ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2017 р. Справа № 911/2618/17
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»
відповідача-2 Приватного підприємства «Агроінвест-К»,
про стягнення 1 490,48 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі – відповідач 1) та Приватного підприємства «Агроінвест-К» (далі – відповідач 2) про стягнення 1 490,48 грн.
Провадження у справі №911/2618/17 порушено відповідно до ухвали суду від 01.09.2017 року та призначено справу до розгляду на 21.09.2017 року.
19.09.2017 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 33767,43 грн. пені, 5771,96 грн. інфляційних, 5749, 40 грн. 3% річних.
Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.09.2017 року без поважних причин не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.
Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.09.2017 року не з’явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ухвали суду від 21.09.2017 року розгляду справи відкладався на 05.10.2017 року.
До господарського суду від позивача у справі надійшла заява вих. №27-5/09 від 27 вересня 2017 року про покладення на відповідачів судових витрат, пов’язаних із оплатою послуг адвоката.
В судовому засіданні 05.10.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. 05.10.2017 року в судове засідання представник відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 11 серпня 2008 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ПП «АГРОІНВЕСТ-К» був укладений Договір №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин. Згодом, 29 вересня 2008 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ПП «АГРОІНВЕСТ-К» був укладений Договір №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.
У зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «АГРОІНВЕСТ-К» взятого на себе грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року, 15 грудня 2008 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення з ПП «АГРОІНВЕСТ-К» суми заборгованості за поставлений товар та штрафні санкції за період жовтня 2009 року по 15.12.2008 року згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19 лютого 2009 року у справі №18/4 та по справі №18/5, позов ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» до ПП «АГРОІНВЕСТ-К» задоволено.
Судом встановлено, що відповідно до листа вих. №10/25/4 від 20 травня 2013 року Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, станом на 20 травня 2013 року зобов’язання згідно рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19 лютого 2009 року у справі №18/4 та у справі №18/5, в тому числі й згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року, зокрема в частині сплати суми основного боргу у загальному розмірі 43 398,20 грн., не були виконанні.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Абзац 1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 694 Цивільного кодексу України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, відповідач-2 на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив.
Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Судом досліджено той факт, що згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов’язання Покупець зобов’язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення. Також, відповідно п. 8.3. Договору, Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Згідно ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п. 11.1. Договору, Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома Сторонами до повного виконання Сторонами обов’язків по Договору.
Судом встановлено, що у ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» виникло право вимоги щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року за період існування заборгованості за період, котрий не був охоплений Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19 лютого 2009 року у справі №18/4 та у справі №18/5, в тому числі й в подальшому.
У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується або не зобов’язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 26 січня 2011 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» було укладено Угоду №НЮК-250-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, Первісний кредитор (ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») відступає Новому кредитору (ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ») право вимоги виконання Приватним підприємством «АГРОІНВЕСТ-К» (код ЄДРПОУ 31844849) зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року, у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов’язання згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року.
Судом також встановлено, що відповідно до Угоди №НЮК-250-ТА про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26 січня 2011 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов’язання згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року.
Судом досліджено та перевірено, що на виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» було передано ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання. У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 4.3. договору, сторони погодили те, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цією Угодою, Первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов’язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов’язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
Судом встановлено, що 02 липня 2012 року між ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено Угоду №192/07-12 про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ») відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Приватним підприємством «АГРОІНВЕСТ-К» (код ЄДРПОУ 31844849) зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року, у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов’язання згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року.
Судом також встановлено, що відповідно до умов Угоди №192/07-12 про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов’язання згідно договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року.
Судом досліджено та перевірено, що на виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3. договору, сторони погодили те, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цією Угодою, Первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов’язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов’язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання
Судом встановлено, що позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, у зв’язку із чим, суд погоджується із тим, що позивач є належним та законним кредитором відповідача-2 щодо отримання нарахування пені, 3%-річних та інфляційних втрат та його отримання за період існування непогашеного розміру боргу.
За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, станом на день розгляду справи розмір 3% річних за період із 16.12.2008р. по 20.05.2013р. на суму боргу 43 398,20 грн. становить 5 749 (п’ять тисяч сімсот сорок дев’ять) гривень 40 копійок, розмір інфляційних втрат за період січня 2010 року по травень 2013 року на суму боргу 43 398,20 грн. становить 5 771 (п’ять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 96 копійок, розмір пені за період із 16.12.2008р. по 20.05.2013р. на суму боргу 43 398,20 грн. становить 33 767 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 43 копійки.
Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №192/07-12 про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, 07 квітня 2014 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки №07-04-2014-192, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством «АГРОІНВЕСТ-К» (код ЄДРПОУ 31844849) щодо виконання грошового зобов’язання щодо сплати розміру пені у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов’язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір») – пункт 1.1. Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №192/07-12 про заміну кредитора у зобов’язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі договору №КГ-39-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11 серпня 2008 року та договору №КГ-63-09-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 вересня 2008 року.
У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки: п.3.1. - відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).
За змістом п. 6.1. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Судом, при прийняті рішення, зокрема також враховано положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Згідно з приписами п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №911/2618/17 за позовом ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ПП «АГРОІНВЕСТ-К» про стягнення суми пені, 3%-річних та інфляційних втрат, є законними та обґрунтованими.
Враховуючи, до за умовами поруки відповідальність поручителя обмежена сумою 40000 грн. пені, вимога про солідарне стягнення підлягає задоволенню в частині стягнення пені в заявленій сумі 33 767,43 грн.
Решта вимог про стягнення 5 749,40 грн. 3% річних та 5 771,96 грн. інфляційних, підлягають задоволення шляхом стягнення з боржника (відповідача2), оскільки порука на відповідні вимоги не поширюється.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.
На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано договір №16-07/12-11 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16 липня 2012 року, актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.09.2017р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009р., оригінал платіжного доручення на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).
Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок згідно договору №16-07/12-11 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16 липня 2012 року адвокату ОСОБА_1 є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.
Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, що складаються з 1600 грн. та 5000 грн. адвокатських, що в сумі становить 6600 грн. покладаються на відповідачів в повному обсязі пропорційно розміру задоволених вимог щодо кожного. Зокрема, з солідарно задоволеної вимоги частка судових витрат складає 4920,98 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами в рівних частках по 2460,49 грн. решт судових витрат в сумі 1679,02 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Солідарно стягнути із Приватного підприємства «АГРОІНВЕСТ-К» (25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7, оф. 317, код 31844849) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с.Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 33 767 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 43 копійки пені.
3. Стягнути із Приватного підприємства «АГРОІНВЕСТ-К» (25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7, оф. 317, код 31844849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 5 771 (п’ять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 96 копійок інфляційних втрат, 5 749 (п’ять тисяч сімсот сорок дев’ять) гривень 40 копійок 3%-річних та 4139 (чотири тисячі сто тридцять дев’ять) грн. 51 копійка судових витрат.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с.Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) гривень 49 копійок судових витрат.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
