ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/10694/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Федорчук А.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,
за участю секретаря Левченка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулися з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" в частині слів: "Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 заяву ПАТ "Укрнафта" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Надалі від Кабінету Міністрів України надійшли клопотання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих вищевказаними ухвалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 відмовлено Кабінету Міністрів України в задоволенні клопотань про скасування заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та скасувати заходи забезпечення позову.
Доводи апелянта - Кабінету Міністрів України, зокрема, обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту відсутності підстав для забезпечення позову, дав безпідставну та передчасну оцінку доказам, які були надані позивачем та не врахував, що відсутні будь-які обставини, які б вказували на наявність очевидних ознак порушення прав та інтересів позивача до ухвалення рішення у справі.
Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив скасувати та відмовити у вжитті заходів забезпечення позову.
Представники позивачів заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просили залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування клопотань про скасування заходів забезпечення Кабінет Міністрів України зазначає, що зупинення судом дії оскаржуваного нормативно-правового акту в частині щодо Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", фактично породжує ситуацію, що Держава в особі уповноважених органів центральної влади, не може в повному обсязі здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та чинним законодавством України, в тому числі й соціальних сферах.
Постанова № 364 від 24.04.2019, зокрема, в оскаржуваній частині стосується питання загального інтересу необмеженого кола як юридичних осіб, так і громадян України, забезпечує функціонування окремих інститутів, які активно використовуються в публічній діяльності органів державної влади, застосування заходів забезпечення позову фактично обмежує законні права Уряду та інших центральних органів виконавчої влади щодо належного виконання передбачених законодавством України прав та обов`язків, що в свою чергу порушує принцип якості, передбачуваності законодавства та належного урядування.
Відповідачем зазначено про безпідставність заяв про забезпечення позову ПАТ "Укрнафта" та АТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", та вказано на ризики завдання шкоди як державним інтересам загалом, так і законним інтересам інших суб`єктів.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотань про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019, виходив з того, що відповідачем не наведено які саме повноваження не може в повному обсязі здійснювати Держава в особі уповноважених органів центральної влади, передбачені Конституцією України та чинним законодавством України, в тому числі й соціальних сферах, а обґрунтування заявника не спростовують обставин, встановлення яких зумовило необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Крім того, клопотання Кабінету Міністрів України, на переконання суду першої інстанції є невмотивованим щодо підстав скасування заходів забезпечення позову.
Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи апелянта, колегія суддів погоджується з вище вказаними аргументами, та зазначає наступне.
Предметом даної апеляційної скарги є саме ухвала суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019.
Так, відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, статтею 157 КАС України визначений порядок вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, скасування заходів забезпечення позову є правом суду, а не обов`язком та підставою для їх скасування є, зокрема, відповідне клопотання учасника справи за умови його належної вмотивованості.
Відповідно до ч. 5 ст.157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавцем розмежовано правовий механізм та підстави вжиття заходів забезпечення позову та скасування таких заходів, позаяк підставою для їх скасування можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або, які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.
Положення ст. 150, 151 КАС України підлягають застосуванню при вирішенні питання про забезпечення позову відповідним шляхом, в той час, як порядок скасування вжитих заходів забезпечення позову встановлюється ст. 157 КАС України.
Отже, з аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.
Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.
Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.
Таким чином, посилання Кабінету Міністрів України, як на підставу для скасування заходів забезпечення позову, на те, що вжиті заходи забезпечення позову суперечать положенням ст.151 КАС України, є необґрунтованими та безпідставними.
В той же час, наявність або відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, встановлюється судом при вирішенні відповідного питання, що і було здійснено ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019.
Твердження апелянта щодо відсутності передбачених законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 у відповідних частинах фактично свідчить про незгоду відповідача саме з ухвалами, якими були вжиті заходи забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що незгода з ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову є приводом для оскарження в апеляційному порядку саме ухвали, якою були вжиті відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, аналізуючи доводи апелянта в межах апеляційного розгляду саме оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку про незгоду останнього саме з ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019, якими було задоволено заяви ПАТ "Укрнафта" та АТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" про вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Кабінетом Міністрів України оскаржувались ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019, проте в зв`язку з відмовою саме Кабінету Міністрів України від апеляційних скарг, апеляційне провадження щодо оскарження ухвал про забезпечення позову було закрите ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 та від 25.09.2019. Тобто, Кабінет Міністрів України мав можливість при апеляційному оскарженні даних ухвал навести аргументи та мотиви, які б свідчили про безпідставність вжиття заходів забезпечення позову, проте таким процесуальним правом не скористався, відмовившись від поданих апеляційних скарг.
Натомість, як вже було зазначено, Кабінетом Міністрів України в порядку ст. 157 КАС України подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, зміст та доводи яких зводяться до незгоди з ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019.
Підсумовуючи викладене колегія суддів наголошує, що процесуальним законом розмежовано механізм та підстави вжиття заходів забезпечення позову (ст. 150 - 156 КАС України) та скасування таких заходів (ст. 157 КАС України).
Клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову не містять обґрунтувань щодо зміни обставин, які були підставою для постановлення Окружним адміністративним судом м. Києва ухвал про вжиття заходів забезпечення позову, а твердження Кабінету Міністрів України про невідповідність таких ухвал положенням ст.ст. 150, 151 КАС України не є належним обґрунтуванням клопотань про скасування заходів забезпечення позову, що свідчить про його невмотивованість.
Виходячи з правил глави 1 розділу III КАС України та меж перегляду судом апеляційної інстанції справи щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції (ст. 308 КАС України), суд апеляційної інстанції не може у рамках даного апеляційного провадження вирішувати питання щодо перевірки законності та обґрунтованості ухвали про забезпечення позову. Кожне апеляційне провадження спрямоване на вирішення визначеного кола питань та має самостійне завдання - перевірити законність та обґрунтованість окремо взятого судового рішення щодо якого таке провадження відкрито.
Метою апеляційного перегляду є юридичний контроль за законністю та обґрунтованістю ухваленого судом першої інстанції судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвал про забезпечення позову не можуть оцінюватись судом в рамках іншого апеляційного провадження, предметом перегляду якого є інше судове рішення, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи як такі, що не стосуються питання скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив про необґрунтованість тверджень Кабінету Міністрів України щодо наявності ризиків завдання шкоди як державним інтересам загалом, так і правам, законним інтересам інших суб`єктів, оскільки зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" в частині слів: "Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків." тільки стосовно Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", а не щодо всього кола осіб, яких вона стосується.
З урахуванням наведених норм права та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 та від 27.06.2019, з огляду на те, що клопотання Кабінету Міністрів України про скасування таких заходів є необґрунтованим та належним чином не вмотивовано, позаяк не містить обставин, які б свідчили про зміну обставин та відсутність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів, а суд при постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотань відповідача про скасування заходів забезпечення позову вірно застосував норми процесуального права, повно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав скасування заходів забезпечення позову, що вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги .
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Постанову у повному обсязі складено 25.10.2019)
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя І.О. Лічевецький
