УХВАЛА
15 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/2609/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,
учасники справи:
боржник - Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів",
ліквідатор - Букрєєв Ігор Ігорович,
заявник касаційної скарги - Акціонерне товариство "ВТБ Банк"
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В.
на постанову Господарського суду Запорізької області
від 29.12.2017
у складі судді: Юлдашев О.О.,
та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 04.02.2019
у складі суддів: Верхогляд Т.А., (головуючий), Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. (далі - АТ "ВТБ Банк", заявник) 05.03.2019 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 908/2609/17.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2609/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2019.
Розглянувши матеріали касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Господарського суду Запорізької області з наступних підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
Пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017, водночас оскаржувана ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 про закриття апеляційного провадження не є судовим рішенням в розумінні приписів ст. 287 ГПК України, що прийнято за результатами апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, по суті.
За таких обставин та в силу положень глави 2 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України подана АТ "ВТБ Банк" касаційна скарга в частині оскарження постанови Господарського суд Запорізької області від 29.12.2017 не може бути розглянута в порядку касаційного провадження, як така, що не відповідає вимогам статті 287 ГПК України.
В частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 908/2609/17, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017 року).
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2019 встановлений у розмірі 1 921, 00 грн.
Отже, звертаючись 05.03.2019 з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019, заявнику належало сплатити судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.
Разом з тим, до касаційної скарги АТ "ВТБ Банк" не додано доказів сплати судового збору, при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначає, про важке фінансове становище, за таких обставин просить відстрочити сплату судового за подання касаційної скарги.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) не передбачено можливості відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги з підстав викладених в клопотанні поданому заявником касаційної скарги.
З урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених п. 3 вказаної норми.
За таких обставин, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017) у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 921, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 291, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. в частині оскарження постанови Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 908/2609/17 залишити без руху.
3. Надати Акціонерному товариству "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В. строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Акціонерному товариству "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка О.В., що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
В.Г. Пєсков
