Справа № 127/10361/18
Провадження № 22-ц/801/102/2018
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К.П.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2018 року
Справа № 127/10361/18
м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючої судді Шемети Т. М.,
суддів Сала Т. Б., Якименко М.М.,
секретар судового засідання Куленко О. В.,
учасники справи:
позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_3,
відповідач публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Вінницького апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року у складі судді Гуменюка К.П., постановлене в м. Вінниці10 вересня 2018 року,-
в с т а н о в и в :
В травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі та просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 28 березня 2018 року № 585/ос про звільнення позивача за ст. 38 КЗпП України та поновити його на посаді директора регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Рішення допустити до негайного виконання (а. с. 40-44).
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до трудового договору від 08 червня 2017 року № 117 він був прийнятий на посаду директора регіональної філії «Південно-Західної залізниці» ПАТ «Укрзалізниця». 27 березня 2018 року позивачем голові правління відповідача подано заяву про звільнення з посади за власним бажанням з 28 березня 2018 року. Однак, 28 березня 2018 року позивачем до завершення робочого дня написана заява про відкликання заяви про звільнення, так як вона була написана під тиском. Оскільки відповідач відмовлявся прийняти таку його заяву, то він під час робочого часу 28 березня 2018 року здав цю заяву в поштове відділення, однак по закінченню робочого дня 28 березня 2018 року представником відповідача особисто позивачеві було доставлено наказ про звільнення від 28 березня 2018 року № 585/ос для ознайомлення та трудова книжка з відповідним записом. За наведених обставин позивач вважає винесення наказу про звільнення незаконним.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд послався на те, що позивач вправі був відкликати заяву про звільнення до 28.03.2018 року, однак відповідач отримав таку заяву лише 02.04.2018 року, тобто вже після видання наказу про звільнення.
На таке рішення суду позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд неповно з'ясував обставини справи, невірно оцінив докази по справі, не зважив на те, що роботодавець відмовився прийняти заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, що і змусило позивача відправити таку заяву через відділення поштового зв'язку, не дав оцінки тому факту, що в заяві про звільнення за власним бажанням він не зазначив жодної причин, з якої таке звільнення слід було провести в коротший термін ніж через 14 днів після подання заяви, дійшов помилкового висновку, що написання заяви про звільнення відбулося під тиском, який чинився на нього з боку роботодавця і саме тому на наступний день він одразу написав заяву про викликання.
Від відповідача ПАТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що позивач добровільно написав заяву на звільнення за власним бажанням, ніякого тиску не було, а заяву про її відкликання він здав на пошту вже після закінчення робочого дня, який закінчується о 17 годині.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Вінницької області та утворено Вінницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у місті Вінниці.
Відповідно до положень статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів, що відбулися 9 листопада 2018 року, днем початку роботи Вінницького апеляційного суду визначено 12 листопада 2018 року. Відповідне повідомлення голови новоутвореного суду опубліковано у газеті «Голос України» № 213 (6968) від 10 листопада 2018 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 5 статті 31 цивільного процесуального Кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
Справа за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі за підсудністю була передана до Вінницького апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року для розгляду даної заяви визначено колегію суддів у складі головуючого судді Шемети Т. М., суддів Якименко М. М., Сала Т. Б. та призначена до розгляду на 13 грудня 2018 року о 16 год.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:
-рішенням правління ПАТ «Українська залізниця» від 24 квітня 2017 року (протокол № Ц-57/31) ОСОБА_3 призначений на посаду директора регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», про що між сторонами 08 червня 2017 року укладено строковий трудовий договір № 117 з 28 квітня 2017 року по 24 квітня 2020 року включно (а. с. 45-55, т.1), про що є відповідний запис у трудовій книжці за № 20 (а.с.70, т.1)
-Відповідно до п. 1 наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 11 вересня 2017 року № 108, за неналежне виконання посадових обов'язків, ОСОБА_4 оголошено догану (а. с. 127-128, т.1).
-Відповідно до п. 1 наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 18 жовтня 2017 року № 125, за неналежне виконання посадових обов'язків, ОСОБА_4 оголошено догану (а. с. 129-130, т.1).
-Відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 20 березня 2018 року № 501/ос, ОСОБА_3, тимчасово відсторонено від посади на час проведення службової перевірки від виконання посадових обов'язків із збереженням заробітної плати без присутності на робочому місці (а. с. 131, т.1).
-27 березня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до в.о. Голови правління ПАТ «Укрзалізниця» із заявою про звільнення з посади за власним бажанням з 28 березня 2018 року (а. с. 125, т.1)
-Наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 28 березня 2018 року № 585/ос, ОСОБА_3 звільнено з посади директора регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з 28 березня 2018 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а. с. 132, т.1).
-28 березня 2018 року ОСОБА_3 подав заяву про відкликання заяви від 27.03.2018 року про звільнення за власним бажанням та просив вважати подану ним заяву недійсною. (копії на а.с. 21, 61, 118, т.1)
Спір виник з приводу законності звільнення позивача з роботи за власним бажанням за умови подання ним заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.
За правилами статті 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.
Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (частина друга статті 38 КЗпП України).
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року визначено, що у справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України ).
Отже, наведеними вище положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день, вказаній в заяві за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість тощо).
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_3 заяви про звільнення за власним бажанням (а.с. 118, т.1), він зазначив дату звільнення та не зазначив жодної з поважних причин, перелік яких міститься в статті 38 КЗпП України.
Суд першої інстанції вважав, що твердження позивача про написання ним заяви про звільнення за власним бажанням відбувалося під тиску з боку відповідача не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи. Однак такий висновок суду є невірним, з огляду на наступне.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідно до п. 1 наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 11 вересня 2017 року № 108, за неналежне виконання посадових обов'язків, ОСОБА_4 оголошено догану (а. с. 127-128, т.1), відповідно до п. 1 наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 18 жовтня 2017 року № 125, за неналежне виконання посадових обов'язків, ОСОБА_4 оголошено догану (а. с. 129-130, т.1), відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 20 березня 2018 року № 501/ос, ОСОБА_3, тимчасово відсторонено від посади на час проведення службової перевірки від виконання посадових обов'язків із збереженням заробітної плати без присутності на робочому місці (а. с. 131, т.1). З наказом від 20.03.2018 року ОСОБА_4 був ознайомлений 27.03.2018 року: в перший день виходу на роботу після хвороби, що не заперечується сторонами та підтверджено копією платіжної відомості (а.с.103, т.1) і в цей же день написав заяву на звільнення, що свідчить про написання її під тиском, а відкликання цієї заяви на наступний день також підтверджує відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 на звільнення з роботи.
У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з'ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов'язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.
Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.
Приймаючи рішення про звільнення позивача за власним бажанням, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
ОСОБА_3 подав заяву про відкликання заяви про звільнення через засоби поштового зв'язку 28 березня 2018 року о 16 год. 35 хв., що підтверджується фіскальним чеком (а.с.21-22, 61-62). Відтак висновок суду першої інстанції про те. що така заява була здана на пошту о 17 год. 38 хв., - є невірним, з цих же підстав не заслуговує на увагу твердження відповідача, що заява ОСОБА_3 була здана по закінченню робочого часу.
Враховуючи те, що в останній робочий день, який є днем звільнення, позивач подав заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, подавши її в відділення поштового зв'язку через небажання відповідача приймати таку заяву, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки така заява була отримана відповідачем лише 02.04.2018 року (відтиск штемпеля вхідної кореспонденції відповідача), а відтак відсутні підстави й для визнання його звільнення незаконним, є помилковим.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що 28.03.2018 року позивачем о 16 год. 35 хв. було здано на пошту заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням (а.с. 21-22, 61-62, т.1), тобто реалізоване його право на відкликання заяви про звільнення за власним бажанням протягом строку попередження, закріплене в частині 2 статті 38 КЗпП України, заява про звільнення за власним бажанням була написана під тиском та не відповідала внутрішній волі позивача, а відтак звільнення позивача відбулося всупереч положенням закону, тому позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення.
Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлене з неповним з'ясуванням обставин справи та через невідповідність висновків суду обставинам справи (пункти 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України).
На підставі підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат: виходячи з положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_3 та документально підтверджені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 12 005 гривень 09 к. (рахунок на оплату, квитанція про оплату та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на а.с.121-123, т.2) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
П о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 28 березня 2018 року № 585/ос про звільнення ОСОБА_3 з посади директора регіональної філії «Південно-Західної залізниці» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за ст. 38 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_3 на посаді директора регіональної філії «Південно-Західної залізниці» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» з 29 березня 2018 року.
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 12 005,09 (дванадцять тисяч п'ять) гривень 09 коп. витрат, понесених на оплату правової допомоги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча підпис Т. М. Шемета
Судді : підпис Т. Б. Сало
підпис М. М. Якименко
Згідно з оригіналом
Головуючий суддя Т. М. Шемета
Повний текст постанови складений 18 грудня 2018 року
