Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/10153/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
27 вересня 2022 рокум. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,
представника позивача: Лаврентьєва Д.О.,
представника відповідача: Ільчика О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 17 травня 2019 року інвалідності 2 групи внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12 липня 2019 року комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності війни 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконанням обов`язків військової служби в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців".
В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з тих підстав, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №240/10153/19 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства Оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 17 травня 2019 року інвалідності 2 групи внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12 липня 2019 року комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві , з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 скасовано, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 залишено в силі.
11.05.2022 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України.
Заява мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами. Водночас, саме вказану норму було застосовано судами першої та касаційної інстанцій як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, що у відповідності до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України є підставою для перегляду рішення від 26.12.2019 за виключними обставинами.
Позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у цій справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції у своєму рішенні від 26.12.2019, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 15.07.2020, керувався тим, що оскільки з часу первинного встановлення позивачу інвалідності до встановлення 2 групи інвалідності пройшло понад 2 роки, як встановлено у п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому спірне рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи прийняте відповідно до вимог вказаного Закону.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за ново виявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятою статті 361 КАС України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.
Надаючи правову оцінку обставинам заяви позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"№2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, який передбачає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Таким чином, на час прийняття рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачав обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Конституційний Суду у своєму рішення дійшов висновку про неможливість законодавчо обмежувати часовими рамками (строком у два роки) настання причиново-наслідкового зв`язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, та динамікою стану здоров`я. Такий правоприпиняльний (преклюзивний) строк має бути об`єктивно оцінений, обумовлений індивідуальним станом здоров`я кожної особи, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, в межах розумного строку.
Таким чином, оспорювані приписи Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3,8,17,46Конституції України).
Водночас, у пункті 2 резолютивної частини Рішення №1-р(II)/2022 визначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII. У статті 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ( Конституційний Суд України ) та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Отже, рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18).
Зазначені правові висновки узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19.
Отже, пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не підлягає застосуванню з 06.04.2022, що прямо встановлено Рішенням КСУ №1-р(II)/2022.
Водночас, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення позивачу з 17.05.2019 ІІ групи інвалідності внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини.
Однак, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню, у зв`язку з чим у суду першої інстанції не було правових підстав не застосовувати до спірних правовідносин положення пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №240/10153/19.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2022 року.
Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.
