Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25 травня 2020 року Справа № 808/1509/16 СН/280/60/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізька обласна державна адміністрація, Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, профспілковий комітет Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області,
про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_2. (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2.; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації Запорізької області №66-к від 14 квітня 2016 року; поновити позивача на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області з 14 квітня 2016 року; визнати період часу з 14 квітня 2016 року по дату поновлення на роботі невиконання позивачем службових обов`язків - вимушеним прогулом; стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача моральну шкоду у сумі 5000 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що займаючи посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозірської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_1 сумлінно виконувала покладені на неї посадовою інструкцією обов`язки. Догана, на підставі якої було видано наказ про звільнення позивача, мала місце лише один раз. При цьому, підстави винесення догани не відносяться до категорії систематичного невиконання трудових обов`язків. Вважає, що звільнення позивача було проведено з порушенням закону, що стало підставою для звернення до суду з позовом про поновалення на роботі.
Відповідач позов не визнає, зазначає що впродовж періоду роботи позивача на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації проявилося недбале, несумлінне відношення її до виконання посадових обов`язків та завдань, що стоять перед відділом, їх невиконання, систематичні та неприпустимі порушення етики поведінки державного службовця. Представник зазначає, що розпорядженням голови райдержадміністрації №4-к від 20 січня 2016 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків. Відповідач зазначає, що дії, за які працівникові оголошено догану, входять до обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вказує на те, що позивач безвідповідально відносилася до вимог керівництва щодо обов`язку звітування перед головою районної державної адміністрації про виконання покладених на відділ завдань. На наради, що збиралися керівництвом райдержадміністрації за участю керівників усіх структурних підрозділів райдержадміністрації, часто запізнювалася чи взагалі не з`являлася. Звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України здійснено за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосуванням раніше до неї дисциплінарного стягнення. Додатково наголошує, що наявність фактів неналежного виконання посадових обов`язків позивачем з лютого по квітень 2016 року, які мали місце після застосування дисциплінарного стягнення, накладеного розпорядженням голови райдержадміністрації від 20.01.2016 №4-к підтверджено постановою Верховного Суду України від 31.07.2019 у справі №808/1509/16. Додатково звертає увагу на те, що розпорядженням Президента України від 18.06.2018 №87/2018-рп ОСОБА_2 звільнено з посади голови Великобілозерської районної державної адміністрації. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 03.10.2019 прийнято суддею Стрельніковою Н.В. справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 31.10.2019, яке не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, та було перенесено на 20.11.2019.
20.11.2019 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відкладено підготовче засідання на 17.12.2019.
17.12.2019 у підготовчому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування документів та виклик свідка; долучено до матеріалів справи документи на підтвердження витрат на правничу допомогу; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.12.2019.
23.12.2019 відкладено розгляд справи на 01.10.2020.
10.01.2020 відкладено розгляд справи на 11.02.2020.
11.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 17.03.2020.
17.03.2020 відкладено розгляд справи на 22.04.2020.
22.04.2020 відкладено розгляд справи на 25.05.2020.
25.05.2020 (вх.№23960) надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.
Представником відповідача подано клопотання (вх. №24033 від 25.05.2020), яким просить розглянути справу в порядку письмового провадження. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Представником третьої особи - Профспілкового комітету Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області подано клопотання (вх. №24036), яким просить розглядати справу в порядку письмового провадження. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представником третьої особи - Запорізької обласної державної адміністрації подано клопотання (вх. №24032 від 25.05.2020), яким просить розглянути справу в порядку письмового провадження. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Представником третьої особи- Департаменту освіти і науки Запорізької ОДА подано клопотання (вх. №232017 від 20.05.2020), яким просить розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.
Розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області № 134-к від 01 серпня 2013 року позивач призначена на посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області. До часу звільнення перебувала на вказаній посаді. (т. 1 а.с. 8)
18 січня 2016 року, голові райдержадміністрації, начальником управління фінансів Великобілозерскої райдержадміністрації, надано лист № 18 щодо використання освітньої субвенції в 2015 році, з визначенням залишку на 01 січня 2016 року. (т. 1 а.с. 19)
19 січня 2016 року першим заступником голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області та керівником апарату складено на ім`я голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області подання відносно ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 30)
Відповідно до змісту вищевказаного подання встановлено, що ОСОБА_1 не забезпечує належну роботу у підвідомчому структурному підрозділі, не володіє ситуацією в фінансуванні галузі.
20 січня 2016 року розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області №4-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " відповідно до статті 14 Закону України "Про державну службу", статей 147-149 КЗпП України, подання першого заступника голови райдержадміністрації, пояснень працівників райдержадміністрації, позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків. (т.3 а.с. 31)
Вищевказане розпорядження позивачем не оскаржено.
21 березня 2016 року на ім`я голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області складена доповідна записка від імені першого заступника голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про те, що поведінка начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_1 є недопустимою, як для керівника, який очолює галузь освіти в районі, а також порушує правила етичної поведінки державного службовця та виражає явну неповагу до керівництва райдержадміністрації (т. 3 а.с. 78).
Головою райдержадміністрації накладено резолюцію щодо погодження з профспілковим комітетом звільнення ОСОБА_1
21 березня 2016 року голова Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області направив до голови первинної профспілкової організації Великобілозерської районної державної адміністрації подання "Про надання згоди на розірвання трудового договору" з ОСОБА_1 начальником відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації (т. 3 а.с. 79).
25 березня 2016 року профспілковим комітетом Великобілозерської райдержадміністрації надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , начальником відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської райдержадміністрації, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (т.3 а.с.80).
Листом від 05 квітня 2016 року за №98 Управління фінансів Великобілозерською райдержадміністрацією надало інформацію, що фінансування заробітної плати з нарахуванням за ІІ половину березня не проводилось, в зв`язку з відсутністю зареєстрованих фінансових зобов`язань. Протягом березня 2016 року по відділу освіти, молоді та спорту було здійснено фінансування лише заробітної плати за І половину березня та видатків на придбання предметів, матеріалів (автозапчастин на суму 6510 грн.). Видатки на харчування, оплату послуг, енергоносіїв протягом березня не здійснювалось. Наведено залишок асигнувань за відповідними кодами. ( т. 3 а.с. 61)
В цей же день, першим заступником складена доповідна записка голові райдержадміністрації щодо невикористання відділом освіти, молоді та спорту коштів в січні - березні 2016 року. Протягом І кварталу не здійснюється фінансування в повному обсязі всіх статей кошторису. Не сплачуються рахунки за придбані продукти харчування, видатки на відрядження, послуги зв`язку (відключено інтернет в навчальних закладах), не проводиться придбання запланованих предметів та обладнання (т. 3 а.с. 62).
Відповідачем проставлено резолюцію про необхідність надання позивачем пояснень та підготувати матеріали на звільнення.
Проте, позивач відмовилась надати пояснення стосовно доповідної записки першого заступника райдержадміністрації від 05 квітня 2016 року. У підтвердження вказаної обставини представником відповідача надано акт відмови від надання пояснень датований 11 квітня 2016 року. (т. 3 а.с. 64)
12 та 14 квітня 2016 року відповідачем листами № 02176/08-36 від 08 квітня 2016 року, № 02171/08-36 від 14 квітня 2016 року, №1084/01-17 від 07 квітня 2016 року отримано погодження Запорізької обласної державної адміністрації та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосуванням дисциплінарного стягнення, пункт 3 статті 40 КЗпП України.
Погодження відповідачем отримано на виконання пункту 6.1. Положення про відділ освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови № 469 від 29 грудня 2012 року (далі за текстом - Положення), яким визначено, що відділ освіти, молоді та спорту очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної держадміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з департаментом освіти і науки, молоді та спорту облдержадміністрації в установленому законом порядку.
Розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області від 14 квітня 2016 року за №66-к, звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосування раніше дисциплінарного стягнення, пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. (т.3 а.с. 77).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, прийнятим розпорядженням від 14 квітня 2016 року за №66-к та звільненням з посади, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Відповідно до пункту 3 частин 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідач стверджує, що позивачем допущено порушення трудової дисципліни та систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що полягає у неналежній етичній поведінці державного службовця та систематичне не управління бюджетними коштами, незабезпечення ефективного та результативного використання коштів.
Судом встановлено, зокрема, що листами № 18 від 18 січня 2016 року та № 98 від 05 квітня 2016 року Управління фінансів Великобілозерської райдержадміністрації повідомлено про невикористання позивачем, як керівником відділу освіти, фінансування заробітної плати, видатків на поточне утримання і оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів.
Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями є структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, в особі їх керівників.
Положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.
Положенням встановлено основні завдання відділу, зокрема, координація діяльності роботи навчальних закладів з їх нормативного, програмного, кадрового, матеріально-технічного і науково-методичного забезпечення (пункт 2.8); відділ забезпечує розроблення пропозицій щодо встановлення нормативів бюджетних асигнувань на утримання навчальних закладів комунальної форми власності (пункт 3.17); керівник відділу освіти, молоді та спорту розпоряджається коштами у межах затвердженого головою райдержадміністрації кошторису (пункт 6.3.13).
Отже, відповідно до наведених положень бюджетного законодавства та Положення розпорядником освітньої субвенції за місцевим бюджетом, фінансування заробітної плати, видатків на харчування, оплату послуг, енергоносіїв є відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації очолюваний ОСОБА_1 .
Статтею 5 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну службу", дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Так, правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Великобілозерської райдержадміністрації, затвердженими розпорядженням голови райдержадміністрації № 10 від 17 січня 2006 року, визначено основні обов`язки працівників, зокрема, поводитись гідно, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та етики державного службовця (підпункт "з" пункту 11).
На підтвердження допущених позивачем порушень до матеріалів справи долучено наступні документи:
- протоколи оперативних нарад від 23.02.2016, 25.02.2016;
- протокол оперативної наради у голови районної державної адміністрації від 15 березня 2016 року;
- акт про відмову від підпису про отримання протоколу від 15 березня 2016 року;
- доповідна записка першого заступника голови районної державної адміністрації Ярморленко А.І. від 17 березня 2016 року;
- акт про відмову надати пояснення щодо невиконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією ОСОБА_1 ;
- доповідна записка заступника голови районної державної адміністрації Хілько О.Л. від 17 березня 2016 року;
- доповідна записка заступника керівника апарату, начальника організаційного відділу апарату райдержадміністрації Савченко Ю.І. від 16 березня 2016 року;
- акт стосовно відмови ОСОБА_1 надавати пояснення щодо доповідної записки про порушення вимог проведення щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов`язків для ОСОБА_3 ;
- доповідна записка першого заступника голови районної державної адміністрації Ярмоленко А.І. від 21 березня 2016 року;
- протокол оперативної наради від 08.04.2016.
Положеннями статті 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Положеннями статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Судом встановлено, що позивач відмовилась надати пояснення по суті виявленого порушення щодо невиконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, на виконання наведеного порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Судом встановлено, що вперше до позивача застосовано дисциплінарне стягнення 20 січня 2016 року у вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків (розпорядження відповідача №4-к), яке не оскаржувалость позивачем у встановленому законом порядку та не знято з неї.
Розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області від 14 квітня 2016 року за №66-к, звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації.
Як стверджує відповідач оскаржуваним розпорядженням до позивача застосовано заходи дисциплінарного стягнення вдруге у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків після раніше застосованих заходів дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов`язків.
Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 31 липня 2019 року по даній справі (т. 4 а.с. 221-230), скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції та направляючи справу до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд зазначив про необхідність перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої ст. 40 КЗпП України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №714/395/17.
Також Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 нагадав, що адміністративний суд не обмежений у перевірці правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які не є предметом оскарження у справі, але висновок щодо правомірності яких має значення для вирішення адміністративної справи по суті. Відповідні висновки повинні бути підтвердженні зібраними у справі належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами. У цій справі суди не врахували та, вирішуючи питання щодо правомірності звільнення на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, в аспекті встановлення систематичності невиконання позивачем посадових обов`язків обмежились констатацією наявності факту притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з розпорядженням голови РДА від 20.01.2016 не надавши останньому жодної оцінки.
На виконання вказаної постанови Верховного суду, суд при прийняті справи до провадження в ухвалі від 03.10.2019 запропонував учасникам справи надати пояснення щодо всіх наказів про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому порядку).
Так відповідач з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації від 20.01.2016 №4-к зазначив наступне:
«Розпорядженням голови Велнкобілозерської РДА від 26.09.2014 №212 «Про затвердження кошторисної документації» зобов`язано начальника відділу освіти, молоді га спорту райдержадміністрації ОСОБА_1 оформити відповідну документацію пов`язану з виконанням робіт щодо затвердження проекту «Реконструкція дитячого дошкільного підрозділу «Дзвіночок» навчально-виховного комплексу №1». ОСОБА_1 був виданий відповідний наказ щодо затвердження кошторисної документації на даний об`єкт. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства віл 16.09.2015 №231 «Про затвердження об`єктів, що фінансуються у 2015 році за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження» затверджено реконструкцію вищевказаного закладу, що давало право позивачу на початок робіт. Але договір на виконання відповідних робіт був укладений лише 09.11.2015. Це призвело до того, що роботи з реконструкції розпочалися з запізненням, коли настали несприятливі погодні умови, що негативно вплинуло на якість робіт, скоротило термін виконання цих робіт та поставило під загрозу взагалі виконання цих робіт, бо закінчувався бюджетний рік. Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 №1132 «Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів» невикористані в поточному році кошти субвенцій повертаються до державного бюджету. Термін виконання робіт по даному об`єкту та оплати за виконані роботи спливав 25 грудня 2015 року (кінець казначейського обслуговування), тож невикористані кошти державним казначейством підлягали поверненню до державного бюджету безповоротно к останній день грудня 2015 року. Підрядна організація по ремонту дитячого садка в разі невиплати йому коштів за виконані роботи попереджала, що вимушена буде подати до суду. ОСОБА_1 необхідно було підписати акт після висновків фахівців авторського та технічного нагляду лише за виконані роботи, а не всі, які передбачалося зробити. Завдяки спільним зусиллям вдалося переконати ОСОБА_1 не перекладати свої посадові обов`язки на інших та довести ремонтні роботи до завершення, не втратити кошти державної субвенції зони спостереження. В подальшому Головою РДА було видано протокольне доручення №1 від 18.01.2016, яким начальнику відділу освіти, молоді та спорту РДА ОСОБА_1 було видано завдання: тримати па постійному контролі дотримання температурного режиму в навчальних закладах району (щоденно протягом опалювального періоду); провести в трудових колективах навчальних закладах району бесіди по дотриманню працівниками трудової дисципліни (до 25.01.2016); викликати підрядника, який робив ремонт опалювальної системи в Великобілозерській ЗОШ №3 для усунення недоліків (до 25.01.2016); надати пояснювальну записку про причини невикористання запланованих коштів освітньої субвенції па 2015 рік (до 19.01.2016). Надана позивачем на виконання доручення голови райдержадміністрації пояснювальна записка містила несуттєву інформацію і не надавала відповіді на поставлені головою райдержадміністрації завдання. Таким чином, на підставі наданих позивачем пояснень, та з урахуванням пояснювальної записки начальника управління фінансів райдержадміністрації, згідно якої ОСОБА_1 не забезпечила ефективне, цільове та результативне використання бюджетних коштів, не здійснювала внутрішній контроль за повнотою їх надходження та використанням, було встановлено факт неналежною виконання службових обов`язків позивачем.»
Підсумовуючи все вищезазначене, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 державні функції виконувала не в повному обсязі, будучі державним службовцем порушувала етику державної служби, а саме в запізненні на розширену оперативну параду голови райдержадміністрації 18.01.2016, позивач звинувачувала інших державних службовців. Своє запізнення в присутності працівників райдержадміністрації спочатку виправдовувала тим, що не знала про проведення наради. Відразу ж було проведено оперативне розслідування, в результаті якого виявилося, що ОСОБА_4 під особистий підпис була ознайомлена з часом та місцем проведення наради, що вона вже потім визнала і в поясненні вказала вже іншу причину запізнення - заспокоєння бухгалтера, який вирішив звільнитися за власним бажанням. В ході проведення наради вона поводилася некоректно, неетично, порушуючи та затримуючи хід наради, проявляла неповагу до голови райдержадміністрації, який вів нараду, постійно «перебиваючи» його виступи репліками, що не мали відношення до питань наради.
Отже вищевказане стало підставою для винесення спірного розпорядження голови райдержадміністрації від 20.01.2016 №4-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким позивачу позивачу було оголошено догану.
Разом із тим, суд не знаходить матеріалах справи жодного підтвердження вищевказаного, відповідач у своїх поясненнях наводить лише загальні доводи не конкретизуючи порушень позивачем норм чинного законодавства. Зокрема щодо невикористання запланованих коштів освітньої субвенції на 2015 рік відповідач так і не довів потребу в їх використанні.
Посилання позивача на порушення відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення норм Закону України «Про державну службу» в редакції від 10.12.2015, суд не бере до уваги, оскільки на момент правовідносин між сторонами вказана редакція Закону не була чинною.
Разом із тим, суд звертає увагу, що із змісту спірного розпорядження голови райдержадміністрації від 20.01.2016 №4-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » (т.3 а.с. 31) не можливо встановити, за яке саме порушення до позивача застосовано догану. В розпорядженні йде лише посилання на Подання першого заступника голови райдержадміністрації, однак в ньому відсутня дата складання такого подання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що саме вказане порушення послугувало застосуванню до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
За таких обставин матеріалами справи та поясненнями учасників сторін спростовані твердження відповідача про систематичність невиконання позивачем посадових обов`язків.
Вимога позивача про визнання протиправними дій голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2 задоволенню не підлягає оскільки є неконкретизованою, проте відсутність систематичного порушення трудової дисципліни з боку позивача є підставою для скасування спірного розпорядження голови районної державної адміністрації Запорізької області №66-к від 14 квітня 2016 року, яким було звільнено позивача за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП. У зв`язку з чим ОСОБА_1 слід поновити на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області з 15 квітня 2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У відповідності до вказаної норми слід стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 15 квітня 2016 року по 25 травня 2020 року.
За приписами п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За даними довідки відповідача від 01.07.2016 №50 (т.1 а.с. 179) середньомісячна заробітна плата позивача складала 1974 грн. 26 коп.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 95,92 грн., про що свідчить довідка відповідача від 13.10.2016 №79 (т.3 а.с. 164).
Кількість днів вимушеного прогулу, починаючи з 15 квітня 2016 року по 25 травня 2020 року складає 1024 дня, а отже стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 98222,09 грн.
Щодо стягнення з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача моральної шкоди у сумі 5000 грн. суд дійшов до висновку про необхідність задоволення цієї вимоги у зв`язку з наступним.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В ході судового розгляду справи було підтверджено незаконне звільнення позивача, що в свою чергу стало підставою для її звернення до суду. Позивач зазначає про душевні хвилювання через незаконне звільнення. Село де проживає позивачка невелике, а отже подробиці звільнення сталі відомі майже всім мешканцям. Загальновідомим є той факт, що складовою фізичного стану здоров`я людини є його психологічний стан. Позивач була змушена звертатися до лікаря та проходити лікування (що підтверджено матеріалами справи). Також позивач була змушена витрачати доволі довгий час на захист свого порушеного права в суді.
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №750/6330/17.
Відповідач не довів, що дія його спірного рішення не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення суду.
Отже, у суду відсутні підстави для висновку, що моральну шкоду позивачу не заподіяно. При визначенні розміру моральної шкоди, то суд вважає, що сума у розмірі 5000 грн., відповідає вимогам розумності і справедливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи встановлені обставини, перевіривши матеріали справи судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про звільнення відповідача без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено систематичність невиконання позивачем посадових обов`язків та законності звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП розпорядженням голови районної державної адміністрації Запорізької області №66-к від 14 квітня 2016 року.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 717,40 грн., дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (т.5 а.с. 169-170). Відповідач вважає, що сума гонорару є неспівмірною, оскільки до справи не долучений договір про надання правничої допомоги; починаючи з травня 2016 року до листопада 2019 року позивачем не подавалися клопотання з вимогою про відшкодування витрат на правничу допомогу; представником позивача в ході розгляду справи подавалися безпідставні клопотання та інш.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги є помилковими, оскільки одночасно із поданням позову до суду представником позивача надано Угоду від 15.04.2016 (т. 1 а.с. 25).
За умовами п.3 Довіритель бере на себе зобов`язання виконувати вказівки та розпорядження Представника, що пов`язані з веденням цивільних справ та своєчасно сплачувати гонорар у сумі зазначеної Представником та такій що відповідає сумі журналу обліку доходів та витрат.
Так, позивачем наданий Акт прийняття-передачі наданих послуг від 17.12.2019, відповідно до якого витрати позивача у даній справі склали:
-представництво адвоката у провадженні суду 1 та 2 інстанції 15 год. на суму 4640,00 грн.;
-представництво адвоката у Верховному Суді 1 год. 1344,70 грн.
-представництво адвоката у Запорізькому окружному адміністративному суді 8 год. на суму 5186,70 грн.
Загальна сума витрат на правничу допомогу становить 11 171,40 грн.
Однак до матеріалів справи не надано жодного документу про понесення таких витрат позивачем, тобто не надано жодного платіжного документа.
За приписами ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатит у зв`язку розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих стронами доказів (договорів, рахунків тощо).
За таких обставин відстуні підстави для стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу.
Судовий збір позивачем не сплачувався на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно п. 2 та 3 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах піблічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_2 (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика-Білозерка, вул. Центральна, б. 120), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 00022504), Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02143429), профспілковий комітет Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області (71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 120) про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації №66-к від 14 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації з 15 квітня 2016 року.
Стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15 квітня 2016 року по 25 травня 2020 року у сумі 98222,09 грн. (дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дві гривні).
Стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) у відшкодування завданої моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1974, 26 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Суддя Стрельнікова Н.В.
