Справа № 465/481/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/811/1319/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:43
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року у справі за позовом ОСББ «Оселя-2» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 про приведення у попередній стан самочинно розширеної та перепланованої квартири,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2014 року позивач ОСББ «Оселя-2» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просив зобов`язати його за власні кошти привести у попередній стан самочинно розширену та переплановану квартиру АДРЕСА_1 , демонтувати самочинно встановлені стінові конструкції у коридорі загального користування, від`єднати від систем енергопостачання, водопостачання-водовідведення, вентиляційних каналів усі самовільно встановлені конструкції та прилади незаконно перепланованого кухонного приміщення.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 без відповідних документів розширив вказане житлове приміщення за рахунок приєднання частини коридору загального користування та здійснив перепланування квартири, а саме облаштував кухню з втручанням в електромережу та до вентиляційних каналів будинку, а також врізкою в системи водопостачання та каналізації.
ОСББ «Оселя-2» зазначав, що такі дії відповідача призвели до неодноразових проривів у системі водопостачання та водовідведення і, як наслідок, неодноразового затоплення квартири АДРЕСА_2 в цьому АДРЕСА_3 поверху. У зв`язку із цим 07 червня 2011 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення правил користування житловими будинками та приміщеннями, і 13 липня 2011 року Франківською РА прийнято постанову № 211, якою на нього накладено адміністративне стягнення. 14 листопада 2013 року розпорядженням № 485 Франківської РА зобов`язано відповідача привести це житлове приміщення у попередній стан.
Посилаючись на те, що на неодноразові попередження про приведення квартири у попередній стан та ремонт зіпсованого майна ОСОБА_1 не реагує, позивач просить позов задовольнити.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року позов ОСББ «Оселя-2» задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти привести у попередній стан самочинно розширену та переплановану квартиру АДРЕСА_1 , демонтувати самочинно встановлені стінові конструкції у коридорі загального користування, від`єднати від систем енергопостачання, водопостачання-водовідведення, вентиляційних каналів усі самовільно встановлені конструкції та прилади незаконно перепланованого кухонного приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року скасовано, провадження у справі закрито, з тих підстав, що спір між сторонами є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі, поданій відповідачем ОСОБА_1 , апелянт зазначає про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вважає, що має місце порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи. Звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів порушення незаконного перепланування та реконструкції квартири, в тому числі доказів втручання в несучі конструкції та /або інженерні системи загального користування, окрім розпорядження Франківської РА ЛМР «Про приведення у попередній стан самочинно перепланованої квартири АДРЕСА_4 від 14.11.2013 року, яке станом на день ухвалення оскаржуваного рішення було скасованим, а постанова про його скасування вже набрала законної сили. Зазначає, що відповідно до ст. 152 Житлового кодексу, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Окрім того вказує, що його не було повідомлено про судове засідання, яке відбулось 03.11.2015 року.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСББ «Оселя-2» зазначає, що скасування розпорядження Франківської районної адміністрації № 485 від 14.11.2013 року не є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Жодне розпорядження не може бути розглянуте на міжвідомчі комісії, оскільки на міжвідомчій комісії розглядається пакет документів поданих балансоутримувачем. Результатом розгляду міжвідомчої комісії є Постанова №211 від 13.07.2011 року, в якій зафіксовані всі порушення по даній квартирі. ОСОБА_1 та за дане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 150 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34 грн. 00 коп. Усі служби району при розгляді даної справи на міжвідомчій комісії визнали перепланування кв. 63 таким, що суперечить будівельним нормам, та несуть в собі небезпеку для решти мешканців. У відповідача ОСОБА_1 було десять днів на оскарження постанови та рішення міжвідомчої комісії, проте він сплатив штраф, чим саме й погодився з висновком комісії та підтвердив факт незаконного перепланування своєї квартири.
Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року залишити без змін.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий – Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.
04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.
А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи окрім направлення повідомлень, також і шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату у зв`язку з хворобою, однак будь-яких документів, які б посвідчували поважність причин неприбуття в суд апеляційної інстанції до такого не додав.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти привести у попередній стан самочинно розширену та переплановану квартиру АДРЕСА_1 , демонтувати самочинно встановлені стінові конструкції у коридорі загального користування, від`єднати від систем енергопостачання, водопостачання-водовідведення, вентиляційних каналів усі самовільно встановлені конструкції та прилади незаконно перепланованого кухонного приміщення, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що розширення та перепланування належного йому житлове приміщення із захопленням площ загального користування, а також облаштування кухні з втручанням в електромережу квартири, здійснення підключення до системи водопостачання та водовідведення і втручання в систему вентиляційних каналів будинку відповідачем проведено самовільно, без отримання належних дозволів.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 36, 0 м.кв.
Правлінням ОСББ «Оселя-2» встановлено, що ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 без відповідних дозвільних документів розширив вказане житлове приміщення за рахунок приєднання частини коридору загального користування та здійснив перепланування квартири, а саме, облаштував кухню з втручанням в електромережу та до вентиляційних каналів будинку, а також з врізкою в системи водопостачання та каналізації. Дана обставина стверджується доповідною запискою № 15.07-1 від 15.07.2013 року, адресованою голові Франківської районної адміністрації Кандибо Р.В.
Згідно попередження № 1 від 07.04.2011 року ОСОБА_1 зобов`язано до 17.04.2011 року привести до попереднього стану самовільно переплановану квартиру із захопленням площ загального користування, згідно технічного паспорта.
Постановою адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради № 211 від 13.07.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, а саме за самовільне проведення перепланування кв. АДРЕСА_1 із захопленням площ загального користування та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 34 грн. 00 коп., який ОСОБА_1 19.07.2011 року сплатив.
21.02.2013 р. ОСОБА_1 повторно скеровано попередження про приведення до переднього стану самовільно перепланованої квартири.
Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 485 від 14.11.2013 р. зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін за власні кошти привести в попередній стан самочинно переплановану та розширену за рахунок частини коридору загального користування квартиру АДРЕСА_1 . Супровідним листом від 20.11.2013 року завірену копію вищевказаного розпорядження скеровано для відповідного реагування відповідачу на адресу АДРЕСА_5 .
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 20.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про приведення у попередній стан самочинно перепланованої квартири АДРЕСА_6 від 14.11.2013 року. Тобто, станом на час ухвалення 03.11.2015 року оскаржуваного рішення, постанова Франківського районного суду м. Львова від 20.10.2015 року не набрала законної сили. Скасовуючи розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про приведення у попередній стан самочинно перепланованої квартири АДРЕСА_6 від 14.11.2013 року адміністративний суд прийшов до висновку про те, що таке прийняте за відсутності у Франківської районної адміністрації у спірних правовідносинах необхідного обсягу повноважень на зобов`язання особи у примусовому (розпорядчому, наказному) порядку знести самочинне будівництво та підміни таким чином суду.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4 в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності».
В силу ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно ст. ст. 100, 152 ЖК України виконання наймачем чи власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання.
Виконання таких робіт, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).
Відповідно до ст.ст. 15, 29, 30 ЖК України на виконавчі комітети місцевих рад покладається здійснення державного контролю за використанням та схоронністю житлового фонду.
Відповідно до ст. 177 ЖК України - громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
У пункті 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно до п. 1.4.1, 1.4.3 «Правил користування будинками та прибудинковими територіями», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі,не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку, не порушать санітарно -технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Оскільки відповідачем не дотримано вимог вказаного законодавства щодо порядку приєднання до своєї квартири коридора загального користування з розширенням квартири, чим порушено права мешканців щодо користування загальним коридором, суд першої інстанції вірно зобов`язав відповідача привести самочинно переплановану квартиру до попереднього стану, який існував станом на час ухвалення рішення.
Доводи апелянта про те, що позивачем не надано жодних доказів порушення незаконного перепланування та реконструкції квартири, в тому числі доказів втручання в несучі конструкції та /або інженерні системи загального користування, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б стверджували про дотримання вимог законодавства щодо порядку приєднання частини коридору загального користування до квартири позивача.
Мотиви про те, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції було скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 485 від 14.11.2013 р., яким було зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін за власні кошти привести в попередній стан самочинно переплановану та розширену за рахунок частини коридору загального користування квартиру АДРЕСА_1 , на увагу не заслуговують. Скасовуючи розпорядження адміністративний суд прийшов до висновку про те, що таке прийняте за відсутності у Франківської районної адміністрації у спірних правовідносинах необхідного обсягу повноважень на зобов`язання особи у примусовому (розпорядчому, наказному) порядку знести самочинне будівництво та підміни таким чином суду. В той же час на даний час колегією суддів переглядається рішення суду першої інстанції, яким вирішено позовні вимоги аналогічні до змістом до вимог скасованого розпорядження, а матеріалами справи містять інші докази, які підтверджують незаконність проведення відповідачем перепланування квартири кв. АДРЕСА_1 , зокрема, постановою адміністративної комісії при Франківській адміністрації Львівської міської ради, яка є чинна, чітко встановлено, що ОСОБА_1 порушив правила користування жилими будинками і жилими приміщеннями - самовільно провів перепланування кв. АДРЕСА_1 . Дані обставини стверджуються і визнанням самим відповідачем проведення ним перепланування квартири, а також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зазначення апелянтом про відсутність претензій до ОСОБА_1 від власників сусідніх квартир щодо проведеного відповідачем перепланування само по собі не може свідчити про законність такого перепланування. Відповідач порушує права власників інших квартир житлового будинку, що і стало підставою для звернення в суд позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оселя - 2». Докази відсутності порушеного права інших співвласників житлового будинку у матеріалах справи відсутні.
Не заслуговує на увагу і твердження апелянта, що суд допустив процесуальне порушення, зокрема не повідомивши про призначення розгляду справи на 03.11.2015 року. Як вбачається із матеріалів справи провадження у даній справі відкрито ще у травні 2014 року, відповідачу ОСОБА_1 скеровувались судові повістки про виклик до суду, в тому числі і на 03.11.2015 року, однак конверт за закінченням зберігання повернутий на адресу відправника, Франківського районного суду м. Львова (а.с.163, 164).
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення немає.
У відповідності до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 25 жовтня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2015 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 жовтня 2019 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.
