ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2022 р. Справа№ 911/2618/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю представників сторін:
від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс": Грищенко О.М. (в залі суду);
від ТОВ "ПК Трейдсервісгруп": не з`явився;
від ПП "Агроінвест-К": не з`явився;
від органу ДВС: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022, повний текст додаткової ухвали складено 15.09.2022,
у справі № 911/2618/17 (суддя Кошик А.Ю.)
прийняту за результатом розгляду заяви № 14-1/06 від 14.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 911/2618/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп",
Приватного підприємства "Агроінвест-К"
про стягнення 1 490,48 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі № 911/2618/17 позовні вимоги задоволені частково. Солідарно стягнуто з Приватного підприємства "Агроінвест-К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервігруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" 33 767,43 грн пені.; стягнуто з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5 771,96 грн інфляційних втрат, 5 749,40 грн 3% річних та 4 139,51 грн судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 2 460,49 грн судових витрат.
30.10.2017 видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 року у справі № 911/2618/17.
До Господарського суду Київської області 15.04.2022 надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" № 11-5/04 від 11.04.2022 на бездіяльність державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017.
Ухвалою Господарського суду Київської області 18.04.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" № 11-5/04 від 11.04.2022 у справі № 911/2618/17 на бездіяльність державного виконавця і додані до неї документи повернуто скаржнику без розгляду (суддя Бабкіна В.М.).
До Господарського суду Київської області 29.04.2022 супровідним листом № 27-1/04 від 27.04.2022 надійшла нова редакція скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" № 11-5/04 від 11.04.2022 на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2618/17.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2022 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" № 11-5/04 від 11.04.2022 на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2618/17.
До канцелярії Господарського суду Київської області 16.06.2022 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подано заяву № 14-1/06 від 14.06.2022 про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2618/17.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2022 заяву № 14-1/06 від 14.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) задоволено частково. Стягнуто з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 3 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні решти заяви щодо стягнення Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява ТОВ "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відділ державної виконавчої служби обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 900,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 до розгляду, в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу до розгляду. Апеляційну скаргу ТОВ " Компанія "Ніко-Тайс" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17, в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу, задовольнити. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17, скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, в розмірі 5 000,00 грн. Прийняти нове рішення, котрим заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, в розмірі 5 000,00 грн задовольнити повністю. Стягнути з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн згідно із договором № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, висновки господарського суду Київської області, які викладені в ухвалі від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 щодо розподілу та стягненню розміру судових витрат не відповідають не лише нормам чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів. Господарський суд Київської області поза увагою залишив правову позицію щодо практичної реалізації впровадження принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та застосуванню процесуальних правових норм викладена у судовій практиці, викладеній у постановах Верховного Суду.
Також, на думку скаржника, Господарським судом Київської області порушено/не враховано положення частини 5 статті 126 ГПК України, і в частині прийняття рішення щодо розподілу та стягненню розміру судових витрат безпідставно здійснено відступлення від висновків та правових позицій Верховного Суду, про які зазначено у апеляційній скарзі, за результатами розгляду аналогічного роду касаційних скарг із врахуванням рішень Європейського Суду з прав людини.
Скаржник зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказі на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Скаржник вважає обґрунтованим, незавищеним та правомірними існування до стягнення розміру коштів у сумі 494,45 грн/місяць роботи адвоката згідно із поданою заявою, в той час, як місячна оплата роботи та послуг згідно із договором та в межах даної справи є значно меншою, ніж встановлений мінімальний розмір прожиткового мінімуму у сумі 2 270,00 грн у 2021р. та у сумі 2 481,00 грн/місяць у 2022р. відповідно, та мінімального розміру заробітної плати у сумі 6 000,00 грн/місяць у 2021р. та у сумі 6 500,00 грн/місяць у 2022р., відповідно.
Скаржник вказує на те, що матеріалами справи підтверджено, що від Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) до Господарського суду Київської області жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надходило.
На думку скаржника, висновок суду щодо відмови у задоволенні до стягнення розміру додаткової винагороди ("гонорару") адвоката у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 911/2618/17 за скаргою № 11-5/04 від 11.04.2022 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2618/17, у розмірі 1 700,00 грн, є протиправним та неправомірним.
Скаржник просить врахувати, що також однією із підстав для звернення до суду апеляційної інстанції із даною скаргою є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку на предмет та рахунок чи слід оскаржувати бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо порушення та не дотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати як зловживанням процесуальним правом відповідно до ст. 43 ГПК України. Адже, в інакшому випадку, зводиться нанівець та повністю нівелюється положення статті 341 ГПК України.
Скаржник вказує на те, що зазначені відшкодування судових витрат можуть бути в порядку регресу відшкодовано безпосередньо із державного виконавця, який власне і допустив підтверджені на сьогодні порушення норм чинного законодавства України в сфері виконання покладених на нього обов`язків примусового виконання рішення суду у даній справі, за рахунок отриманих ним на власну користь премій та/або надбавок за виконання інших виконавчих документів, а не наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2618/17.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2618/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 у розмірі 2 481,00 грн.
Від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, у якому зазначено, що в даній справі оскаржується вже здійснений фактично розподіл судових витрат, а не судове рішення про відмову у здійсненні розподілу судових витрат.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2618/17 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17. Призначено справу № 911/2618/17 до розгляду у судовому засіданні 23.11.2022.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду 21.10.2022, не погоджується із сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн, оскільки відділу не відомі докази, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу саме у такому розмірі, згідно із договором № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020 і гонорар у розмірі 8 900,00 грн вважає завищеним.
Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вказує на те, що територіальні органи ДВС підпорядковані регіональним органам Міністерства юстиції, і не мають рахунків для відшкодування витрат, понесених скаржником, крім того, зазначає про те, що в Господарському суді Кіровоградської області вже слухалась справа № 912/2171/18 та ухвалою від 29.04.2022 зобов`язано державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника, шляхом дотримання строків вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57763700, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження разом з виконавчими провадженнями № 565110409 та № 55110238 і на виконання вказаної ухвали, державним виконавцем ще 05.05.2022 усунуто допущені порушення, а саме направлено запити до відповідних реєструючих органів щодо наявності зареєстрованого за боржником майна, виставлено платіжну вимогу на рахунок, що міститься в банківській установі, поновлено розшук автомобіля.
10.11.2022 від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшли письмові пояснення, у яких просить врахувати, що має місце зміна правової думки та підходу (принципів) до розподілу судових витрат, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 20.06.2022 у справі № 910/7126/20, від 24.10.2022 у справі № 910/4277/21, крім того, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що повинно судом взято до уваги витрати часу на надання правової допомоги, витрати часу на забезпечення участі у відповідних судових засіданнях, складність правових питань, які постави у певній справі, оцінці діям інших учасників справи, необхідність професійного представництва в суді, який вирішує питання права, а не питання факту, що потребує від представника сторони відповідної кваліфікації та досвіду. Заявник просить врахувати, що клопотання про обґрунтоване зменшення розміру витрат на правничу допомогу та заява про повне/часткове заперечення щодо їх розподілу, є різними процесуальними формами звернення до суду як за сутністю/змістом, так і за правовим наслідком такого звернення (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 910/4729/20).
Також заявник зауважує на тому, що вартість (розмір) надання послуг та виконання робіт, котрі є на сьогодні оплаченими, повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, із урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, відповідно до якої від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
На думку заявника, розмір відшкодування не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), а також повністю відповідає та не порушує правові позиції із даного питання, які викладені Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17. Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21).
Також заявник просить врахувати те, що від Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) до Господарського суду Київської області жодних обґрунтованих клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надходило.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, у зв`язку з перебуванням судді: Зубець Л.П., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2022, для розгляду справи № 911/2618/17 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 прийнято справу № 911/2618/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
23.11.2022 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 23.11.2022 на 12 год. 45 хв. не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 на 20.12.2022.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників органу ДВС, ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ПП "Агроінвест-К".
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
За приписами ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зі змісту заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вбачається, що останнє просить суд покласти на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн згідно із договором № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенко О.М. укладено договір № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020 року.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору, адвокат Грищенко О.М. зобов`язується надати замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, боржниками та Фортечним відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро), котрі виникли у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів, виданих на виконання рішення у даній справі, зокрема, з підготовки, написання різного роду заяв та клопотань, надання консультацій, представництва інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків за відповідним договором.
Як визначено п. 3.1 вказаного договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначаються в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи адвоката складає 800,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідно до регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт).
Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та не обмежується, становить:
- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн.;
- судові засідання/судове засідання у суді відповідної судової інстанції - 1 500,00 грн.;
- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800,00 грн./год.;
- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.
На підставі акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 13.06.2022 року відповідно до договору № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020 року, за період із 17.12.2020 року по 09.06.2022 року виконавець передав, а замовник прийняв виконанні роботи та надані послуги, та за них відповідно сплатив кошти у передбаченому розмірі, а саме:
- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи № 911/2618/17 в призмі існування та порушення Фортечним відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) прав та інтересів Замовника у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області вiд 30.10.2017 року (1 год.);
- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 55110409 та № 55110238 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.10.2017 року у справі № 911/2618/17. Підготовка щодо подання до Господарського суду Київської області скарги (6 годин);
- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направленні на підтвердження вимог скарги, та були подані до суду протягом 11.04.2022 року по 09.06.2022 року (2 год.);
- додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8. договору № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020 року у зв`язку і прийняттям позитивного для Замовника судового рішення у справі № 911/2618/17 за скаргою - 1 700,00 грн.
Загальна вартість вказаних послуг склала 8 900,00 грн.
На підставі пункту 3.1., 3.8. договору № 17-12-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2022 року, Сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги складає 800,00 грн., гонорар "успіху" становить - 1 700,00 грн.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
У той же час за приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідне клопотання, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Так, у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" неодноразово зверталось до суду із заявами щодо діяльності/бездіяльності органу ДВС за різні періоди, але з аналогічних підстав. Відповідні скарги товариства були задоволені судом (ухвали суду від 13.03.2018, 20.11.2018, 09.04.2019, 25.07.2019, 15.10.2019, 12.02.2020, 12.05.2020, 09.06.2022).
Крім того, після розгляду скарг судом стягувались з органу ДВС витрати на правову допомогу (ухвали суду від 13.03.2018 (700 грн), 20.11.2018 (3 960,00 грн), 09.04.2019 (2 500,00 грн), 25.07.2019 (3 800,00 грн), 15.10.2019 (3 500,00 грн), 11.02.2020 (1 700,00 грн), 27.02.2020 (3 600,00 грн), 07.07.2020 (6 000,00 грн).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, практика стягнення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. У переважній більшості справ, у яких ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн. до 10 000,00 грн. та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду.
Разом з цим, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.05.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).
Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь стягувача, який відповідно до розрахунку розміру винагороди за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2020 становить 1 700,00 грн., є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.
Додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи численну кількість поданих стягувачем скарг на дії ДВС у інших справах, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 1 700,00 грн. у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на відділ державної виконавчої служби відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, а також враховуючи часткове задоволення скарги на дії державного виконавця, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким також погоджується колегія суддів, про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відділ державної виконавчої служби обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 900,00 грн.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на вирішення питання про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, 275, 281-283 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/2618/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2618/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Повний текст постанови складено - 20.01.2023.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко
