КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
розглянувши в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 , прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 , та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_12 , на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040000242, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївки, Донецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Донецького обласного суду від 26 січня 2000 року за ст. 93 П "Б", "Г", "Е", "І", ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України 1961 року до 15 років позбавлення волі, 12 червня 2013 року звільненого умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області №99 на строк 10 місяців 28 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької обл., яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненої ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2014 року від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію" від 15 травня 2014 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,
в с т а н о в и л а:
в с т а н о в и л а
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та йому призначено покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з 04 березня 2015 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_8 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 04 березня 2015 року по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 15 січня 2018 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання, та негайно звільнено з-під варти.
Вироком ухвалено вважати ОСОБА_8 таким, що повністю відбув покарання.
Цим же вироком ОСОБА_12 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та їй призначено покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_12 остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_12 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу у виді застави залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_12 ухвалено рахувати з моменту взяття її під варту у порядку виконання вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), ОСОБА_12 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 20 березня 2015 року по 14 квітня 2015 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_8 та ОСОБА_12 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_9 500 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та закрити кримінальне провадження стосовно нього за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Від захисника ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 надійшла апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції, в якій вона, не оспорюючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, доведеність винуватості обвинувачених та кваліфікацію їх дій, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання тяжкості кримінального правопорушення унаслідок м`якості, просила скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року стосовно ОСОБА_12 у частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_12 остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 подав на вирок суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та кваліфікацію дій обвинувачених, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_12 та ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінальних правопорушень унаслідок м`якості, просив скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року у частині призначеного ОСОБА_12 та ОСОБА_8 покарання, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_12 остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Також на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_12 , в якій вона, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року стосовно ОСОБА_12 скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У судове засідання на 25 листопада 2019 року, обвинувачений ОСОБА_8 не з`явися, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про перенесення апеляційного розгляду до суду не подавав, причин неявки в судове засідання не повідомив, у зв`язку з чим розгляд апеляційних скарг відкладено до 09 грудня 2019 року.
У судові засідання 09 грудня 2019 року, 13 січня 2020 року та 10 лютого 2020 року обвинувачений ОСОБА_8 повторно не з`явися, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про перенесення апеляційного розгляду до суду не подавав, причин неявки в судове засідання не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року розгляд матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відкладено на 02 березня 2020 року, та ухвалено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_8 у судове засідання на 02 березня 2020 року до приміщення Київського апеляційного суду.
У судове засідання 02 березня 2020 року, ухвалу про привід обвинуваченого не виконано, обвинуваченого ОСОБА_8 не доставлено у судове засідання.
Відповідно до ч.4 ст.401 КПК України, обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь.
Згідно ч.1 ст.323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченомуглавами 11та12цього Кодексу.
Оскільки неявка обвинуваченого в судове засідання без поважних причин перешкоджає подальшому розгляду матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку, вислухавши з цього приводу думку представника потерпілої ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 , колегія суддів вважає за необхідне забезпечити явку в судове засідання ОСОБА_8 шляхом здійснення до нього повторного приводу.
Керуючись ст. ст. 140, 143, 323, ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Розгляд матеріалів кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 , прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 , та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_12 , на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , відкласти на 30 березня 2020 року на 15 год. 30 хв.
Здійснити повторний привід в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївки, Донецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у судове засідання на 30 березня 2020 року на 15 год. 30 хв. до приміщення Київського апеляційного суду (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А).
Виконання ухвали в частині приводу обвинуваченого ОСОБА_8 доручити органу досудового розслідування Дніпровському управлінню поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на Київську місцеву прокуратуру №4.
Про результати виконання ухвали повідомити Київський апеляційний суд (03110, вул. Солом`янська, 2-А).
Судді :
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
