Справа №461/9578/15-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2019 року Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Рибак Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
його представника ОСОБА_4 ,
представника відповідача ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа - Державна реєстраційної служба Львівського міського управління юстиції про скасування наказу,
встановив:
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа - Державна реєстраційної служба Львівського міського управління юстиції, в якому просить скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел" від 15.07.2013 року; зобов`язати громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 привести у попередній стан горище будинку АДРЕСА_1 , шляхом знесення за їхній рахунок незаконної надбудови 3 поверху будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 привести у попередній стан кришу першого поверху по прибудованій ОСОБА_1 та перекритій прибудові будинку АДРЕСА_1 , шляхом знесення за їхній рахунок незаконної надбудови 2 поверху будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні горищем будинку АДРЕСА_1 та демонтувати незаконно встановлені залізні бронедвері; визнати за ОСОБА_1 60/100 часток горища будинку АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 40/100 часток горища будинку АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 . 11.03.2015 року позивач звернулась до Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Львівській області із заявою про здійснення незаконного будівництва співвласниками кв. АДРЕСА_1 . Листом від 25.03.2015 року за №1013-6/1314-15 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повідомив позивача, що замовниками будівництва на горищі будинку АДРЕСА_1 є відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Крім цього, 07.05.2015 року її представнику надійшов лист Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР, згідно якого позивача проінформовано, що Департаментом містобудування ЛМР було видано наказ від 15.07.2013 року №217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел". Підставою для видачі наказу зазначено: звернення громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , свідоцтво про право власності на квартиру, реєстраційне посвідчення, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; висновок управління охорони історичного середовища ЛМР №04/40 від 2009 року, попередні технічні умови ВАТ "Львівгаз"; згода власників квартир будинку на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_1 , завірена директором ЛКП "Княже місто", заява згода ОСОБА_1 на здійснення реконструкції будинку на
АДРЕСА _1 .
Позивач стверджує, що жодної згоди як співвласник багатоквартирного будинку, на реконструкцію приміщень (зміну правового режиму власності) спільного користування (горища) вона не надавала. Відтак, видача наказу № 217 від 15.03.2013 року Департаментом містобудування здійснена з порушенням встановленої Львівською міською радою процедури та в не передбачений законодавством спосіб. Всі дії, вчинені відповідачами на виконання незаконного наказу, також є незаконними, а тому їх наслідки повинні бути усунені.
Зазначає, що оспорюваний наказ порушує права та законні інтереси позивача, оскільки здійснені відповідачами, за згодою Департаменту містобудування, роботи призвели до пошкодження як спільного майна в будинку, так і її особистого майна - належної їй на праві власності квартири. Внаслідок таких дій відповідачів, вона змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та просити суд відновити попереднє становище шляхом проведення знесення здійсненої реконструкції з відновленням доступу до горища та наявних там систем комунікацій, зокрема, димовентканалів.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів, наведених у ньому. Просили суд позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позов заперечили, з мотивів, наведених у письмових запереченнях відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . Просили відмовити у задоволенні позову, оскільки наказ видано відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням згоди на проведення реконструкції самого позивача. Вказали, що позивачу було відомо про намір відповідачів здійснювати добудову квартири, що підтверджується її заявами згодами від 1998 року та від 2008 року.
Представник відповідача Департаменту містобудування Львівської міської ради в судовому засіданні позов заперечила та просила відмовити у його задоволенні, з підстав наведених у письмовому відзиві. Вказала, що наказ було видано відповідно до вимог закону, він є актом одноразового застосування та не можу бути скасований після його виконання.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились. Подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Також подали до суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задовленні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що стверджується свідоцтвом про право власності від 20.09.2006 року №Г-01999 /т. 1 а.с.8/.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру №Г-13839 від 20.02.1997 року /т.2 а.с.62-63/.
15.07.2013 року Департаментом містобудування ЛМР було видано наказ №217 "Про затвердження гр.гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 містобудівних умов та обмежень на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел"/т.2 а.с.32-33/.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", система місцевого самоврядування включає територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, відповідно до ч. 1 ст. 51 згаданого вище закону, є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Таким чином, виконавчий комітет міської ради та міська рада є самостійними суб`єктами в структурі місцевого самоврядування з точки зору розподілу та реалізації виключних повноважень, визначених законом. Однак, усі виконавчі органи ради підзвітні та підконтрольні раді, яка їх утворила.
Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури (ч. 3 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування") - Департамент містобудування Львівської міської ради.
Підпунктом 9 п. "а" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад серед власних (самоврядних) повноважень віднесено надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
Реалізуючи вказані повноваження, Департаментом містобудування Львівської міської ради 15.07.2013 року видано оспорюваний наказ.
Даним наказом затверджено громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 містобудівні умови та обмеження на проектування та реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел. Громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 погоджено у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкту.
Підставою для видачі наказу слугували наступні документи: звернення громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , свідоцтво про право власності на квартиру, реєстраційне посвідчення, витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; висновок управління охорони історичного середовища ЛМР №04/40 від 01.2009 року, попередні технічні умови ВАТ "Львівгаз"; згода власників квартир будинку на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_1 , завірена директором ЛКП "Княже місто", заява згода ОСОБА_1 на здійснення реконструкції будинку на АДРЕСА_1 .
Додатком до наказу від 15.07.2013 року, виданого Департаментом містобудування ЛМР за №217, затверджено відповідачам «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 », з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою, влаштуванням балкону та заміною пічного опалення на двоконтурний котел /т.2 а.с.34-37/.
Відповідно до ч.2 ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
У відповідності до положень ст.152 ЖК, переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Згідно з ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Частинами 3 та 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Натомість, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження невідповідності намірів відповідачів щодо реконструкції квартири положенням містобудівної документації.
Під розгляду справи встановлено, що реконструкція належного відповідачам на праві власності житлового будинку проводилася в межах відведеної їм земельної ділянки і без зміни її цільового призначення, вона належить відповідачам на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку.
Згідно п.4 додатку 2 до рішення виконкому Львівської міської ради № 800 від 16.11.2012 року «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надає управління архітектури департаменту містобудування, примірних вимог до архітектурно-планувальної частини проекту, вимог до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, вимог до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва для ділянок, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціоні) та вимог ескізу намірів забудови земельних ділянок», (чинного на момент спірних правовідносин), призначенням послуги з надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво об`єктів архітектури та містобудування є реалізація юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами права забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні. До переліку обов`язкових документів, які подаються для отримання такої послуги є: заява на ім`я директора департаменту містобудування про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (додаток до цього стандарту). Для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб - копія свідоцтва про державну реєстрацію або копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, завірені підписом і печаткою заявника. Для фізичних осіб - копія документа, що посвідчує особу (паспорт, з якого встановлюється громадянство, прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації). Копія нотаріально завіреного доручення - у разі надання зацікавленою особою доручення на право представляти її інтереси у Львівській міській раді щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Нотаріально завірена копія правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою. Нотаріально завірені копії правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - за наявності об`єкта нерухомості. Засвідчена у встановленому порядку копія технічного паспорта на об`єкт нерухомості - за наявності об`єкта нерухомості. Ситуаційний план (схема) місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі). Топографічне знімання (М 1:500), яке відображає існуючу ситуацію, з нанесеними червоними лініями та завіреною наявністю інженерних мереж - термін придатності якого 2 роки - виконане ліцензованою організацією і перевірене відділом інженерних споруд, транспорту та геослужби управління архітектури департаменту містобудування. Висновок про геолого-гідрогеологічні умови земельної ділянки для ведення будівництва - виконаний ліцензованою організацією. Витяг з земельного кадастру. Фотофіксація земельної ділянки (з оточенням). Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва - виконаний коштом замовника спеціалізованою проектною організацією або архітектором, що має кваліфікаційний сертифікат (додаток 27). Позитивний висновок управління охорони історичного середовища про можливість та умови здійснення містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень на території історичного ареалу міста - у разі реалізації намірів забудови земельної ділянки у параметрах, визначених документами, вказаними у підпункті. Історико-містобудівне обгрунтування, погоджене у встановленому порядку - у разі розміщення об`єктів в історичному ареалі міста.
Під час розгляду справи позивач вказала, що у відповідачів право власності чи право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , яке оформлено належним чином відсутнє.
З такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки як видно із заяви відповідачів, поданої директору Департаменту містобудування ЛМР 05.02.2013 року, ними було подано ряд наступних документів /а.с.46-84/: копія паспорту; державний акт про право власності за земельну ділянку (нотаріально завірена копія); витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (нотаріально завірена копія); свідоцтво про право власності на житловий будинок (нотаріально завірена копія); технічний паспорт, завірений ЛКП «Княже місто»; топографічне знімання в М 1:500 (копія); топографічне знімання в М 1:500 з нанесеними червоними лініями та завіреною наявністю інженерних мереж (копія); фото фіксація земельної ділянки; містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта реконструкції; схема генерального плану, виконана на оновленому топографічно-геодезичному зніманні М 1:500, з нанесеними обмеженнями, у паперовому та цифровому вигляді; висновок управління охорони історичного середовища.
Подані до Департаменту містобудування ЛМР документи відповідають вищенаведеним у додатку 2 рішення виконкому Львівської міської ради № 800 від 16.11.2012 року, стандартам
послуги з надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво об`єктів архітектури та містобудуваннярішенню виконкому Львівської міської ради № 800 від 16.11.2012 року, а відтак відповідачами було вчинено усі необхідні передбачені законом дії для надання їм містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що право власності особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 382, ч. 2 ст. 383 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Згідно ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
З наведеного вбачається, що перепланування квартири не повинно порушувати права власності інших співвласників багатоквартирного будинку і їх згода на реконструкцію є обов`язковою.
Позивач стверджує, що жодної згоди як співвласник багатоквартирного будинку на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 вона не надавала.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, заявою ОСОБА_1 від 17.08.1998 року /т.2 а.с.38/, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С.О. та зареєстрована в реєстрі за № 3481, надано згоду ОСОБА_7 , власнику квартири АДРЕСА_1 , зробити добудову другого поверху по добудованому мною і перекритому першому поверсі до будинку АДРЕСА_1 .
Крім цього, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 від 13.05.2008 року, адресована голові Міжвідомчої комісії при Галицькій райдержадміністрації м. Львова, наступного змісту: «Даю згоду власникам квартири АДРЕСА_1 зробити реконструкцію квартири (другого поверху) в двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх» /т.2 а.с.41/.
В ході розгляду справи позивач заперечила написання нею заяви-згоди від 13.05.2008 року, відтак у справі призначено почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта від 20.02.2019 року, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 на заяві-згоді від 13.05.2008 року виконаний самою ОСОБА_1 /т.2 а.с.136-137/.
Суд приймає висновок почеркознавчої експертизи як належний та допустимий доказ по справі, оскільки такий отриманий у встановленому Законом порядку та спосіб, містить відомості, які безпосередньо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у даній справі.
Наведений висновок спростовує покликання позивача про відсутність заяви згоди, наданої нею 13.05.2008 року та не підписання позивачем такої заяви. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для видачі оспорюваного наказу також стала нотаріально посвідчена заява позивача від 1998 року, згідно якої остання надала згоду ОСОБА_7 , власнику квартири АДРЕСА_1 , зробити добудову другого поверху по добудованому нею і перекритому першому поверсі до будинку АДРЕСА_1 .
В процесі розгляду справи встановлено, що ОСОБА_7 помер. Однак, сам факт смерті останнього не є підставою вважати, що позивачем не було погоджено можливість власникам квартири № зробити добудову другого поверху по добудованому і перекритому першому поверсі до будинку АДРЕСА_1 , оскільки квартира № на праві приватної власності належала як ОСОБА_7 так і членам його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру /т.2 а.с.61/.
Крім цього, доводи позивача про наявність судового рішення від 27.11.2015 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 власникам квартири АДРЕСА_1 на проведення добудови нотаріально посвідченої згоди не надавала до уваги судом не беруться, оскільки на момент видачі оспорюваного наказу заява-згода існувала, була чинною та не була відкликана позивачем.
Суд зауважує, що з моменту підписання позивачем заяв та видачі наказу Департаментом містобудування ЛМР, так і до часу судового розгляду позивачем не було вчинено дій на відкликання заяв-згод, які були нею підписані. При цьому, в судовому засіданні позивачем не наведено жодних обставин та не подано належних доказів, які б вказували на те, що заяви-згоди, підписані нею не відповідали б її внутрішній волі та волевиявлення позивача не було вільним. Також не подано доказів, що позивач не усвідомлювала, що такі заяви-згоди були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
У той же час, суд вважає, що відповідачами надано докази на підтвердження надання їм дозвільних документів на проведення реконструкції квартири. Суд приходить до переконання, що у даному випадку відповідачами здійснювалась реконструкція квартири на власній земельній ділянці, без зміни її цільового призначення, за наявності відповідних дозвільних документів щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 , які надали право на виконання будівельних робіт, чим підтверджується правомірність дій відповідачів та спростовуються доводи позивача.
З наведеного не вбачається невідповідності наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 15.07.2013 року положенням чинного законодавства. Суд вважає, що оспорюваний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради був виданий на підставі поданих відповідачами належних документів та в межах наданих Департаменту містобудування Львівської міської ради законом повноважень, а відтак відсутні законні підстави для його скасування. Суд також, погоджується з доводами представника Департаменту містобудування ЛМР про те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, подані позивачем докази не доводять обставин, на які вона покликається у позовній заяві, щодо незаконної видачі оспорюваного наказу. Інших доказів або мотивів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві позивач суду не надала. Також, позивачем не доведено, що видача оспорюваного наказу та подальші дії відповідачів, за згодою Департаменту містобудування, роботи призвели до пошкодження як спільного майна в будинку, так і її особистого майна - належної їй на праві власності квартири.
Виходячи з наведеного, в ході розгляду справи не здобуто доказів, які надають суду законні підстави зобов`язувати відповідачів вчиняти дії щодо приведення будинку у попередній стан та проведення відповідних робіт та переобладань. Крім цього, позивачем не надано, а в ході розгляду справи не здобуто, доказів наявності у позивача перешкод у користуванні горищем у будинку. Також не здобуто жодних доказів та не наведено законних підстав для визнання за позивачем права власності на вказане горище, у тому числі у запропонованій нею частці.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, посилання сторін на мотиви заявлених позовних вимог та їх заперечення, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд, виходячи з мотивів та доводів, наведених у даному рішенні, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Крім цього, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 10.03.2016 року по даній справі.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили скасувати вжиті ухвалою суду від 10.03.2016 року по даній справі заходи забезпечення позову.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
Повний текст рішення складено 22 липня 2019 року.
