Ухвала
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 127/10361/18
провадження № 61-17961ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Сала Т. Б., Якименко М. М., у справі за заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 31 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про поновлення на роботі.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним наказ ПАТ «Укрзалізниця
від 28 березня 2018 року № 585/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади директора регіональної філії «Південно-Західної залізниці» ПАТ «Укрзалізниця» за статтею 38 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора регіональної філії «Південно-Західної залізниці» ПАТ «Укрзалізниця» з 29 березня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення, постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в частині стягнення з АТ «Укрзалізниця» судових витрат.
У жовтні 2019 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до апеляційного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.
Заява мотивована тим, що з декларації ОСОБА_1 від 31 березня 2019 року за 2018 рік їм стало відомо, що у 2018 році він працював у Державній фіскальній службі України (далі - ДФС україни) на посаді начальника управління закупівель. Згідно відповіді ДФС України від 18 вересня 2019 року № 42335/6/99.99.04.01.03-15 ОСОБА_1 перебуває на державній службі та у трудових відносинах з ДФС України, зокрема, з 29 березня 2018 року по 02 листопада 2018 працював на посаді директора ДП «Сервісно-видавничий центр», а з 05 листопада 2018 року по теперішній час - на посаді начальника Управління закупівель ДФС України.
ОСОБА_1 приймав участь у конкурсному відборі на посаду директора ДП «Сервісно-видавничий центр» та наказом ДФС України від 23 березня 2018 року № 482-о його було призначено на зазначену вище посаду з 26 березня 2018 року шляхом укладення контракту. Наказом від 28 березня 2019 року № 449-о до попереднього наказу були внесені зміни, згідно яких ОСОБА_1 призначено на посаду з 29 березня 2018 року. Ураховуючи, що задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 написав заяву про звільнення за власним бажанням під тиском та відкликав її наступного ж дня, що свідчить про бажання ОСОБА_1 продовжувати роботу, а тому, виявлені у декларації ОСОБА_1 від 31 березня 2019 року обставини є істотними, і такими, що не могли бути відомі на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, що є підставою для перегляду судового рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні заяви АТ «Укрзалізниця» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі. Постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишено в силі.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини на які посилаєтьсязаявник не є нововиявленими обставинами у розумінні частини другої статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Укрзалізниця», у якій заявник просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доказам, які мають значення для розгляду справи, не звернув увагу на те, що подання ОСОБА_1 у лютому 2018 року документів для участі у конкурсному відборі на заміщення посади директора ДП «Сервісно-видавничий центр» та призначення його на зазначену посаду з 29 березня 2018 року, тобто після його звільнення, є істотною обставиною для вирішення справи, яка не була і не могла бути відома заявнику під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а тому дійшов помилкового висновку, що зазначена обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Крім того, у порушення статей 127, 134 та 137 ЦПК України апеляційний суд безпідставно стягнув з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.
На підставі вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.
Частиною четвертою статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Як на нововиявлену обставину для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 04 січня 2019 року заявник посилався на подання ОСОБА_1 у лютому 2018 року документів для участі у конкурсному відборі на заміщення посади директора ДП «Сервісно-видавничий центр» та його призначення на посаду директора ДП «Сервісно-видавничий центр» з 29 березня 2018 року, а тому вважали, що зазначені обставини є істотними, не були і не могли бути відомі їм та суду при вирішенні спору по суті.
Ураховувавши, що наведені заявником обставини не є істотними для розгляду зазначеної справи, оскільки предметом спору було законність звільнення
ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі поданої ним 27 березня
2018 року заяви, яку він відкликав 28 березня 2019 року, а тому його участь у конкурсі на зайнятті іншої посади, чи подальше працевлаштування, ніяким чином не могло вплинути на вирішення питання про законність його звільнення, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що зазначена обставина не може вважатися нововиявленою у розумінні статті 423 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Доводи касаційної скарги щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача витрат на правову допомогу, є неспроможними, оскільки апеляційний суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, діяв відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України та в межах наданих йому повноважень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, законність та обгрунтованість якого доводами касаційної скарги не спростована.
Ураховуючи наведене, ухвала Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, постановлена з дотриманням норм процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись частиною другою статті 389, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, за заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного суду від 31 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
