Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 , прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 зі змінами та доповненнями, та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 зі змінами та доповненнями, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040000242, за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївки, Донецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Донецького обласного суду від 26 січня 2000 року за ст. 93 П "Б", "Г", "Е", "І", ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України 1961 року до 15 років позбавлення волі, 12 червня 2013 року звільненого умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області №99 на строк 10 місяців 28 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької обл., яка зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_2 Суддя ОСОБА_12
Апеляційне провадження № 11-кп/824/12/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_1
АДРЕСА_3 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимої вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненої ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2014 року від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію" від 15 травня 2014 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,
в с т а н о в и л а :
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2018 ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та йому призначено покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.
Строк відбування покарання ОСОБА_11 ухвалено обчислювати з 04.03.2015.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_11 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 04.03.2015 по 20.06.2017 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_11 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 по 15.01.2018 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання, та негайно звільнено з-під варти.
Вироком ухвалено вважати ОСОБА_11 таким, що повністю відбув покарання.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та їй призначено покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу у виді застави залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту взяття її під варту у порядку виконання вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції 26.11.2015), ОСОБА_6 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 20.03.2015 по 14.04.2015, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_11 та ОСОБА_6 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 500 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_11 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та закрити кримінальне провадження стосовно нього за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 подала зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Від захисника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 надійшла апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції, в якій вона, не оспорюючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, доведеність винуватості обвинувачених та кваліфікацію їх дій, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання тяжкості кримінального правопорушення унаслідок м`якості, просила скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2018 стосовно ОСОБА_6 у частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 подав на вирок суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та кваліфікацію дій обвинувачених, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_11 покарання тяжкості кримінальних правопорушень унаслідок м`якості, просив скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2018 у частині призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_11 покарання, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_11 призначити покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Також, на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , в якій вона, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15.01.2018 стосовно ОСОБА_6 скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.11.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15.01.2018 та за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15.01.2018 у частині призначення обвинуваченому ОСОБА_11 більш суворого покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України, у зв`язку з відмовою захисника ОСОБА_14 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , та першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_15 від апеляційних скарг.
У судовому засіданні 22.08.2022 суддя ОСОБА_2 заявив самовідвід, який мотивував тим, що його дружина ОСОБА_16 допитувалась в якості свідка у даному кримінальному провадженні, та з нею проводився ряд слідчих дій.
У судове засідання захисник ОСОБА_14 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , та представник ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника обвинуваченої та представника потерпілої.
Заслухавши думку обвинуваченої ОСОБА_6 , яка не заперечувала проти задоволення заяви судді ОСОБА_2 про самовідвід, обговоривши доводи заяви про самовідвід судді, колегія суддів приходить до висновку, що заява судді ОСОБА_2 про самовідвід підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 26 рішення Європейського суду з прав людини «Де Куббер проти Бельгії»(Заява № 9186/80) від 26 жовтня 1984 р., «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Відповідно до п. 104 рішення Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України»(Заява № 21722/11) від 09 квітня 2013 р., набуло статусу остаточного 27 травня 2013 р., як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілейпункту 1 статті 6 Конвенціїповинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження № 12015100040000242 стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , у даному кримінальному провадженні ОСОБА_16 було допитано у якості свідка.
Ураховуючи наведені обставини, з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_2 , а також, у сприянні підтримці до зростанню довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів, колегія суддів вважає за необхідне,відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, задовольнити заявлений суддею ОСОБА_2 самовідвід.
Враховуючи наведене, керуючисьст. ст. 75, 80 - 82 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Заяву про самовідвід судді ОСОБА_2 задовольнити.
Відвести суддю ОСОБА_2 від участі у розгляді апеляційного провадження за апеляційними скаргами представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 , прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 зі змінами та доповненнями, та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 зі змінами та доповненнями на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року.
Матеріали апеляційного провадження передати до управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду для виконання вимог ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
