КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/6389/2020
справа №757/47946/19-ц
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року, постановленої під головуванням судді Остапчук Т.В.
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання договору недійсним, скасування реєстраційного запису,-
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , скасувати рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н.М. про реєстрацію права власності, вилучити рішення з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Вимоги обґрунтовує тим, що надав ОСОБА_4 у позику грошові кошти, повернення яких забезпечено іпотекою зазначеної вище квартири.
В процесі виправлення помилки у договорі позики та з метою продажу квартири для погашення боргу заборона з іпотеки була знята, проте угоди з продажу квартири постійно відкладались, борг не повертався, а згодом ОСОБА_4 перестала виходити на зв`язок.
01 серпня 2017 року позивачем було встановлено, що 28 березня 2017 року квартиру АДРЕСА_1 було відчужено на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , а саме:
- визнано недійсною заяву від 07 березня 2017 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І., згідно з якою розрахунок між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором позики від 05 березня 3016 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. проведено повністю;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 березня 2017 року;
- визнано діючим ( неприпиненим ) договір позики від 05 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнано діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. та зареєстрований в реєстру за №537;
- визнано діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. та зареєстрований в реєстру за №538;
- поновлено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта про іпотечний договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. та зареєстрований в реєстру за №538.
Позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на зазначену квартиру та заборонити вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації права власності.
Заяву обґрунтовує підставами позову, а також вказує, що новим власником квартири в мережі Інтернет розміщено оголошення про її продаж, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року заяву задоволено частково, накладено арешт на квартиру, шляхом заборони відчуження. В іншій частині відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Пашковським Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у забезпеченні позову відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на те, що скаржник є власником квартири, у реєстрі речових прав на нерухоме майно зберігається запис про наявність іпотечного обтяження, встановленого на користь позивача, а тому відсутні ризики відчуження квартири. Арешт відповідно до ухвали суду порушує його права як власника.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пашковський Д.В. та представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Грицик Д.С. доводи апеляційної скарги підтримали.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав заяву про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи заяву та вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави уважати про наявність між сторонами реального спору та загрози невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати
особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Спір у цій справі виник щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Обставини справи дають підстави для висновку, що між сторонами дійсно існує спір, поза розумним сумнівом є підстави для твердження, що відповідач може вчинити дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі можливого ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи скаржника щодо відсутності доказів про наміри відповідача продати квартиру, а також щодо відсутності ризиків відчуження квартири, колегія суддів відхиляє та зазначає, що забезпечення позову застосовується з огляду на обґрунтовану вірогідність припущення про дії відповідача, які можуть бути направлені на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги в частині позбавлення прав скаржника вільно розпоряджатися квартирою відхиляються колегією суддів, оскільки відповідач не позбавлений можливості використовувати нерухоме майно за призначенням, натомість за відсутності таких заходів має можливість вільно розпорядитися цим нерухомим майном, що в свою чергу унеможливить застосування ефективного захисту прав позивача, у разі встановлення їх порушення.
Доводи апеляційної скарги в частині порушення права власності скаржника є безпідставними та відхиляються колегією суддів, оскільки установлені ухвалою про забезпечення позову обмеження в розпорядженні нерухомим майном не пов`язані з позбавленням права власності, є тимчасовими заходами, що діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова
