ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2019 р. Справа№ 911/2618/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року
у справі № 911/ 2618/17 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"
2) Приватного підприємства "Агроінвест-К"
про стягнення суми.
за участю представників учасників справи:
від ДВС: Капиш В.М. за довіреністю; Почкай М.О. - начальник відділення (приймали участь в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області);
від позивача: Грищенко О.М. - за довіреністю;
від відповідача-1: не з`явились;
від відповідача-2: не з`явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2618/17 позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Агроінвест-К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервігруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" 33767,43 грн пені.
Стягнуто з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5 771,96 грн інфляційних втрат, 5749,40 грн 3% - річних та 4139,51 грн судових витрат.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 2460,49 грн судових витрат.
30.10.2017 року видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2618/17.
До Господарського суду Київської області 23.09.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подано скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні № 55110409 та № 55110238, щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі № 911/2618/17.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2019 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" № 20-3/09 від 20.09.2019 року на дії та бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі № 911/2618/17.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Бобринецького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області у виконавчих провадженнях №55110409 та №55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі №911/2618/17, котрі виразились у винесені Постанов Бобринецького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 12.09.2019 року про повернення наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі №911/2618/17 стягувачеві на підставі п.2,5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Визнано незаконними (скасувано) постанови Бобринецького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 12.09.2019 року про повернення наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі №911/2618/17 стягувачеві на підставі п. п. 2, 5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Визнано за період із 06.08.2019 року по 12.09.2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Бобринецького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області у виконавчих провадженнях №55110409 та №55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі №911/2618/17, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №55110409 та №55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі № 911/2618/17 із врахуванням ст. ст. 10, 18, 26, 36, 48, 51 Закону України "Про виконавче провадження".
Стягнуто з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. згідно договору №07- 08-2019 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07.08.2019 року.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Бобринецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/2618/17.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, державна виконавча служба зазначає, що апелянт не отримував скаргу стягувача, не був ознайомлений з її вимогами та підставами на яких ці вимоги гуртуються, а тому не мав можливості надати до суду першої інстанції відзиву на скаргу та докази на підтвердження своєї правової позиції. З урахуванням викладеного, апелянтом порушено клопотання про визнання поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та просив долучити нові докази до матеріалів справи. Також скаржник зазначає, що у період з 06.08.2019 по 12.09.2019 начальником відділу вчинялись запити до відповідних органів задля виявлення майна боржника, а саме запити до Головного управління статистики у Кіровоградській області, ДП «Держреєстри України», ДП «Аграрні ресурси», управління АПК Бориспільської РДА, Регіонального сервісного центру МВС України, Державної фіскальної служби України. Крім того, 25.06.2019 начальником відділу було здійснено виїзд за адресою місцезнаходження боржника та встановлено, що ПП "Агроінвест-К" за цією адресою не знаходиться, майна на яке може бути звернуто стягнення не виявлено. Витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню за рахунок органу ДВС, оскільки адвокатом не було доведено фактичний обсяг витрат на правничу допомогу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019, справа № 911/2618/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/2618/17 було залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, задоволено клопотання Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/2618/17 та поновлено пропущений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019, розгляд справи призначено на 17.12.2019. Встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.12.2019. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність вирішення питання щодо визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції та долучення цих доказів до матеріалів справи в судовому засіданні, ухвалою від 02.12.2019 надано учасникам провадження процесуальний строк для подання своїх міркувань та заперечень щодо заявленого органом державної виконавчої служби клопотання.
10.12.2019 від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що державною виконавчою службою в суді першої інстанції не було надано витребуваних судом матеріалів виконавчих проваджень. Також позивач зазначає, що державною виконавчою службою не спростовано, а матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем усіх передбачених законом заходів, спрямованих на вчасне і повне виконання рішення суду у справі, зокрема, щодо розшуку майна, на яке можна звернути стягнення, а також доказів про направлення до всіх органів влади запитів, які відповідно до законодавства володіють інформацією. Також позивачем вказано про намір подати заяву про відшкодування судових витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції.
В судовому засіданні 17.12.2019 представники державної виконавчої служби, які приймали участь в режимі відеоконференції, підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити та прийняти нові докази.
Представник позивача заперечував, посилаючись на те, що державна виконавча служба не була позбавлена можливості направити матеріали виконавчого провадження поштою, а також вказував на те, що предметом скарги є саме дії Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.
Заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження щодо заявленого скаржником клопотання, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи цього клопотання на предмет його обґрунтованості, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини неподання до суду першої інстанції державною виконавчою службою документів виконавчого провадження, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Таким чином, вищенаведена норма чинного процесуального закону містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Так, обґрунтовуючи поважність причин неподання до суду першої інстанції доказів державна виконавча служба вказує на те, що апелянт не був ознайомлений з її вимогами та підставами на яких ці вимоги гуртуються, а тому не мав можливості надати до суду першої інстанції відзиву на скаргу та докази на підтвердження своєї правової позиції. В обґрунтування вказаних тверджень державною виконавчою службою надано запит державного виконавця № 4870 від 10.10.2019 до начальника Кіровського відділення АТ «Укрпошта» по наданню інформації щодо надходження у період з 20.09.2019 по 10.10.2019 поштової кореспонденції від ТОВ «НІКО ТАЙС» на адресу Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.
Також, до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції державною виконавчою службою подано лист-відповідь Кіровського відділення АТ «Укрпошта» № 41-07/П-17795 від 31.10.2019, в якому поштове відділення повідомило, що запитувана інформація може бути надана у випадку зазначення тринадцятизначного номеру, який присвоюється рекомендованій кореспонденції.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що предметом розгляду у даному провадженні є вимоги стягувача щодо дій та бездіяльності Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області у виконавчому провадженні № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року, що також вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Київської області від 24.09.2019 про прийняття до розгляду скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс". Тобто достатнім обґрунтуванням заперечень на подану стягувачем скаргу є подання до суду матеріалів означених виконавчих проваджень, які, до того ж, були витребуванні місцевим господарським судом згідно п.3 резолютивної частини ухвали від 24.09.2019 (а.с. 68-69).
Як стверджує апелянт у своїй апеляційній скарзі, вищенаведену ухвалу ним було отримано 01 жовтня 2019. Також державною виконавчою службою направлялось до суду першої інстанції клопотання про проведення судового засідання, яке перенесено на 15.10.2019, в режимі відеоконференції. Матеріалами справи підтверджується, що вимоги ухвали суду щодо надання копій виконавчих проваджень Бобринецьким РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області не виконано, копії документів виконавчого провадження державною виконавчою службою до суду першої інстанції не надано. Апеляційна інстанція вважає безпідставними посилання органу державної виконавчої служби на великі обсяги матеріалів виконавчого провадження та неможливості їх надіслання до суду, оскільки позивач фактично оскаржує дії Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, якому передано виконавчі провадження № 55110409 та № 55110238 в серпні 2019, а постанови про повернення виконавчих документів стягувачу прийняті в вересні 2019. Тобто державний виконавець не був позбавлений об`єктивної можливості направити суду копії матеріалів виконавчих проваджень саме що стосуються дій Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області. Відсутність у державного виконавця скарги та неможливості ознайомитися з її змістом не може бути достатньою правовою підставою для визнання поважності причин неподання до суду першої інстанції витребуваних матеріалів виконавчого провадження.
Отже, беручи до уваги приписи ч. 4 ст. 13 ГПК України, судова колегія вважає, що неподання державною виконавчою службою витребуваних судом першої інстанції матеріалів виконавчого провадження, які просить скаржник залучити в суді апеляційної інстанції, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому викладенні в клопотанні доводи щодо неотримання скарги позивача та, відповідно, неможливість подання доказів є непереконливими та не можуть бути визнані судом поважними в розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України. Винятковості випадку прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи Північним апеляційним господарським судом не встановлено, а відтак, копії матеріалів виконавчого провадження, що були приєднані до апеляційної скарги, не приймається до розгляду.
Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
Процесуальні документи суду, що надсилалися на юридичну адресу відповідача-2, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися на адресу суду із відміткою установи поштового зв`язку: «за зазначеною адресою вибули».
Зі статусу рекомендованого поштового відправлення ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на сайті Укрпошти за місцем виконання операції відділенням зв`язку 08633, с. Мархалівка зареєстровано інформацію про невдалу спробу вручення поштового відправлення 06.12.2019.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/3309/17; від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г).
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 про відкриття апеляційного провадження була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія вважає, що судом було вчинено всі необхідні дії спрямовані на належне повідомлення, зокрема, відповідачів у даній справі про перегляд в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Однак, суд позбавлений можливості забезпечити отримання поштової кореспонденції особою, якій вона була адресована, а тому неотримання рекомендованих поштових відправлень, направлених судом на юридичну адресу особи - не є підставою для порушення розумних строків розгляду апеляційної скарги, унормованих п. 10 ч. 3 ст. 2, ст. 256 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.
Представники державної виконавчої служби, які приймали участь в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2019 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно ч. 25 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступних обставин справи.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.10.2017 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2618/17 видано наказ.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, постановою від 09.11.2017 державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Степановим Є.С. відкрито виконавче провадження № 55110238 з виконання наказу № 911/2618/17 Господарського суду Київської області про стягнення з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5 771,96 грн інфляційних втрат, 5749,40 грн 3% - річних та 4139,51 грн судових витрат.
Постановою від 09.11.2017 державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Степановим Є.С. відкрито виконавче провадження № 55110409 з виконання наказу № 911/2618/17 Господарського суду Київської області про стягнення з Приватного підприємства "Агроінвест-К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервігруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" 33767,43 грн. пені.
Постановами від 16.07.2019 ВП № 55110409 та ВП № 55110238 державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області виконавчі документи передані до Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Постановами від 06.08.2019 ВП № 55110409 та ВП № 55110238 начальника відділу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. прийнято виконавчі провадження № 55110409 та № 55110238 до виконання.
Як зазначається в апеляційній скарзі, постановою від 20.08.2019 начальника відділу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області виконавчі провадження № 55110409 та № 57763700 об`єднано у зведене виконавче провадження № 59857466.
Постановою від 20.08.2019 ВП 55110238 начальника відділу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області приєднано виконавче провадження № 55110238 до зведеного виконавчого провадження № 59857466.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, постановою від 12.09.2019 ВП 55110409 начальника відділу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. виведено виконавче провадження № 55110409 із зведеного виконавчого провадження № 059857466.
Постановою від 12.09.2019 ВП 55110409 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а також у зв`язку з тим, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними за неможливості встановити місцезнаходження боржника - юридичну особу.
Постановою від 12.09.2019 ВП 55110238 начальника відділу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. виведено виконавче провадження № 55110238 із зведеного виконавчого провадження № 059857466.
Постановою від 12.09.2019 ВП 55110238, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а також у зв`язку з тим, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними за неможливості встановити місцезнаходження боржника - юридичну особу.
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", вважаючи незаконною бездіяльність органу державної виконавчої служби із розшуку майна боржника та, відповідно, не погоджуючись з постановами державного виконавця про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», звернулось до суду зі скаргою у даній справі.
Згідно ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції чинній на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Підставою для виконання суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є примірник такого рішення, ухвали, постанови господарського суду в електронній формі, надісланий суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку обміну інформацією між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджений Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
Згідно ст. 339 ГПК України (в редакції чинній станом на час звернення зі скаргою), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Відповідно до приписів ст. 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної влади (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Із правового контексту вищенаведених норм слідує, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 13 названого Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 36 вищезазначеного Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Зокрема, за приписами ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);
- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведені виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки, в силу приписів ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих заходів, передбачених Законом з примусового виконання рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону).
Як вже зазначалось у даній постанові, ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2019 про прийняття скарги до розгляду зобов`язано Бобринецький РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області надати матеріали виконавчого провадження, розгляд скарги призначено на 01.10.2019. Державною виконавчою службою вимоги ухвали суду не виконано, а тому місцевий господарський суд з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5 здійснив дослідження обставин вчинення органом державної виконавчої служби дій на підставі внесених відомостей в Автоматизовану систему виконавчих проваджень.
Так, згідно розміщеної інформації в Автоматизованій системі виконавчих проваджень Бобринецький РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області у виконавчих провадження № 55110409 та № 55110238 за період 06.08.2019 року по 12.09.2019 року внесено постанови про прийняття до виконання Бобринецьким РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області вказаних проваджень, постанови про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження, постанови про виведення виконавчих проваджень із зведеного виконавчого провадження та постанови про повернення виконавчих документів стягувачу. Жодних інших документів автоматизована система не містить.
За встановленого, суд першої інстанції, у зв`язку з відсутністю витребуваних на його вимогу документів виконавчого провадження, дійшов вірного висновку, що державним виконавцем у виконавчих провадженнях №55110409 та №55110238, належних, повних та об`єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30 жовтня 2017 року у справі №911/2618/17 в оскаржуваний період із 06.08.2019 року по 12.09.2019 року не вчинено.
Також Господарським судом Київської області було підставно зауважено, що виконавчою службою не було надано доказів дотримання вимог ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Посилання Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області в апеляційній скарзі на те, що усі запити та відповіді на них були зареєстровані в межах зведеного виконавчого провадження не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки постанови про об`єднання/приєднання до зведеного виконавчого провадження не містять ідентифікатора для доступу, а відтак у суду була відсутня можливість здійснити перевірку повноти вчинення державним виконавцем дій по виконанню виконавчих документів. Крім того, судова колегія зауважує, що в суді апеляційної інстанції державним виконавцем також не було доведено факту наявності в автоматизованій системі виконавчих проваджень відомостей про запити державного виконавця та відповіді на них, які приєднані до апеляційної скарги.
Поряд з цим, апеляційна інстанція вважає за необхідне зауважити, що державним виконавцем, серед іншого, не було надано доказів вчинення усіх заходів з примусового виконання рішення, визначених законом, зокрема, не було встановлено осіб власника та керівника боржника, не вчинено заходів щодо виклику посадових осіб боржника, не вчинялись дії щодо звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, не вчинялись дії щодо виявлення дебіторської заборгованості боржника, не встановлювався факт наявності/відсутності у божника прав інтелектуальної власності, цінних паперів, рахунків (коштів на рахунках) в банківських установах.
Оскільки державним виконавцем належними засобами доказування не було підтверджено вчинення усіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві такими, що прийняті передчасно. Відтак місцевим господарським судом правомірно було визнано неправомірними дії державного виконавця Бобринецького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області у виконавчих провадженнях №55110409 та №55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі №911/2618/17, котрі виразились у винесені постанов Бобринецького РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 12.09.2019 року про повернення наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі №911/2618/17 стягувачеві на підставі п. 5 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та, відповідно, визнання незаконними вказаних постанов.
При цьому, апеляційний господарський суд, серед іншого, вважає за необхідне зауважити, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).
Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13).
На переконання судової колегії у даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки у випадку наявності невиконаного судового рішення, він (стягувач) вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі повернення виконавчого документу не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення скарги стягувача у даній справі.
Щодо судових витрат на правничу допомогу, що були заявлені в суді першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Посилаючись на недоведення адвокатом фактичних обсягів витрат на правничу допомогу державна виконавча служба вказувала на ненадання представником позивача доказів ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міндоходів № 481 від 16.09.2013. Однак вказані доводи не можуть бути підставою для зменшення розміру судових витрат на послуги адвоката, оскільки не доводять неспівмірність цих витрат. При цьому встановлення обставин правильності ведення податкової звітності та ведення книги обліку доходів і витрат віднесено до дискреційних повноважень податкового органу.
Відсутність у державної виконавчої служби рахунків для здійснення відшкодування витрат на послуги адвоката, на переконання колегії суддів, не звільняє орган державної виконавчої служби від відшкодування судових витрат, що унормовано ст. 344 ГПК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються за їх необґрунтованістю.
Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали й доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального закону, оскільки неможливість забезпечення проведення відкладеного за ухвалою суду від 01.10.2019 судового засідання в режимі відеоконференції 15.10.2019 не позбавляло державного виконавця скористатися наданим йому законом правом подати матеріали виконавчих проваджень засобами поштового зв`язку. Отже, порушення принципів змагальності при розгляді скарги на дії та бездіяльність Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області у даній справі не встановлено.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування Господарським судом Київської області норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Київської області від 15.10.2019, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 234, 343 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (державну виконавчу службу).
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/2618/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/2618/17 залишити без змін.
3. Справу № 911/2618/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови складено 23.12.2019
