Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/2697/14
провадження № 61-11523св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник відповідачів -ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛЛ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Карапути Л. В., від 27 жовтня 2016 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В., від 27 травня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Промінвестбанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява ПАТ «Промінвестбанк» мотивована тим, що 21 червня 2011 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (далі - ТОВ «Фірма «Вена») було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 686-11, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Фірма «Вена» кредит у сумі 72 500 000, 00 грн.
09 листопада 2012 року між банком, ТОВ «Фірма «Вена» та товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (далі - ТОВ «Севен Систем») було укладено договір про переведення боргу № 1056-12, згідно з яким ТОВ «Севен Систем» зобов`язалося повернути кредит не пізніше 25 грудня 2014 року, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 19 % річних, щомісячно комісію за управління кредитної лінією в розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії. У подальшому ТОВ «Севен Систем» змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛЛ» (далі - ТОВ «ТЛЛ», яке у подальшому змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «МПТ» (далі - ТОВ «МПТ»).
Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договорами від 09 листопада 2012 року.
Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 18 лютого 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 79 695 672, 93 грн, яка складається з: 71 699 996, 71 грн - тіло кредиту, 5 968 680, 19 грн - проценти, 395 443, 53 грн - комісія, 48 224, 53 грн - пеня за прострочення кредиту, 133 845, 00 грн - пеня за процентами, 9 482, 98 грн - пеня за комісією, 1 440 000, 00 грн - штраф.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просило суд стягнути із поручителів (з кожного окремо) вищевказану кредитну заборгованість.
Справа розглядалась судами неодноразово
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2011 року № 689-11, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 71 699 996, 00 грн, за процентами у сумі 5 953 324, 00 грн, за комісією у сумі 395 443, 53 грн, пеню за прострочення кредиту у сумі 48 224, 53 грн, пеню за прострочення процентів у сумі 132 196, 71 грн, пеню за прострочення сплати комісії у сумі 9 482, 98 грн, штраф у сумі 1 440 000, 00 грн, а всього - 79 678 668, 56 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2011 року № 689-11, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 71 699 996, 00 грн, за процентами у сумі 5 953 324, 00 грн, за комісією у сумі 395 443, 53 грн, пеню за прострочення кредиту у сумі 48 224, 53 грн, пеню за прострочення процентів у сумі 132 196, 71 грн, пеню за прострочення сплати комісії у сумі 9 482, 98 грн, штраф у сумі 1 440 000, 00 грн, а всього - 79 678 668, 56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судові витрати у сумі 1 827, 00 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, поручителі повинні нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 28 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд справи у сумі 2 009, 71 грн.
Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд справи у сумі 2 009, 71 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки у силу частини другої статті 104 ЦК України запис № 10641110025011980 про припинення 16 лютого 2016 року державної реєстрації ТОВ «МПТ» є датою припинення юридичної особи, який внесено до ухвалення оскаржуваного рішення у справі, тому договори поруки № № 1059-12, 1060-12 від 09 листопада 2012 року згідно з приписами частини першої статті 599 ЦК України є припиненими у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - боржника ТОВ «МПТ» та припиненням основного зобов`язання відповідно до вимог статті 609 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року скасовано рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 28 листопада 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції вказав про те, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника. У справі, яка переглядається, право на стягнення з поручителів заборгованості шляхом звернення до суду з позовом було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, тому ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2019 року представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Верховного Суду подано касаційні скарги, в яких заявники просять скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2016 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційних скарг обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог банку. Висновок про відсутність підстав для припинення поруки у зв`язку з ліквідацією юридичної особи-боржника є неправильним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.
04 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2016 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 червня 2011 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Фірма «Вена» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 686-11, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Фірма «Вена» кредит у сумі 72 500 000, 00 грн строком до 20 червня 2013 року.
У подальшому шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору дату остаточного повернення кредиту було погоджено - 25 грудня 2014 року.
09 листопада 2012 року між банком, ТОВ «Фірма «Вена» та ТОВ «Севен Систем» укладено договір про переведення боргу № 1056-12, згідно з яким ТОВ «Севен Систем» зобов`язалося повернути кредит не пізніше 25 грудня 2014 року, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 19 % річних, щомісячно комісію за управління кредитної лінією в розмірі 0,1 % від ліміту кредитної лінії.
Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договорами від 09 листопада 2012 року № 1060-12 та № 1059-12 відповідно. За умовами договорів поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що і позичальник.
Пунктом 5.5 договорів поруки визначено, що вона діє з моменту підписання договору до повного погашення зобов`язань за кредитним договором.
Встановлено, що ТОВ «Севен Систем» змінило назву на ТОВ «ТЛЛ», яке у подальшому змінило назву на ТОВ «МПТ».
28 жовтня 2013 року та 21 листопада 2013 року ПАТ «Промінвестбанк» направлялись ТОВ «Севен Систем» вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, які були отримані ТОВ «Севен Систем» 04 листопада 2013 року та 25 листопада 2013 року відповідно (т.1, а.с. 89, 95).
Також ПАТ «Промінвестбанк» направлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором (т.1, а.с. 90, 91, 96, 98), які повернулися неврученими з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а.с. 100, 101).
Згідно з розрахунком, наданим банком, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредитних платежів станом на 18 лютого 2014 року утворилася заборгованість за кредитним договором № 686-11 від 21 червня 2011 року у розмірі 79 695 672, 93 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 71 699 996, 71 грн, за процентами за користування кредитом - 5 968 680, 19 грн, заборгованості за комісією - 395 443, 53 грн, по пені за простроченим кредитом - 48 224, 53 грн, по пені за простроченими процентами - 133 845, 00 грн, по пені за простроченою комісією - 9 482, 98 грн та штрафу - 1 440 000, 00 грн (т.1, а.с. 27-31).
Висновком додаткової судово-економічної експертизи № 3601-3604/15-24 від 21 грудня 2015 року, проведеною Чернігівським відділенням Київського науково- дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідає умовам договору про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21 червня 2011 року та додатковим угодам до нього (т.2, а.с. 78-110).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 лютого 2016 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «МПТ» за рішенням засновників (запис від 16 лютого 2016 року № 10641110025011980).
Під час касаційного перегляду справи встановлено, що постановою Верховного Суду (справа № 825/529/16, адміністративне провадження № К/9901/10064/18) від 06 серпня 2019 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, а провадження у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, третя особа - ТОВ «Українські склади будматеріалів» про скасування запису від 16 лютого 2016 року № 10641110025011980 державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації, легалізації громадських формувань Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області про припинення ТОВ «МПТ» (код ЄДРПОУ 38090719) - закрито. Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі № 910/13125/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» до Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправним та скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний запис № 10641110025011980 від 16 лютого 2016 року про припинення ТОВ «МПТ» (код ЄДРПОУ 38090719).
Станом на день перегляду справи у касаційному порядку розгляд справи 910/13125/19 у господарському суді не завершено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року, якими ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Промінвестбанк» про визнання договору поруки припиненим (справа № 761/39646/16-ц, провадження № 6-9701св17).
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, якими ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Промінвестбанк» про визнання поруки припинено (справа № 761/39477/16-ц, провадження № 61-31954св18).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За змістом частини першої статті 58 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.
З урахуванням наведених обставин судами правильно застосовано при вирішенні даного спору норми матеріального права, зокрема статті 526 ЦК України, у відповідності до вимог якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із статтею 554 ЦК України поручитель має нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим суди обґрунтовано встановили наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості із поручителів.
Розрахунків, наданих банком, відповідачі не спростували, а касаційні скарги не містять доводів або заперечень щодо розміру наявної заборгованості за кредитним договором та правильності її нарахування.
Частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема і застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.
Наявний чинний запис про ліквідацію чи припинення юридичної особи- боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не свідчить про припинення основного зобов`язання та договорів поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до моменту ліквідації боржника.
При укладенні договору поруки поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов`язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.
Факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов.
Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом до ліквідації ТОВ «МПТ», тому ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителів, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації боржника.
Отже, взявши до уваги те, що дата остаточного повернення кредиту між кредитодавцем та позичальником була погоджена - 25 грудня 2014 року, виконання зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21 червня 2011 року забезпечено порукою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договорами від 09 листопада 2012 року (№ 1060-12 та № 1059-12 відповідно), 28 жовтня 2013 року та 21 листопада 2013 року ПАТ «Промінвестбанк» направлялись боржникам вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором (які були проігноровані), заборгованість за кредитним договором надана банком станом на 18 лютого 2014 року, а з даним позовом банк звернувся до суду у березні 2014 року, тобто з дотриманням строків, визначених статтею 559 ЦК України, висновки місцевого та апеляційного судів про те, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника, є правильними.
С уд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2016 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська
