Банку.
7.3. 04.10.2017 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тертичною В.В. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 про стягнення з ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на користь ПАТ "ВТБ БАНК" грошових коштів у розмірі 21 928 743,47 грн. та судового збору 63 844,59 грн., була проведена реалізація нерухомого майна боржника - будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2 592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9.
7.4. Спірне майно реалізовано як предмет іпотеки, відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (Акт №41103649/14 від 04.10.2017 про реалізацію предмета іпотеки).
Згідно Акту №41103649/14 від 04.10.2017, торги не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників допущених торгів, проте відповідно до ст.49 Закону України "Про іпотеку" Банк (стягувач), виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
7.5. 27.10.2017 держаний реєстратор - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. оформив Свідоцтво про право власності ПАТ "ВТБ БАНК" (місцезнаходження: 01004, місто Київ, бульвар Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, ідентифікаційний код 14359319), на об`єкт нерухомого майна - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9 і зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення № 37805537 від 27.10.2017 державну реєстрацію права власності Банку на нерухоме майно (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 23052562).
7.6. Спірне майно, згідно наказу Господарського суду Львівської області від 26.11.2013 у справі №914/172/13, є предметом іпотеки, що сторонами не заперечувалося.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018 апеляційну скаргу АТ "ВТБ БАНК" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 у справі №908/2609/17 залишено без змін.
9. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зокрема, вказав на те, що при проведенні реалізації майна Банку державний виконавець застосував положення ст.49 Закону України "Про іпотеку", яка не підлягала застосуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 21.08.2018 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018, АТ "ВТБ Банк" звернулося із касаційною скаргою до Верховного суду про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2609/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєскова В.Г., суддя - Білоуса В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019.
12. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019, касаційну скаргу залишено без руху, у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
13. ПАТ "ВТБ Банк", на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.03.2019, подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами сплати судового збору в сумі 3 524, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 28.01.2019.
14. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2019 Клопотання АТ "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено АТ "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 908/2609/17 за касаційною скаргою АТ "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 та Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018; повідомлено учасників справи про час та дату судового засідання (04.06.2019 о 11:00).
15. 22.04.2019 до Верховного Суду від ліквідатора ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєва І.І. надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
16. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2609/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2019.
17. В судовому засіданні представник АТ "ВТБ Банк" повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".
18. Представник боржника в засіданні суду проти вимог та доводів АТ "ВТБ Банк" заперечив з підстав наведених у Відзиві, просив суд ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у цій справі залишити без змін.
19. Представник кредитора АТ "ЮНІКОН" в судовому засіданні, у вирішенні питання щодо законності та обґрунтованості оскаржених судових рішень, поклався на розсуд суду.
20. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(АТ "ВТБ Банк")
21. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення приписів ст. 48 Закону України "Про іпотеку" (щодо виключної підсудності), ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України. Також, скаржник зауважує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки та проігноровано факт пропуску строку позовної давності.
Доводи ліквідатора ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєва І.І.
22. Ліквідатор у Відзиві на касаційну скаргу доводить:
- підсудність не порушена, спір підлягає розгляду саме в рамках справи про банкрутство, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- реалізація спірного майна є незаконною, оскільки наказ Господарського суду Львівської області № 914/172/13 від 26.11.2013 (виконавчий документ щодо звернення стягнення на майно) був повернутий Банку на його вимогу (підстава - ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження");
- нерухомого майна, як "предмету іпотеки" у виконавчому провадженні не існувало з 15.06.2017 (Постанова про закриття виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 15.06.2017);
- при поданні позовної заяви не був пропущений строк позовної давності, ліквідатор ПАТ "ДЗАК" дотримався строку подачі відповідної заяви;
- позовна заява, яка є предметом даного розгляду, була подана ліквідатором з метою захисту права власності боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
24. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Указана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такий правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 16.04.2019 у справі № 902/357/18.
Предметом розгляду у цій справі є позов ліквідатора ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" Букрєєва І.І., в межах справи №908/2609/17 про банкрутство ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації належного боржнику нерухомого майна: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка складається з підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.
Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, прилюдні торги, з реалізації належного боржнику нерухомого майна: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9, відбувалися у межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 про стягнення з ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на користь ПАТ "ВТБ БАНК" грошових коштів у розмірі 21 928 743,47 грн. та судового збору 63 844,59 грн.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Питання звернення стягнення на майно боржника врегульовано приписами ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" і полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Отже, накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/18299/16.
Приписами ч. ч. 4, 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Судами попередніх інстанцій, під час розгляду цього позову, встановлено, що спірне майно (будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9) є предметом іпотеки.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 19.10.2016) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Порядок проведення електронних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 (далі - Порядок). Даний порядок набрав чинності 05.10.2016.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, спірне майно було реалізоване як іпотечне, всупереч вимогам ст. 41 Закону України "Про іпотеку", оскільки рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно на виконанні державного виконавця на час проведення торгів не перебувало (п. 7.2. цієї Постанови).
Також, судами вірно було встановлено неправомірне застосування, під час реалізації спірного майна, положення ст.49 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для визнання прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9, - недійсними.
Поряд з цим, оскільки вимоги ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності ПАТ "ВТБ БАНК" на спірне нерухоме майно, зобов`язання державного реєстратора скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 37805537 від 27.10.2017 відомості щодо реєстрації за АТ "ВТБ Банк" права власності мають похідний характер від вимог про визнання прилюдних торгів недійсними, відтак їх задоволення є також правомірним.
25. Щодо суті касаційної скарги
Стосовно доводів скаржника про те, що ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" подано заяву с пропуском строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.
Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) ст. 257 ЦК України встановлено в три роки.
Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.
Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.
За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Ліквідатор має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо - з моменту свого призначення.
Ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.
Така правова позиція наведена Верховним Судом у справах № 904/5978/14, № 904/7981/17, 902/357/18.
Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів вказує на дотримання ліквідатором боржника, враховуючи межи його повноважень, строку позовної давності для заявлення позову про визнання результатів прилюдних торгів недійсними.
Інші доводи касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, більш того, направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
26. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно ж із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
27. Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. та залишенням без змін оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2019 у справі № 908/2609/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
Л.Й. Катеринчук
