КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/6844/19
Головуючий у першій інстанції - Притула Н.Г.
Номер провадження № 22-ц/824/8222/2019
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, застосування реституції, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій №01/БО-22/2014 від 21 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, застосувати реституцію як наслідок недійсності вказаного договору купівлі-продажу акцій, зобов`язати АТ «Таскомбанк», як депозитарну установу ОСОБА_1 , здійснити списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 460 000 простих іменних акцій ПАТ «Фінанс банк», які обліковуються на рахунку 304139-UA10005051 та надати відповідне розпорядження ПАТ «Національний депозитарій України» з метою зарахування на рахунок в цінних паперах ОСОБА_4 , відкритий в системі реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ «Фінанс банк» 460 000 простих іменних акцій ПАТ «Фінанси банк». Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 без згоди та відома її чоловіка ОСОБА_3 , відчужила на користь ОСОБА_1 прості іменні акції емітента ПАТ «Фінанс банк», чим порушила права ОСОБА_3 як співвласника зазначених простих акцій.
В подальшому, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову, яку мотивовано тим, що 02 червня 2016 року засновниками ПАТ «Фінанс банк» було прийнято рішення про припинення юридичної особи й враховуючи зазначений факт вбачається, що основним способом реалізації права власності акціонерів на акції товариства є задоволення їх вимог відповідно до ст. 89 Закону України «Про акціонерні товариства» під час розподілу залишку майна товариства в ході його ліквідації. Оскільки товариство перебуває в стані ліквідації, а частина його акцій на даний момент належить ОСОБА_1 на підставі оспорюваного договору, то на думку заявника вбачається існування підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 як кредитора дев`ятої черги, проте у разі завершення процедури ліквідації та задоволення вимог кредиторів товариства, унеможливиться можливість поновлення прав позивача, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість стягнення суми, виплаченої акціонеру під час припинення акціонерного товариства в разі визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій.
Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просив суд забезпечити позов шляхом заборони ПАТ «Фінанс банк» в особі ліквідаційної комісії ПАТ «Фінанс банк» здійснювати задоволення вимог кредитора ПАТ «Фінанс банк», які підтверджуються 460 000 простими іменними акціями емітента ПАТ «Фінанс банк», які на час розгляду позовної заяви належать ОСОБА_1 , до завершення розгляду справи по суті та заборонити ОСОБА_1 змінювати власника, володільця, депозитарну установу, змінювати рахунки у цінних паперах, на яких зберігаються 460 000 простих іменних акцій ПАТ «Фінанс банк» , які обліковуються на рахунку 304139-UA10005051 та заборонити розпорядникам таких рахунків списувати, переказувати вказані акції з рахунків у цінних паперах та (або) зараховувати, переказувати, переміщувати вказані акції тощо.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено. Заборонено ПАТ «Фінанс банк» в особі ліквідаційної комісії ПАТ «Фінанс банк» здійснювати задоволення вимог кредитора ПАТ «Фінанс банк», які підтверджуються 460 000 простими іменними акціями емітента ПАТ «Фінанс банк», які на час розгляду позову належать ОСОБА_1 , до завершення по суті розгляду даної справи та заборонено ОСОБА_1 змінювати власника, володільця, депозитарну установу, змінювати рахунки у цінних паперах, на яких зберігаються 460 000 простих іменних акцій ПАТ «Фінанс банк», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) UA1004321006, які обліковуються на рахунку 304139- НОМЕР_1 та розпорядників таких рахунків, списувати, переказувати вказані акції з рахунків у цінних паперах та (або) зараховувати, переказувати, переміщувати вказані акції.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції не було розглянуто питання зустрічного забезпечення позову. Вказано, що оскільки ПАТ «Фінанс банк» перебуває в стані ліквідації, то вимоги ОСОБА_1 , як власника акцій, будуть задоволені в дев`яту чергу кредиторів, у випадку залишку майна. Проте, застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ «Фінанс банк» здійснювати задоволення вимог ОСОБА_1 може призвести до фактичної неможливості їх задоволення в подальшому, оскільки після ліквідації товариства вимоги кредиторів вже не підлягатимуть задоволенню. Таким чином, апелянт вважає, що існують ризики завдання ОСОБА_1 матеріальних збитків у зв`язку із застосованими заходами забезпечення позову, що свідчить про необхідність, в обов`язковому порядку, вирішити питання зустрічного забезпечення, що було проігноровано судом першої інстанції. Окрім того, апелянт наголошує, що заяву про забезпечення позову було подано з порушенням вимог ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої вказана заява мала б містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, проте дану вимогу дотримано не було, у зв`язку з чим, на думку апелянт, суд першої інстанції мав би застосувати положення ст. 153 ЦПК України, відповідно до якого повернути вказану заяву заявнику. Окрім того, в апеляційній скарзі вказано, що позивачем не було надано доказів на підтвердження існування між сторонами спору, оскільки не було надано доказів, які свідчили б про факт перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в шлюбі на час укладення оспорюваного договору. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року та ухвалити нове рішенням, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, враховуючи те, що суд першої інстанції забезпечуючи позов допустив порушенням норм ст. 150 ч.4 ЦПК України, і не врахував наявність розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №156-КФ-З від 29 червня 2016 року якою і так зупинено обіг цінних паперів ПАТ «Фінанс Банк».
Крім того вважає що суд повинен був в обов`язковому порядку вижити заходів зустрічного забезпечення, оскільки забезпечення позовних вимог у спосіб, який за пропонував позивач може завдати шкоди відповідачу ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Туту І.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що існує загроза, не виконання рішення суду у разі вчинення відповідних дій особами щодо вказаних акцій позивач не матиме можливості відновити на них своє право, то існує реальна необхідність для вжиття заходів забезпечення позову, щоб запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Однак погодитися із вказаним висновком місцевого суду колегія суддів не може виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом 15 лютого 2019 року (а.с.1-6) та в подальшому, в березні 2019 року звернувся із заявою про забезпечення позову (а.с.19-22).
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з тим, положення ст. 150 ЦПК України передбачають, що позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій №01/БО-22/2014 від 21 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, застосувати реституцію як наслідок недійсності вказаного договору купівлі-продажу акцій, зобов`язати АТ «Таскомбанк», як депозитарну установу ОСОБА_1 , здійснити списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 460 000 простих іменних акцій ПАТ «Фінанс банк», які обліковуються на рахунку 304139-UA10005051 та надати відповідне розпорядження ПАТ «Національний депозитарій України» з метою зарахування на рахунок в цінних паперах ОСОБА_4 , відкритий в системі реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ «Фінанс банк» 460 000 простих іменних акцій ПАТ «Фінанси банк». Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 посилається на те, що оскільки ПАТ «Фінанс банк» перебуває в стані ліквідації, а частина його акцій на даний момент належить ОСОБА_1 на підставі оспорюваного договору, то на думку заявника вбачається існування підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 як кредитора дев`ятої черги, проте у разі завершення процедури ліквідації та задоволення вимог кредиторів товариства, унеможливиться можливість поновлення прав позивача, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість стягнення суми, виплаченої акціонеру під час припинення акціонерного товариства в разі визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій.
Апеляційний суд вважає такі доводи заявника необґрунтованими, та безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №156-КФ-З від 29 червня 2016 року зупинено обіг цінних паперів ПАТ «Фінанс Банк», що спростовує доводи заявника про можливість відповідача ними розпорядитися.
У разі задоволення позовних вимог представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 договір купівлі-продажу акцій №01/БО-22/2014 від 21 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, буде вважатися недійсним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
При цьому, зазначене судове рішення не потребуватиме примусового виконання, а отже, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначає позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За таких обставин, апеляційний суд доходить до висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову ніяким чином не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах та спростовуються доводами апеляційної скарги, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення
Керуючись ст.367, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків передбачених ст. 389 ч.3 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2019 року.
Головуючий суддя: М.А.Яворський
судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв
