ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 240/10153/19
адміністративне провадження № К/9901/13038/20
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Рибачука А.І.,
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Желєзного І.В., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (колегія у складі суддів Смілянця Е.С., Охрімчук І.Г., Капустинського М.М.)
у справі №240/10153/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 17.05.2019 інвалідності 2 групи, внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12.07.2019 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
-зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконанням обов`язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», з урахуванням раніше виплачених сум.
2.Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3.Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 17.05.2019 інвалідності 2 групи, внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12.07.2019 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
-зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», з урахуванням раніше виплачених сум.
4.18.05.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на зазначене судове рішення. Підставою касаційного оскарження є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
5.Ухвалою від 25.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі №240/10153/19.
6.Ухвалою від 25.05.2020 зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 до закінчення касаційного перегляду.
7.Ухвалою від 24.06.2020 справу передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зважаючи на те, що має місце різне застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у практиці Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8.Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України до 22.06.2015.
9.19.06.2015 під час первинного огляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 3 групу інвалідності з 19.06.2015, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби. У зв`язку з цим було виплачено допомогу в розмірі 182700 грн.
10.01.07.2016 під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 було повторно підтверджено 3 групу інвалідності, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.
11.21.05.2019 під час повторного огляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 2 групу інвалідності з 17.05.2019, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.
12. ОСОБА_1 звернувся із заявою (рапортом) про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.
13.Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом №90 від 12.07.2019 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплачених раніше сум, оскільки встановлення 2 групи інвалідності відбулось у понад 2 річний термін з первинного встановлення інвалідності.
14.Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся із позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дворічний строк у межах спірних правовідносин обчислюється саме з 19.06.2015 з часу первинного встановлення інвалідності позивачу. Суд зазначив, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (2015 рік) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла. Суд застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18.
16.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було. Отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності. Суд зазначив, що аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
17.Міністерство оборони України у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18 та постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 280/148/19.
Зазначає, що обмеження дворічним строком, протягом якого відбувається зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності запроваджені з 01.01.2014. Позивачу первинно інвалідність (3 групу) встановлено з 19.06.2015, а 2 групу інвалідності встановлено з 17.05.2019. Оскільки з дня первинного встановлення позивачу інвалідності до дня встановлення 2 групи інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
18.06.07.2020 від позивача надійшов відзив. Вважає, що положення п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право особі у разі встановлення їй інвалідності на призначення та виплату одноразової грошової допомоги незалежно від часу її звільнення з військової служби, черговості та часу настання груп інвалідності при первинному чи повторному огляді. Підставою для виплати одноразової грошової допомоги вважає встановлення йому 2 групи інвалідності з 17.05.2019.
На думку позивача, норма абзацу 1 частини 4 статті 16-3 зазначеного Закону не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, встановленого п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Позивач також звертає увагу на те, що суд повинен застосувати тлумачення закону, яке є найбільш сприятливим для позивача.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19.Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дійшов таких висновків.
20.Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975).
21.Колегією суддів встановлено, що мають місце випадки різного застосування Верховним Судом зазначених вище правових норм щодо отримання одноразової грошової допомоги.
22.Зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17) та інших, де відтворено цю саму позицію, суд дійшов висновку, що норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрала чинності 1 січня 2017 року. Оскільки раніше строків реалізації права на одноразову грошову допомогу передбачено не було, позивач має право на отримання цієї допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
23.Натомість у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 (справа №806/2180/18) та інших, де відтворено цю ж саму позицію, Суд звернув увагу на те, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII може бути застосовано до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014.
24.Вирішуючи питання щодо усунення розбіжностей у тлумаченні пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, Суд виходить з наступного.
25.У справах цієї категорії насамперед потрібно встановити які правові норми регулюють відносини сторін на час виникнення спору.
26.Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (2) групи інвалідності з 17.05.2019.
27.Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
28.Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
29.Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
30.Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
31.Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
32.Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
33.Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
34.З огляду на вищевикладене, судова палата вважає за необхідне відступити від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
35.Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, відбувся 17.05.2019, а первинно інвалідність 3 групи встановлено 19.06.2015. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
36.Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37.За таких обставин, рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правильним. Відповідно, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 слід скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019.
38.Відшкодування судових витрат суб`єкту владних повноважень законом не передбачено.
Керуючись ст. 346, 351, 352 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
2.Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року скасувати.
3.Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяРибачук А.І.
Суддя-доповідачКравчук В.М.
Судді Бевзенко В.М.
Берназюк Я.О.
Бучик А.Ю.
Єзеров А.А.
Желєзний І.В.
Коваленко Н.В.
Стародуб О.П.
Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.
Чиркін С.М.
Шарапа В.М.
