ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2016 року о/об 13 год. 19 хв.
Справа № 808/1509/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Запорізької обласної державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації та Профспілкового комітету Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
за участю:
позивач - ОСОБА_1
(особа посвідчується паспортом серія СВ № 351305)
представника позивача - ОСОБА_3
(діє на підставі угоди б/н від 15.04.2016 року)
представника відповідача - ОСОБА_2
(особа посвідчується паспортом серія СА № 532543)
представника відповідача - ОСОБА_4
(діє на підставі довіреності б/н від 19.09.2016 року)
представника відповідача - ОСОБА_5
(діє на підставі довіреності б/н від 19.09.2016 року)
представника третьої особи 1 - не прибув
представника третьої особи 2 - не прибув
представника третьої особи 3 - не прибув
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується – суд) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_2 (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації Запорізької області №66-к від 14 квітня 2016 року;
- поновити позивача на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області з 14 квітня 2016 року;
- визнати період часу з 14 квітня 2016 року по дату поновлення на роботі невиконання позивачем службових обов’язків – вимушеним прогулом;
- стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача моральну шкоду у сумі 5000 грн.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що приблизно з жовтня 2015 року на позивача з боку голови Великобілозерської райдержадміністрації Запорізької області ОСОБА_2 почався тиск по службовій діяльності. Як зазначено в позовній заяві ОСОБА_1 відкрито висловила свою позицію щодо неякісного ремонту, на що отримала усне попереджання від голови РДА. Вказує на те, що 18 січня 2016 року в приміщенні Великобілозерської РДА проводилася нарада, на яку позивач, нібито, запізнилася на п'ять хвилин. Від ОСОБА_1 з цього приводу були відібрані письмові пояснення, в яких вказано причину затримання - вирішення кадрового питання. Зазначає, що не звертаючи уваги на поважність причини затримки на п'ять хвилин, першим заступником та керівником апарату РДА на ім’я голови РДА надано подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. В подальшому розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області №66-к від 14 квітня 2016 року відповідно до статей 6,39,41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зі змінами та доповненнями статей 40,83 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України «Про відпустки», ОСОБА_1 звільнено з 14 квітня 2016 року з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосування раніше дисциплінарного стягнення, пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі за текстом – КЗпП України). Позивач вважає розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області №66-к від 14 квітня 2016 року протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки підстави які стали наслідком звільнення з посади відсутні та надумані.
В судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали у повному обсязі та просили суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили. Надали суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначено, що впродовж періоду роботи позивача на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації проявилося недбале, несумлінне відношення її до виконання посадових обов'язків та завдань, що стоять перед відділом, їх невиконання, систематичні та неприпустимі порушення етики поведінки державного службовця. Представник зазначає, що розпорядженням голови райдержадміністрації №4-к від 20 січня 2016 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М.» позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків. Відповідач зазначає, що дії, за які працівникові оголошено догану, входять до обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вказує на те, що позивач безвідповідально відносилася до вимог керівництва щодо обов'язку звітування перед головою районної державної адміністрації про виконання покладених на відділ завдань. На наради, що збиралися керівництвом райдержадміністрації за участю керівників усіх структурних підрозділів райдержадміністрації, часто запізнювалася чи взагалі не з'являлася. Звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України здійснено за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосуванням раніше до нього дисциплінарного стягнення.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили та просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник третьої особи-1 у судове засідання не прибув, 16 листопада 2016 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому представник Запорізької обласної державної адміністрації просить розглянути справу за його відсутності.
Представник третьої особи-2 у судове засідання не прибув, 16 листопада 2016 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому представник Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації просить розглянути справу за його відсутності.
Представник третьої особи-3 у судове засідання не прибув, 17 листопада 2016 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому представник Профспілкового комітету Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області просить розглянути справу за його відсутності.
Представником третьої особи – 3 надано письмові пояснення. 22 вересня 2016 року в судовому засіданні представник третьої особи – 3 зазначила, що 21 березня 2016 року до профспілкового комітету Великобілозерської районної державної адміністрації надійшло подання за № 05-29/0203 від 21 березня 2016 року про надання згоди на розірвання трудового договору укладеного з ОСОБА_1, начальником відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської райдержадміністрації, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України. До листа додавалися документи по справі ОСОБА_1 23 березня 2016 року проведено засідання профспілкового комітету за участю позивача та розглянуто подання з відповідними матеріалами. За результатами засідання, з врахуванням розпорядження № 4-к від 20 січня 2016 року про застосування дисциплінарного стягнення, профспілковим комітетом вирішено дати згоду на розірвання трудового договору.
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобу – комплексу «Камертон».
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.
Розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області № 134-к від 01 серпня 2013 року позивач призначена на посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області. До часу звільнення перебувала на вказаній посаді.
18 січня 2016 року, голові райдержадміністрації, начальником управління фінансів Великобілозерскої райдержадміністрації, надано лист № 18 щодо використання освітньої субвенції в 2015 році, з визначенням залишку на 01 січня 2016 року.
19 січня 2016 року першим заступником голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області та керівником апарату складено на ім’я голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області подання відносно ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 30).
Судом встановлено, що в поданні запропоновано голові Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області застосувати до начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Подання обґрунтоване тим, що поведінка начальника відділу освіти на нараді не відповідає статті 5 Закону України «Про державну службу» щодо шанобливого ставлення до керівництва і співробітників, дотримання високої культури спілкування. ОСОБА_1 не забезпечує належну роботу у підвідомчому структурному підрозділі, не володіє ситуацією в фінансуванні галузі. В результаті бездіяльності ОСОБА_1 на кінець року накопичилась значна сума вільних залишків освітньої субвенції, в той же час для підготовки закладів освіти до навчального року залучались батьківські кошти, що створює напругу в суспільстві, спричиняє виникнення конфліктних ситуацій. У галузі систематично виникають конфліктні ситуації, як у самому відділі, так і у взаємовідносинах з керівниками закладів освіти, що спричиняє погіршення робочої атмосфери та знижує якість надання освітніх послуг.
20 січня 2016 року розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області №4-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1М.» відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу», статей 147-149 КЗпП України, подання першого заступника голови райдержадміністрації, пояснень працівників райдержадміністрації, позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов’язків (т.3 а.с. 31).
Вказане розпорядження позивачем не оскаржено та є чинним.
21 березня 2016 року на ім’я голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області складена доповідна записка від імені першого заступника голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про те, що поведінка начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_1 є недопустимою, як для керівника, який очолює галузь освіти в районі, а також порушує правила етичної поведінки державного службовця та виражає явну неповагу до керівництва райдержадміністрації (т. 3 а.с. 78).
Головою райдержадміністрації накладено резолюцію щодо погодження з профспілковим комітетом звільнення ОСОБА_1
21 березня 2016 року голова Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області направив до голови первинної профспілкової організації Великобілозерської районної державної адміністрації подання «Про надання згоди на розірвання трудового договору» з ОСОБА_1 начальником відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації (т. 3 а.с. 79).
25 березня 2016 року профспілковим комітет Великобілозерської райдержадміністрації надано повідомлення № 01-01/2 про згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, начальником відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської райдержадміністрації, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (т.3 а.с.80).
05 квітня 2016 року, першому заступнику голови Великобілозерської районної державної адміністрації, листом № 98 Управлінням фінансів райдержадміністрації надано інформацію стосовно відділу освіти, молоді та спорту станом на 31 березня 2016 року (т.3 а.с. 61).
Листом доведено, що фінансування заробітної плати з нарахуванням за ІІ половину березня не проводилось, в зв’язку з відсутністю зареєстрованих фінансових зобов’язань. Протягом березня 2016 року по відділу освіти, молоді та спорту було здійснено фінансування лише заробітної плати за І половину березня та видатків на придбання предметів, матеріалів (автозапчастин на суму 6 510 грн.). Видатки на харчування, оплату послуг, енергоносіїв протягом березня не здійснювалось. Наведено залишок асигнувань за відповідними кодами.
В цей же день, першим заступником складена доповідна записка голові райдержадміністрації щодо невикористання відділом освіти, молоді та спорту коштів в січні – березні 2016 року. Протягом І кварталу не здійснюється фінансування в повному обсязі всіх статей кошторису. Не сплачуються рахунки за придбані продукти харчування, видатки на відрядження, послуги зв’язку (відключено інтернет в навчальних закладах), не проводиться придбання запланованих предметів та обладнання (т. 3 а.с. 62).
Відповідачем проставлено резолюцію про необхідність надання позивачем пояснень та підготувати матеріали на звільнення.
Позивач відмовилась надати пояснення стосовно доповідної записки першого заступника райдержадміністрації від 05 квітня 2016 року. У підтвердження вказаної обставини представником відповідача надано акт відмови від надання пояснень датований 11 квітня 2016 року (т. 3 а.с. 64).
12 та 14 квітня 2016 року відповідачем листами № 02176/08-36 від 08 квітня 2016 року, № 02171/08-36 від 14 квітня 2016 року, №1084/01-17 від 07 квітня 2016 року отримано погодження Запорізької обласної державної адміністрації та Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосуванням дисциплінарного стягнення, пункт 3 статті 40 КЗпП України.
Погодження відповідачем отримано на виконання пункту 6.1. Положення про відділ освіти, молоді та спорту Великобілозерської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови № 469 від 29 грудня 2012 року (далі за текстом – Положання), яким визначено, що відділ освіти, молоді та спорту очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної держадміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з департаментом освіти і науки, молоді та спорту облдержадміністрації в установленому законом порядку.
14 квітня 2016 року розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області №66-к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосування раніше дисциплінарного стягнення, пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Не погоджуючись з такими діями Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області в особі голови районної державної адміністрації ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Аналізуючи наведені обставини та вирішуючи спір, суд виходить з приписів наведених у пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі за текстом – постанова Пленуму № 9).
Пунктом 22 постанови Пленуму № 9 встановлено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Також, пунктом 23 визначено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Відповідно до пункту 3 частин 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Судом з’ясовано, що позивачем допущено порушення трудової дисципліни та систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку, що полягає у неналежній етичній поведінці державного службовця та систематичне не управління бюджетними коштами, незабезпечення ефективного та результативного використання коштів.
Судом наведено листи № 18 від 18 січня 2016 року та № 98 від 05 квітня 2016 року Управління фінансів Великобілозерської райдержадміністрації щодо невикористання позивачем, як керівником відділу освіти, фінансування заробітної плати, видатків на поточне утримання і оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів.
Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями є структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, в особі їх керівників.
Також, статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.
Положенням встановлено основні завдання відділу, зокрема, координація діяльності роботи навчальних закладів з їх нормативного, програмного, кадрового, матеріально-технічного і науково-методичного забезпечення (пункт 2.8); відділ забезпечує розроблення пропозицій щодо встановлення нормативів бюджетних асигнувань на утримання навчальних закладів комунальної форми власності (пункт 3.17); керівник відділу освіти, молоді та спорту розпоряджається коштами у межах затвердженого головою райдержадміністрації кошторису (пункт 6.3.13).
Наведені приписи бюджетного законодавства та Положення підтверджують, що розпорядником освітньої субвенції за місцевим бюджетом, фінансування заробітної плати, видатків на харчування, оплату послуг, енергоносіїв є відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації очолюваний ОСОБА_1
Також, необхідно зазначити, що статтею 5 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (який діяв на час звільнення позивача) закріплено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
За приписами статті 14 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Великобілозерської райдержадміністрації, затвердженими розпорядженням голови райдержадміністрації № 10 від 17 січня 2006 року, визначено основні обов’язки працівників, зокрема, поводитись гідно, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та етики державного службовця (підпункт «з» пункту 11).
Неналежна етична поведінка позивача підтверджується долученими до матеріалів справи представниками відповідача: протокол оперативної наради у голови районної державної адміністрації від 15 березня 2016 року (т.3 а.с. 40), акт про відмову від підпису про отримання протоколу від 15 березня 2016 року (т.3 а.с. 41), доповідна записка першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_6 від 17 березня 2016 року (т. 3 а.с. 42), акт про відмову надати пояснення щодо невиконання обов’язків, передбачених посадовою інструкцією ОСОБА_1 (т.3 а.с. 43), доповідна записка заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_7 від 17 березня 2016 року (т.3 а.с. 44), доповідна записка заступника керівника апарату, начальника організаційного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_8 від 16 березня 2016 року (т.3 а.с. 45), акт стосовно відмови ОСОБА_1 надавати пояснення щодо доповідної записки про порушення вимог проведення щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов’язків для ОСОБА_9 (т.3 а.с. 49), доповідна записка першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_5 від 21 березня 2016 року (т. 3 а.с. 62).
Суд дійшов висновку, що виявлені порушення є підставою для розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
З наведених обставин справи вбачається, що відповідачем строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не порушено, оскільки останнім враховувались дії неетичної поведінки позивача, які відбувались з 15 березня 2016 року, а лист Управління фінансів райдержадміністрації стосовно відсутності фінансування отримано 05 квітня 2016 року. Наказ про звільнення позивача винесено 14 квітня 2016 року.
За правилами статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Судом наводились обставини ненадання позивачем пояснень по суті виявленого порушення, на виконання наведеного порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Наслідки систематичного невиконання позивачем своїх посадових обов’язків підтверджується листами Управління фінансів райдержадміністрації № 18 від 18 січня 2016 року та № 98 від 05 квітня 2016 року.
З пояснень наданих представниками відповідача, в судовому засіданні, письмових пояснень долучених до матеріалів справи вбачається, що при обрані виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, попередню роботу працівника та обставини за яких вчинено проступок.
Як вже зазначалось, то вперше до позивача застосовано дисциплінарне стягнення 20 січня 2016 року у вигляді догани (розпорядження відповідача №4-к), яке ОСОБА_1 фактично визнала, оскільки у встановленому законом порядку його не оскаржувала.
Спірним розпорядженням до позивача застосовано заходи дисциплінарного стягнення вдруге у зв’язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків.
Вказане підтверджує виконання відповідачем вимог абзацу 2 пункту 23 постанови Пленуму № 9.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок винесення спірного розпорядження, правомірно застосовано вид стягнення з належним формулюванням підстав застосування стягнення та правильно встановлена систематичність невиконання службових обов’язків.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.
Суддя Д.В. Татаринов
