Провадження № 22-ц/811/2798/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2019 року в складі судді Стрельбицького В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаменту містобудування Львівської міської ради, з участю третьої особи Державна реєстраційної служба Львівського міського управління юстиції про скасування наказу,-
встановила:
У серпні 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаменту містобудування Львівської міської ради, з участю третьої особи Державна реєстраційної служба Львівського міського управління юстиції про скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку у горищі.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 а. 11.03.2015 року позивач звернулась до Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Львівській області із заявою про здійснення незаконного будівництва співвласниками кв. АДРЕСА_2 . Листом від 25.03.2015 року за №1013-6/1314-15 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повідомив позивача, що замовниками будівництва на горищі будинку АДРЕСА_3 є відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Крім цього, 07.05.2015 її представнику стало відомо, що Департаментом містобудування ЛМР видано наказ від 15.07.2013 № 217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 а з розширенням за рахунок горища, з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел". Підставою для видачі наказу зазначено: звернення громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , свідоцтво про право власності на квартиру, реєстраційне посвідчення, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; висновок управління охорони історичного середовища ЛМР №04/40 від 2009 року, попередні технічні умови ВАТ "Львівгаз"; згода власників квартир будинку на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_4 , завірена директором ЛКП "Княже місто", заява згода ОСОБА_1 на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_4 .
Позивач стверджує, що жодної згоди, як співвласник багатоквартирного будинку, на реконструкцію приміщень (зміну правового режиму власності) спільного користування (горища) вона не надавала. Відтак, видача наказу № 217 від 15.03.2013 року Департаментом містобудування здійснена з порушенням встановленої Львівською міською радою процедури та в не передбачений законодавством спосіб. Всі дії, вчинені відповідачами на виконання незаконного наказу, також є незаконними, а тому їх наслідки повинні бути усунені.
Зазначає, що оспорюваний наказ порушує права та законні інтереси позивача, оскільки здійснені відповідачами, за згодою Департаменту містобудування, роботи призвели до пошкодження, як спільного майна в будинку, так і її особистого майна - належної їй на праві власності квартири. Внаслідок таких дій відповідачів вона змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та просити суд відновити попереднє становище шляхом знесення здійсненої реконструкції з відновленням доступу до горища та наявних там систем комунікацій, зокрема, димовентканалів.
Просила скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел" від 15.07.2013 року; зобов`язати громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 привести у попередній стан горище будинку АДРЕСА_4 , шляхом знесення за їхній рахунок незаконної надбудови 3 поверху будинку АДРЕСА_4 ; зобов`язати громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 привести у попередній стан кришу першого поверху по прибудованій ОСОБА_1 та перекритій прибудові будинку АДРЕСА_4 , шляхом знесення за їхній рахунок незаконної надбудови 2 поверху будинку АДРЕСА_4 ; зобов`язати громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні горищем будинку АДРЕСА_4 та демонтувати незаконно встановлені залізні бронедвері; визнати за ОСОБА_1 60/100 часток горища будинку АДРЕСА_4 , а за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 40/100 часток горища будинку АДРЕСА_4 .
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаменту містобудування Львівської міської ради, з участю третьої особи Державна реєстраційної служба Львівського міського управління юстиції про скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку у горищі - відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 17 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_8 – ОСОБА_11 про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел" від 15.07.2013 року – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 974 гривень 40 копійок.
Рішення оскаржила позивач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що оспорюваним наказом № 217 від 15.07.2013 року затверджено відповідачам містобудівні умови та обмеження на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел, які є додатком до вказаного рішення. При цьому, такий додаток містить назву «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_5 .
Таким чином, відповідачам затверджено містобудівні умови та обмеження саме на забудову земельної ділянки, а не на реконструкцію горища чи реставрацію житлових приміщень, відтак департаментом містобудування здійснено підміну містобудівних умов та обмежень, про які просили відповідачі та які реально видані, що є порушенням норм чинного законодавства.
В свою чергу, при отриманні містобудівних умов та обмежень, які стосуються реконструкції чи переобладнання приміщень в житловому будинку, вимагається згода власників квартир в цьому будинку, при цьому така згода має бути нотаріально посвідчена.
Відповідачами до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень подано заяву-згоду ОСОБА_1 від 13.05.2008 в простій письмовій формі, підпис якої не завірявся ні нотаріусом, ні ЛКП. Відтак, така заява не могла створити жодних правових наслідків, оскільки викладена у неналежній формі.
Що стосується нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 17.08.1998 року, на думку апелянта, така заява також не могла стати підставою для затвердження відповідачам містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища через те, що така згода надавалася на здійснення добудови другого поверху по добудованому ОСОБА_1 і перекритому 1 поверху до будинку та не стосувалася горища, а також така згода надавалася ОСОБА_12 , а не відповідачам у справі.
Таким чином, в матеріалах справи відсутня згода ОСОБА_1 на здійснення проектування та реконструкції квартири АДРЕСА_2 в обсягах, визначених наказом Департаменту містобудування № 217 від 15.07.2013 року.
Однак, суд першої інстанції не надав оцінку наведеним доводам позивача, не спростував їх та не відхилив, внаслідок чого позивач не отримав обґрунтованого судового рішення.
Просить врахувати, що незважаючи на те, що оспорюваний наказ є актом ненормативної дій, одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання, відтак такий наказ не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування після його виконання, проте це не позбавляє права на оскарження такого рішення до суду.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
09.01.2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, у якому відповідачі покликаються на те, що оскаржуваний наказ отримано відповідачами у липні 2013 року, протягом 2014-2015 років проводилися будівельні роботи, проте позивачка не вчиняла жодних дій, чекала завершення робіт, оскільки вважають, що метою позивачки є отримання від відповідачів коштів або частини майна.
Допущені у додатку до оскаржуваного наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 217 від 15.07.2013 року словосполучення «земельної ділянки» не змінює суть наказу, не стосується забудови земельної ділянки і жодним чином не порушує прав позивачки.
Поведінку позивачки вважають недобросовісною, оскільки заяви про реконструкцію були взаємними, а саме ОСОБА_12 надав згоду ОСОБА_1 на добудову її квартири, тому остання також надала таку згоду заявою від 17.08.1998 року, посвідченою приватним нотаріусом Шахрай С.О., така заява не відкликана та не скасована. Під час розгляду справи ОСОБА_1 заперечила написання нею заяви-згоди від 13.05.2008 року, проте, згідно із висновком експерта від 20.02.2019 року підпис від імені ОСОБА_1 на заяві-згоді від 13.05.2008 року виконаний саме ОСОБА_1 . Просить врахувати, що в матеріалах справи наявний проект мирової угоди, складений представником позивачки, з якої вбачається, що за умови виконання майнових вимог ОСОБА_1 по ремонту та благоустрою усього будинку, отримання підвальних приміщень та користування прибудинковою територією, наведені нею порушення стають неважливими.
Просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради виданий на підставі поданих відповідачами належних документів та в межах наданих Департаменту містобудування Львівської міської ради законом повноважень, а відтак відсутні законні підстави для його скасування.
Також, суд вважав, що відповідачами надано докази на підтвердження надання їм дозвільних документів на проведення реконструкції квартири, відтак прийшов висновку, що у даному випадку відповідачами здійснювалась реконструкція квартири на власній земельній ділянці, без зміни її цільового призначення, за наявності відповідних дозвільних документів щодо реконструкції квартири АДРЕСА_2 , які надали право на виконання будівельних робіт, чим підтверджується правомірність дій відповідачів та спростовуються доводи позивача.
Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України колегія суддів враховує таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності від 20.09.2006 року №Г-01999 (т. 1 а.с. 8).
В свою чергу, відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру №Г-13839 від 20.02.1997 року (т.2 а.с. 62-63).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 є співвласниками допоміжних приміщень, а відтак і спірного горища у будинку будинку АДРЕСА_4 .
Частиною 1 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Пунктом 3.2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 (далі - Правила) встановлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (п. п. 3.2.5, 3.2.7 Правил).
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що співвласники – власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. Допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.
В свою чергу, згідно із ст. 152 ЖК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин - до набрання чинності редакції Закону України №191-VIII від 12.02.2015 року) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Відповідно до змін, внесених Законом України №191-VIII від 12.02.2015 року, згідно ст. 152 ЖК УРСР, власник зобов`язаний отримати документи на виконання робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.
Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, відповідно до яких переобладнанням вважається влаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 п.1.4 вказаних Правил, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.
Судом встановлено, що 15.07.2013 року Департаментом містобудування ЛМР видано наказ № 217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 а з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел" (т.2 а.с. 32-33).
За змістом вказаного наказу затверджено громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 містобудівні умови та обмеження на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел, а також зобов`язано вказаних громадян у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту, розробити робочий проект у спеціалізованій проектній організації або архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат та провести його експертизу згідно чинного законодавства. Звернутися в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для реєстрації об`єкту будівництва та здачі в експлуатацію після завершення будівельних робіт.
Підставою для видачі наказу слугували наступні документи: звернення громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , свідоцтво про право власності на квартиру, реєстраційне посвідчення, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; висновок управління охорони історичного середовища ЛМР №04/40 від 01.2009 року, попередні технічні умови ВАТ "Львівгаз"; згода власників квартир будинку на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_4 , завірена директором ЛКП "Княже місто", заява згода ОСОБА_1 на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_4 .
Додатком до наказу від 15.07.2013 року, виданого Департаментом містобудування ЛМР за №217, затверджено відповідачам «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_5 », з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел.
05.08.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію на початок виконання будівельних робіт з реконструкції горища з влаштуванням мансардного поверху квартири АДРЕСА_2 а за повідомленням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 79).
Рішенням головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 04.01.2016 року № 04/01-Д скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт - Реконструкція горища з влаштуванням мансардного поверху квартири АДРЕСА_4 , 9а № ЛВ082132160072 від 05.08.2013 року.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Згідно із ч.1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Частинами 3 та 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що реконструкція належного відповідачам на праві власності житлового будинку проводилася в межах відведеної їм земельної ділянки і без зміни її цільового призначення, вона належить відповідачам на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку.
Зазначений висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки згідно із долученого до апеляційної скарги листа відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 29-13-0.37-725/109-19 від 09.08.2019 року, інформація про наявність зареєстрованих державних актів на право власності, право постійного користування та договорів оренди на земельну ділянку у АДРЕСА_4 а відсутня.
Разом з тим, у п. 5 Містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_5 , затверджених наказом Департаменту містобудування ЛМР №217 від 15.07.2013 року зазначено, що відповідно до вимог наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» у разі відсутності документів на право землекористування (при реконструкції об`єктів) містобудівні умови та обмеження можуть надаватися без цих документів.
Таким чином, Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_5 визначали умови проектування та реконструкції квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштування балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел, при цьому, у таких умовах зазначено, що відсутні документи на право землекористування, проте згідно із положеннями наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», при реконструкції об`єктів такі умови та обмеження можуть надаватися і без зазначених документів на право землекористування.
З наведених підстав, доводи апелянта про те, що за відсутності у відповідачів документів на право власності на земельну ділянку Департамент містобудування ЛМР не мав права затверджувати Містобудівні умови та обмеження проектування та реконструкції квартири АДРЕСА_2 не відповідають зазначеним вище положенням Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109.
При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_4 а належить відповідачам на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, не є підставою для скасування рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №217 від 15.07.2013 року, оскільки затверджені таким наказом Містобудівні умови та обмежень стосувалися проектування та реконструкції квартири АДРЕСА_2 , а не забудови земельної ділянки.
В свою чергу, суд першої інстанції дав належну оцінку поясненням позивачки про те, що вона жодної згоди як співвласник багатоквартирного будинку на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 , не надавала.
З матеріалів справи встановлено, що заявою ОСОБА_1 від 17.08.1998 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С.О. та зареєстрована в реєстрі за № 3481, надано згоду ОСОБА_12 , власнику квартири АДРЕСА_2 , зробити добудову другого поверху по добудованому нею і перекритому першому поверсі до будинку АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 38).
Крім цього, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 від 13.05.2008 року, адресована голові Міжвідомчої комісії при Галицькій райдержадміністрації м. Львова, наступного змісту: «Даю згоду власникам квартири АДРЕСА_2 зробити реконструкцію квартири (другого поверху) в двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх» (т. 2 а.с. 41).
В ході розгляду справи позивач заперечила написання нею заяви-згоди від 13.05.2008 року, відтак у справі призначено почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта від 20.02.2019 року, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 на заяві-згоді від 13.05.2008 року виконаний самою ОСОБА_1 (т.2 а.с.136-137).
Наведений висновок спростовує покликання позивача про відсутність заяви згоди, наданої нею 13.05.2008 року та не підписання позивачем такої заяви.
В цьому, контексті колегія суддів враховує не спростування стороною позивача самого факту наявності письмової заяви ОСОБА_1 від 13.05.2008, якою остання дала усвідомлену згоду власникам квартири АДРЕСА_2 зробити реконструкцію квартири (другого поверху) в двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх, яка згідно висновку експерта від 20.02.2019, підписана нею особисто.
Таким чином, доводи апелянта про те, що заява-згода ОСОБА_1 від 13.05.2008 року складена в простій письмовій формі, підпис якої не завірявся ні нотаріусом, ні ЛКП, відтак така заява не могла створити жодних правових наслідків, оскільки викладена у неналежній формі, не спростовують відповідних висновків суду в цій частині.
Відповідно до ст.ст. 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов`язок доказування істотного порушення будівельних норм і правил, покладається на позивача, однак ОСОБА_1 , за відсутності претензій зі сторони відповідних органів державної влади або органу місцевого самоврядування,не надала суду жодного доказу існування такого порушення при здійсненні відповідачами реконструкції квартири АДРЕСА_2 , з розширенням за рахунок горища.
Справа не містить доказів порушення права власності позивачки ОСОБА_1 проведенням відповідачами реконструкції належної їм квартири, а будь які посилання щодо негативних обставин, які можуть виникнути в майбутньому та заподіяти їй певну шкоду (здоров`ю чи майну), є, необґрунтовані, не підтверджені доказами, мають характер припущення можливого порушення права в майбутньому, тому не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції.
З наведених підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оспорюваний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №217 від 15.07.2013 року виданий на підставі поданих відповідачами належних документів та в межах наданих Департаменту містобудування Львівської міської ради законом повноважень, а відтак відсутні законні підстави для його скасування.
За відсутності підстав для задоволення вимоги про скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №217 від 15.07.2013 року, не підлягають задоволенню і інші вимоги про зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, які є похідними від основної вимоги.
Крім цього, на думку колегії суддів, захист права у розумінні позивачки, який полягає у застосуванні фактичного негативних наслідків для відповідачів, є надто обтяжливим та неспівмірним із переслідуваною позивачкою метою та зобов`язанням, яке необхідно покласти на відповідачів в контексті матеріальних затрат та проведених будівельних робіт останніми з метою покращення стану будинку вцілому.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року.
Головуючий : А.В. Ніткевич
Судді : С.М. Бойко
С.М. Копняк