КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/824/933/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Притула Н.Г.
761/6844/19 Доповідач-Чобіток А.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Таскомбанк», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк» в особі ліквідаційної комісії Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, застосування реституції, зобов`язання вчинити дії, -
у с т а н о в и в:
15.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, у якому зазначав, що з 30.04.1995 року він та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та на даний час шлюб не розірвано. 31.10.2014 року його дружина, ОСОБА_2 , уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу акцій, предметом яких стали прості іменні акції емітента ПАТ «Фінанс Банк» в кількості 460 000 штук за ціною 1000,00 грн.. Зазначає, що він не був повідомлений про факт укладення спірного договору та свою згоду на продаж акцій дружині не надавав. Про факт укладення договору він дізнався після того, як стало відомо про ліквідацію ПАТ «Фінанс Банк» та в числі акціонерів значиться не його дружина, а ОСОБА_3 .. Уважає, що ціна договору штучно занижена та не відповідала ринковій вартості акцій, оскільки згідно зі Звітом про незалежну оцінку вартості пакету акцій їх вартість становить 5 248 155,68 грн.. Крім того, оскільки акції є цінним спільним майном подружжя, яке набуте в період шлюбу, відчуження акцій мало відбуватись за його згоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 жовтня 2019 року в задоволені позову йому було відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд при вирішенні спору допустив порушення матеріального та процесуального права, не врахував обставини, які встановлені в справі. Установивши, що акції є спільним сумісним майном позивача з відповідачем, суд безпідставно не застосував ст. 369 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст. 65 СК України. Договір купівлі-продажу цінних паперів не може вважатися дрібним побутовим правочином, а тому на його укладення в будь-якому разі потрібна згода другого з подружжя, у зв`язку з чим висновок суду про те, що діюче законодавство не передбачає надання письмової згоди на укладення договору купівлі - продажу акцій, є невірним. Судом при ухваленні рішення не враховані висновки Постанови Великої Палати Верховного суду викладені 21.11.2018 року в справі № 372/504/17 про те, що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьою особи, ні контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежності від добросовісності сторін договору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зазначив, що Звіт про оцінку спірного майна, на який посилається позивач як на підставу його цінності, наслідком чого необхідна була його згода на відчуження, отриманий з порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», оскільки може бути наданий лише за замовленням власника акцій або на підставі ухвали суду. Єдиний доказ, який достовірно встановлює вартість спірних акцій, є договір їх купівлі-продажу №01/БО-22/2014 від 31.10.2014 року, що укладений між ним та ОСОБА_2 , відповідно до п. 1.1. якого, загальна договірна вартість акцій складає 1 000,00 грн., унаслідок чого і згода другого із подружжя не вимагається, оскільки цінним майном у 2014 році вважалося майно, вартість якого становила 121 800,00 грн.. Також звертає увагу на те, що він є добросовісним набувачем акцій ПАТ «Фінанс Банк», оскільки він не знав і не міг знати, що цінні папери перебувають у спільній сумісній власності подружжя.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 31.10.2014 року між ОСОБА_3 від імені якого діяв ПАТ «Фінанс Банк» в особі голови правління Андронова О.Б. (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів №01/БО-22/2014, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив цінні папери: акції прості іменні ПАТ «Фінанс Банк» в кількості 460 000 штук, номінальною вартістю 10,00 грн.. Ціна договору визначена - 1000,00 грн..Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду з умовами договору.
Позивач зазначив, що він з 30.04.1995 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ..Зазначене підтверджується лише відміткою в паспорті позивача. Копії свідоцтва про шлюб до матеріалів справи не було надано, як і не надано оригінал для огляду в судовому засіданні.
Судом не встановлено, що на час розгляду справи в суді шлюб між сторонами було розірвано.
Із відзиву на позов ОСОБА_2 вбачається, що вона не заперечує перебування в шлюбі з ОСОБА_1 ..
Інші сторони не спростували зазначену обставину в судовому засіданні.
Сторони не надали до матеріалів справи копію договору, на підставі якого ОСОБА_2 придбала акції.
Проте в судовому засіданні судом було оглянуто копію такого договору та встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на вказані акції - 460 000 простих іменних акцій загальною вартістю 1 000,00 грн. на підставі договору №13/09/12-02-БВ купівлі-продажу цінних паперів.
Отже, як встановлено судом, та не спростовано учасниками справи, акції є спільним сумісним майном подружжя.
Згідно із Звітом про незалежну оцінку вартості пакету акцій, що належить ОСОБА_4 в розмірі 2,6136% статутного капіталу ПАТ «Фінанс Банк», ринкова вартість зазначеного пакету акцій становить 5 248 155,68 грн..
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, що договір купівлі-продажу акцій був укладений не в інтересах сім`ї та кошти отримані за договором не були використані в інтересах сім`ї. Діюче законодавство не передбачає надання письмової згоди на укладення договору купівлі-продажу акцій, зазначивши при цьому, що на час замовлення оцінки вартості акцій позивач та ОСОБА_2 не були власниками акцій, а тому суд не може взяти до уваги як належний доказ наданий суду звіт.
Крім того, вирішуючи дану справу суд послався на висновки Верховного Суду України в постановах від 27 січня, 8 квітня, 7, 12, та 21 жовтня 2015 року відповідно до яких пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
При розгляді спорів про поділ цінного спірного майна подружжя та визнання недійсними правочинів з відчуження такого майна без письмової згоди одного з подружжя, за наявності згоди другого з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.
У випадку недотримання письмової форми надання згоди на відчуження цінного спільного майна подружжя (правочину), якщо один з подружжя надав таку згоду усно, а другий з подружжя погодився з такою згодою, то такий правочин може бути визнаний дійсним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_3 , обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороб тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дошлюбне прізвище ( ОСОБА_5 ) перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що складено актовий запис № 346, складений 30.04.1995 року Луганським (Жовтневим) міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Станом на 06.05.2019 року шлюб не розірвано. Зазначене підтверджується листом Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 10.05.2019 року № 2919/12125/17/19/03.1 ( а.с. 7 том 2).
13.09.2012 року ОСОБА_2 стала власником акцій (емітент - ПАТ «Фінанс Банк») у кількості 460 000 штук ( а.с. 121 том 1).
Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ОСОБА_2 31.10.2014 року відчужила ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів №01/БО-22/2014 цінні папери: акції прості іменні ПАТ «Фінанс Банк» в кількості 460 000 штук. Указаний правочин не містить згоди ОСОБА_1 на відчуження указаних цінних паперів.
Статті 60, 63 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, будь-яких доказів того, що вказане майно належало виключно ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Звернувшись із даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що цінні папери: акції прості іменні ПАТ «Фінанс Банк» в кількості 460 000 штук є цінним майном, унаслідок чого відповідно до ст. 65 СК України його згода на їх продаж ОСОБА_2 була обов`язковою.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість ( ст. 31 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції, що відсутність згоди співвласника майна на розпорядження майном сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного іншим співвласником, недійсним, оскільки такі висновки не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства.
Відсутність згоди одного із співвласників, в даному випадку одного із подружжя, на розпорядження майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.
Однією із підстав у відмові в задоволенні позову ОСОБА_1 було посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду України про те, щоукладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Пославшись на вказаний правовий висновок Верховного Суду України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 відступила від указаного висновку та зазначила, що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.
Будь-яких доказів того, що отримані ОСОБА_2 кошти від відчуження цінних паперів були витрачені в інтересах сім`ї, щоб було підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , матеріали справи також не містять.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зазначав, що Звіт про оцінку спірного майна, на який посилається позивач як на підставу його цінності, наслідком чого необхідна була його згода на відчуження, отриманий з порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», унаслідок чого не може бути взятий до уваги, а продаж акцій здійснено за 1000,00 грн., що не є цінним майном.
Колегія суддів погоджується з тим, що вказаний Звіт про оцінку спірного майна не може бути взятий до уваги як доказ, оскільки він дійсно отриманий з порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні».
Разом з тим, оцінюючи цінні папери, які є спірним майном, на предмет їх цінності, суд апеляційної інстанції уважає, що оспорюваний правочин виходить за межі дрібного побутового правочину, унаслідок чого згода ОСОБА_1 на їх відчуження була обов`язковою.
Як убачається із оспорюваного правочину, то номінальна вартість цінних паперів складає 10,00 грн., а їх кількість - 460 000 штук.
Отже, номінальна вартість цінних паперів на момент їх відчуження становила 4 600 000,00 гривен (460 000 х10), що свідчить про цінність спірного майна.
За вказаною номінальною вартістю указані цінні папери зберігаються у депозитарній установі ( а.с.179 том 1).
Апеляційний суд не може погодитись із посиланням ОСОБА_3 про те, що цінність спірного майна складала 1000,00 грн., оскільки вказана ним сума не є ринковою вартістю 460 000 штук акцій ПАТ «Фінанс Банк», а є сумою, за яку сторони домовились здійснити їх купівлю-продаж.
Будь-яких доказів, які б підлягали оцінці відповідно до ст. 80 ЦПК України про те, що ринкова вартість 460 000 штук акцій ПАТ «Фінанс Банк» на момент їх продажу була менша номінальної (4 600 000,00 гривен), ОСОБА_3 не надано.
Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З огляду на викладене вище, відсутність згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору цінного майна позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оспорити договір з підстав його недійсності.
Оскільки Договір купівлі-продажу цінних паперів №01/БО-22/2014, цінні папери: акції прості іменні ПАТ «Фінанс Банк» в кількості 460 000 штуквід 31.10.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_1 , який є їх співвласником у силу вимог статті 60 СК України і така обставина не спростована, то оспорюваний договір відповідно до вимог статей 203, 205, 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.
Згідно з вимогами частини першої ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду з постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 з застосуванням реституції, розподіливши судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної
інстанції,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 01/БО-22/2014 від 31 жовтня 2014 року 460 000 штук простих акцій емітента Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зобов`язати ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 460 000 простих іменних акцій емітента Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк», що мають міжнародний ідентифікаційний номер (код ISIN) UA НОМЕР_3 , шляхом списання відповідних акцій з рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та зарахувати їх на рахунок в цінних паперах ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) .
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. 50 коп..
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 50 коп..
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук
