ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа № 818/435/16

адміністративне провадження № К/9901/6939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

Суддів Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумського обласного військового комісаріату на постанову Сумського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Гелети С. М.) від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Рєзнікової С. С., суддів Бегунца А. О., Старостіна В. В.) від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в особі законного представника ОСОБА_2 ) звернулися до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просили:

- визнати незаконним рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 від 07 квітня 2016 року № 11/1008 про відмову позивачам у оформленні та видачі посвідчення про пільги;

- зобов`язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 вчинити дії щодо оформлення та видачі відповідних посвідчень про право користування пільгами, які встановлені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті під час проходження служби, членам родини загиблого військовослужбовця Збройних сил України молодшого сержанта ОСОБА_5 : батьку ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 ;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є батьком, дружиною та сином загиблого 10 жовтня 2014 року в зоні проведення антитерористичної операції (далі АТО) у районі м. Артемівська Донецької області молодшого сержанта Збройних сил України ОСОБА_5 і мають право на користування пільгами, які встановлені Законом № 2011-XII для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 жовтня 2015 року про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у видачі посвідчення (довідки). Зобов`язав Сумський ОВК вчинити дії щодо оформлення та видачі посвідчення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , і довідки ОСОБА_3 про право користування пільгами, які встановлені Законом № 2011-XII для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті під час проходження військової служби. У задоволенні інших вимог відмовив.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2016 року Сумський ОВК подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи. За позицією скаржника, позивачі не наділені правом на користування пільгами, які встановлені Законом № 2011-XII для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року дана справа була передана колегії у складі головуючого судді Данилевич Н. А., суддів Бевзенка В. М., Шарапи В. М., а протоколом повторного автоматизованого розподілу від 21 жовтня 2019 року колегії у складі головуючого судді Данилевич Н. А., суддів Бевзенка В. М., Шевцової Н. В.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 жовтня 2019 року задовольнив заяви суддів Данилевич Н. А., суддів Бевзенка В. М., Шевцової Н. В. про самовідвід та передав матеріали цієї справи до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 28 жовтня 2019 року дана справа передана на розгляд колегії у складі головуючого судді Саприкіної І. В., суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М., а протоколом повторного перерозподілу справи від 08 січня 2020 року колегії у складі головуючого судді Саприкіної І. В., суддів Коваленко Н. В., Кравчука В. М.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 січня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з 24 березня 2014 року був призваний на військову службу Сумським об`єднаним міським військовим комісаріатом Сумської області та з 30 червня 2014 року був відряджений до сектору «А» (зона проведення АТО).

10 жовтня 2014 року ОСОБА_5 загинув внаслідок протиправних дій свого командира - старшого лейтенанта ОСОБА_6 заступника командира 8-ї батареї.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 липня 2015 року ОСОБА_6 був засуджений Артемівським міськрайонним судом Донецької області до 3 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 414 Кримінального кодексу України (необережне поводження зі зброєю).

Відповідно до обставин, установлених вказаним вище вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2015 року у справі № 219/7613/2014-к, який набрав законної сили, смерть настала в результаті гострої кровотечі, яка утворилась внаслідок вогнепального кульового поранення живота з ушкодженням грижової артерії.

Крім того, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 818/3655/14, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, було визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати одноразової грошової допомоги на користь родини загиблого.

У вересні 2015 року до Сумського ОВК звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для отримання посвідчень, а ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 для отримання довідки про право користування пільгами, які встановлені Законом № 2011-XII, як членам родини загиблого в зоні проведення АТО молодшого сержанта ОСОБА_5 .

Згідно з інформацією, викладеною у листі від 06 травня 2016 року № 2/1661, 28 жовтня 2015 року позивачам було відмовлено у видачі посвідчення та довідки.

Підставою для відмови у видачі пільгових документів стало те, що відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, якщо загибель військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, актом спеціального розслідування смертельного випадку внаслідок необережного поводження зі зброєю, затвердженого командиром військової частини польова пошта НОМЕР_1 , установлено, що загибель молодшого сержанта ОСОБА_5 сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

Вважаючи таке рішення Сумського ОВК протиправним та незаконним, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в особі законного представника ОСОБА_2 ) звернулися до суду з цим позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно відмовив батьку та дружині загиблого в оформленні посвідчення та малолітньому сину в оформленні довідки про право користування пільгами, які встановлені Законом № 2011-XII. Крім того, за позицією судів, посилання відповідача, як на підставу відмови у видачі посвідчення, на факт перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння є безпідставними, оскільки його смерть настала не у зв`язку з перебуванням останнього в такому стані, а внаслідок вогнепального кульового поранення живота, ушкодження грижової артерії, спричинених його командиром.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом

№ 2011-XII, дія якого за підп. 2 п. 1 ст. 3 поширюється, у тому числі й на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 13 ст. 14 вказаного Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної вище законодавчої норми Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 28 травня 1993 року № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (далі Постанова КМУ № 379), за змістом якої посвідчення видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2.

Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Крім того, вказаною постановою передбачено, що на Міністерство оборони України покладено обов`язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачі при зверненні до військового комісаріату надали відповідні заяви та необхідний пакет документів. Ця обставина відповідачем не заперечується.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, в тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби, здійснюється за Інструкцією з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2014 року № 937 (далі Інструкція № 937).

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 937 на районні військові комісаріати покладаються: забезпечення згідно із законодавством соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, ветеранів війни та військової служби та членів їх сімей; ведення обліку осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України у запас або у відставку, крім військовослужбовців строкової служби (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних», для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону; прийняття від осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (крім військовослужбовців строкової служби) документів для призначення органами Пенсійного фонду України (далі - органи, що призначають пенсії) пенсій відповідно до Закону та надсилання їх в обласний військовий комісаріат.

Рішення про надання такого права районному військовому комісаріату приймається обласним військовим комісаром; сприяння звільненим з військової служби військовослужбовцям і членам сімей померлих військовослужбовців у своєчасному огляді в медико-соціальних експертних комісіях (далі - МСЕК), якщо їх право на пенсію, допомогу або пільги пов`язане із встановленням інвалідності; роз`яснення законодавства з питань соціального забезпечення і пільг, що встановлені особам, звільненим із військової служби, та членам їх сімей; розгляд звернень, які надходять до військового комісаріату, з питань соціального забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також ведення прийому громадян, які звертаються з цих питань, видача пенсіонерам необхідних довідок та інших документів; сприяння звільненим з військової служби військовослужбовцям, яким встановлена інвалідність, і членам сімей померлих військовослужбовців в оформленні документів, необхідних для виплати в належних випадках одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) (…); видача в установленому порядку особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців (п. 4.16 та 4.17 розділу IV Інструкції № 937) посвідчень на встановлені для них чинним законодавством пільги.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції № 937 за роботу із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей в області відповідає обласний військовий комісар. Робота із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей здійснюється відділом соціального забезпечення обласного військового комісаріату.

Пунктом 4.16 вказаної Інструкції передбачено, що облік, видача та списання посвідчень покладаються на посадових осіб обласного військового комісаріату.

Колегія суддів наголошує на тому, що судовими рішеннями, які набрали законної сили (вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2015 року у справі № 219/7613/2014-к та постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 818/3655/14), установлено, що ОСОБА_5 загинув під час виконання службового обов`язку під час проходження військової служби (бойових дій по захисту суверенітету та інтересів держави ) у зоні проведення АТО на сході України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 72 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судове рішення у кримінальній справі, яке набрало законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили про безпідставність посилання відповідача на факт перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння, як на підставу відмови у видачі посвідчення, оскільки факт настання його смерті у зв`язку з вогнепальним кульовим пораненням живота, ушкодженням грижової артерії, спричиненим його командиром, є встановленим судовими рішеннями та не підлягає доказуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність відмови Сумського ОВК батьку та дружині загиблого в оформленні посвідчення та малолітньому сину в оформленні довідки про право користування пільгами, які встановлені Законом № 2011-XII.

Крім того, розглядаючи наведені відповідачем аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи Сумського ОВК, викладені в її касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Саприкіна

Судді

Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук