печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64192/19-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Винник С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та скасування реєстраційних записів реєстратором,
ВСТАНОВИВ:
09 грудня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді від 16 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 24 грудня 2019 року представником позивачем подано заяву про виконання вимог ухвали.
26 грудня 2019 року у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами загального провадження. Разом з позовною заявою подано також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , гаражі, машиномісця у підземному паркінгу АДРЕСА_3 , що належать на праві власності ОСОБА_3 , та заборонити вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що відповідач ОСОБА_2 за розпискою була зобов`язана повернути позику у розмірі 650 000 доларів США у строк до 10 березня 2018 року, виплатити відсотки у розмірі, узгодженому сторонами, що досі не зроблено, остання ухиляється від виконання грошового зобов`язання. В той же час, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 здійснила 28 березня 2017 року відчуження всього належного їй майна на користь відповідача ОСОБА_3 . Позивач наголошує, що є підстави вважати, що нерухоме майно може бути відчужено відповідачем ОСОБА_3 на користь третіх осіб, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою ст. 150 ЦПК України передбачено види заходів забезпечення позову, які можуть вживатися як по одному, так й у сукупності, як зазначено частиною другою вказаної статті Кодексу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі вжиття таких заходів без наміру власника відчужити майно та заборона його відчуження жодним чином не впливає на правовий статус прав і законних інтересів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).
Стороною позивача в обґрунтування доводів необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено серед всього, те, що намір відповідача ОСОБА_3 відчужити квартиру АДРЕСА_1 , підтверджується рекламою про продаж вказаної квартири, розміщеної на Інтернет-ресурсах з продажу нерухомого майна за посиланням https://novolipki.com.ua/ru/dragomirova-14-44. Разом з тим, суд критично оцінює роздруківку сторінки веб-сайту як доказ, оскільки із її змісту не вбачається, яка квартира є об`єктом продажу з огляду на те, що вказано її розташування без вказівки на її номер.
Доказів щодо наміру відчуження гаражів (машиномісць) суду також не надано.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, висновок про обґрунтованість припущення про наміри відповідача відчужити об`єкти нерухомого майна є передчасним, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню на даній стадії розгляду справи та за наведеного обґрунтування заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Суддя І. В. Литвинова
