ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2020 р. Справа № 480/106/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача Деревянко О.В.
представника відповідача Савченко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні та в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019, суддя О.А. Прилипчук, вулиця Герасима Кондратьєва, 159, Суми, Сумська область, 40000, повний текст складено 08.11.19 по справі № 480/106/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У cічні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Сумській обл.), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати вимогу №Ф-1117-50 від 07.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано вимогу ГУ ДПС у Сумській обл. №Ф-1117-50 від 07.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, ГУ ДПС у Сумській обл. подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ ( далі - Закон №2464), а також п. 4 розд. VI Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449), зазначив, що вимога відповідачем була сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Оскільки заяву про зняття з обліку платником не подано, відповідачем правомірно проведені нарахування по строку сплати ЄСВ за 2017 рік, І-ІІІ квартали 2018 року та винесено оскаржувану вимогу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні.
14 грудня 2019 року ухвалою колегії суддів задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Сумському окружному адміністративному суду.
27 грудня 2019 року від позивача по справі надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обгрунтування своєї позиції, позивач зазначив, що у спірний період не мав обов`язку зі сплати єдиного внеску, оскільки з 31.12.2012 року нотаріальну діяльність не здійснював, а тому відповідачем безпідставно сформовано та направлено на адресу позивача спірну вимогу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Наказом Головного управління юстиції у Сумській області від 19.12.2012 № 1085-ОД припинено приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Яковенка Ю.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" та наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2011 №3640/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю".
07 листопада 2018 року ГУ ДПС у Сумській обл. сформовало вимогу №Ф-1117-50 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн.
06 грудня 2018 року ОСОБА_1 не погодившись із наведеною вимогою подав скаргу до Конотопського управління Головного управління ДФС у Сумській області.
08 січня 2019 року Конотопським управлінням ГУ ДФС у Сумській обл. відмовлено у розгляді скарги позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач у спірний період займався нотаріальною діяльністю та був платником єдиного внеску.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Приписами ст.2 Закону № 2464 встановлено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
З огляду на викладене, спірні правовідносини також врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.
Приписами пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Як слідує з письмових доказів у справі, наказом ГУЮ у Сумській обл. від 19.12.2012 1085-ОД «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_1 , зареєстрована управлінням юстиції 09.02.1999 по Конотопському міському нотаріальному округу, припинена з 31.12.2012, що підтверджується довідкою ГУЮ у Сумській обл. від 08.08.2019 № 10584/04-15.
Згідно з пп. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про нотаріат" підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 30-1 Закону України "Про нотаріат" у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-9 частини першої статті 30 цього Закону, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов`язані негайно передати приватному нотаріусу копію наказу про припинення його нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов`язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що з 31.12.2012 позивач не здійснював нотаріальну діяльність, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом ГУЮ у Сумській обл. від 19.12.2012 1085-ОД, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є платником єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, відтак контролюючим органом безпідставно нараховано єдиний внесок за 2017 рік, І-ІІІ квартал 2018 року та сформовано вимогу №Ф-1117-50 від 07.11.2018.
Зважаючи на те, що необхудною умовою для сплати нотаріусом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної діяльності, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на факт перебування позивача на обліку як на безумовну підставу наявності у останнього обов`язку зі сплати єдиного внеску, оскільки доказів здійснення нотаріальної діяльності позивачем у спірний період матеріали справи не містять, відповідачем згідно вимог ст. 77 КАС України до суду не надано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року по справі № 480/106/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Постанова складена в повному обсязі 27.02.2020
