УХВАЛА
16жовтня2019року
м. Київ
справа № 629/847/15-к
провадження № 13-70кс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду кримінального провадження за касаційними скаргами прокурора, потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7липня2017року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29березня2018року щодо ОСОБА_19 та
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржених судових рішень
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25лютого2016року ОСОБА_19 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на строк 15 років; за ст.348 КК України на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_19 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч.5 ст.72 ККУкраїни зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_19 строк його попереднього ув`язнення, а саме з 19вересня2014року по 25лютого2016року.
Заявлені цивільні позови потерпілих задоволено частково, вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 22грудня2016 року скасував вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25лютого2016року щодо ОСОБА_19 та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7липня2017року ОСОБА_19 засуджено за ч.1 ст.115 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Цим же вироком ОСОБА_19 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.348 ККУкраїни та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
На підставі ч.5 ст.72 ККУкраїни (в редакції Закону України №838-VIII від 26листопада2015року) зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_19 строк його попереднього ув`язнення, а саме з 19вересня2014року по день набрання вироком законної сили.
Заявлені цивільні позови потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 задоволено частково, цивільний позов ОСОБА_15 залишено без розгляду, вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від29 березня2018року залишив вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7липня2017року щодо ОСОБА_19 без змін.
На підставі ч.5 ст.72 ККУкраїни (у редакції Закону України № 838-VIII від 26листопада2015року) зараховано ОСОБА_19 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з 19вересня2014року по 20червня2017року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 2046-VІІІ від 18травня2017року) зараховано ОСОБА_19 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 21червня2017року по 29березня2018року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Зміст вимог касаційних скарг і доводів осіб, які їх подали
У касаційних скаргах прокурор та потерпілі посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з безпідставним виправданням ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ст.348 ККУкраїни. Також наголошують на недотриманні апеляційним судом вимог статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).
Прокурор та потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 просять про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_19 та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції; наголошують на невідповідності покарання, призначеного ОСОБА_19 за ч.1ст.115 КК через м`якість.
Потерпілий ОСОБА_15 вимагає скасувати судові рішення щодо ОСОБА_19 із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суддів; звертає увагу на суперечливість висновків суду, який під час виправдання ОСОБА_19 за ст.348 КК України послався на ті ж докази, які поклав в основу визнаного судом доведеним обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Ухвалою від 3жовтня2019року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на підставі частини5 статті434-1 КПК України передала зазначене кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Своє рішення колегія суддів аргументувала тим, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_19 у судах першої та апеляційної інстанцій брали участь прокурори ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Однак зі скаргою до суду касаційної інстанції звернувся прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_23 , який є старшим групи прокурорів у зазначеному провадженні, але не брав участі у розгляді справи ані в суді першої, ані апеляційної інстанцій, та за посадою не є прокурором вищого рівня.
Колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалою від 8листопада2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_23 в ухвалі про передачу справи колегія суддів зазначила, що фактично відступила від правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 20 червня 2018 року (справа №303/3779/16-к, провадження №51-674 кмо17), однак вирішити це питання інакше вона не могла зогляду на рішення Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року, згідно з яким відповідно до положеньКПКпитання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як це передбачено правилами статей434-1,434-2 КПК, вирішується лише після відкриття касаційного провадження (провадження № 13-22зк18).
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року (справа № 303/3779/16-к, провадження № 51-674 кмо17) зробила такий висновок: за змістом статті393, частини четвертої статті36 КПК України правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники. При цьому згідно з приписами статей 399, 403, частини четвертої статті 36 КПКУкраїни правом на усунення недоліків апеляційної скарги прокурора наділено лише особу, яка подала апеляційну скаргу, а також службових осіб органів прокуратури вищого рівня Генерального прокурора, керівника регіональної прокуратури, їх перших заступників та заступників щодо апеляційних скарг, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.
Оскільки рішення об`єднаної палати визначає право прокурора на подання апеляційної скарги, то, на думку колегії суддів, воно фактично стосується і визначення обсягу повноважень прокурора й під час вирішення питання щодо подання касаційної скарги. При цьому тлумачення частини четвертої статті36 КПКУкраїни стосовно обмеження права прокурора на оскарження судових рішень його участю в судовому провадженні колегія суддів вважає помилковим з огляду на норми КПК України щодо повноважень прокурора.
Таким чином, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні є два питання, які становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду: по-перше, як має діяти колегія суддів, палата в разі, якщо вона вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду; по-друге, визначення обсягу повноважень прокурорів при оскарженні судових рішень як у касаційному, так і апеляційному порядку.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Відповідно до частини5 статті434-2 КПКУкраїни суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Відповідно до частини другої статті 434-2 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку в складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Механізм відступу від правового висновку Великої Палати передбачено частиною четвертою статті 434-1 КПК України. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від 3жовтня2019 року колегія суддів вказала на відсутність у цій нормі механізму для можливості відступу від правового висновку, викладеного в рішенні об`єднаної палати, що є, на думку колегії, правовою прогалиною, усунення якої має істотне значення для формування практики суду касаційної інстанції.
Крім того, колегія суддів в зазначеній ухвалі обґрунтувала наявність виключної правової проблеми щодо обмеження права прокурора на оскарження судових рішень його участю в судовому провадженні з огляду на норми КПК України щодо повноважень прокурора.
Наведене вище обґрунтування колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дає підстави вважати, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для прийняття цього провадження до розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 434-1, 434-2 КПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 7липня2017року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29березня2018року щодо ОСОБА_19 .
Призначити кримінальне провадження до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 27листопада2019 року о 10.30 у приміщенні Верховного Суду за адресою: м.Київ, вул.Пилипа Орлика,8.
Забезпечити проведення судового провадження у режимі відеоконференції 27листопада2019 року о 10.30 між Верховним Судом та Лозівським міськрайонним судом Харківської області за участю потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , їхнього представника ОСОБА_24 , представника потерпілого ОСОБА_15 ОСОБА_25 у порядку, передбаченому статтею 336 КПК України.
Надіслати учасникам провадження копію ухвали про прийняття та призначення кримінального провадження до розгляду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_3 ОСОБА_10 ОСОБА_4 ОСОБА_11 ОСОБА_5 ОСОБА_12 ОСОБА_6 ОСОБА_13 ОСОБА_7 ОСОБА_14 ОСОБА_8
