Справа № 456/2628/17
Провадження № 6/456/122/2019
УХВАЛА
судового засідання
25 вересня 2019 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бораковського В. М. ,
секретар судового засідання Кміть Х.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шарана Василя Миколайовича про тимчасове обмеження божниці ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
встановив:
В обґрунтування подання державний виконавець покликається на те, що на виконанні Стрийського міськрайонного ВДВС знаходиться виконавче провадження №58768152 з виконання виконавчого листа №456/2628/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 600,00 Євро (109 985,96 грн). Рішення на сьогоднішній день боржницею не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено. Майно, належне боржниці на праві власності, відсутнє. Боржниця ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо його виконання.
Державний виконавець Шаран В.М. у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд подання за його відсутності.
Зважаючи на вимоги частини 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши аргументи, наведені у поданні та дослідивши долучені до нього документи, суд доходить такого висновку.
Постановами державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Шаран В.М. від 02.04.2019 та 10.04.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №456/2628/17, виданого 21.03.2018 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 600,00 Євро, що становить 109 985,96 грн, та накладено арешт на майно боржниці ОСОБА_1 (а.п.6-7, 10-12).
З долучених до подання документів, а саме: відповідей на запити з Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України вбачається відсутність інформації стосовно ОСОБА_1 у цих установах (а.п.21, 22, 23).
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом статті 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
Згідно з пунктом 5 частини 1 ст. 6 Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 ст. 18 даного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини 2 ст. 18 Закону).
Частини 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 9 Конституції України та стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV) передбачають, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2018, ухвалене у справі 456/2628/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 600,00 Євро боржницею ОСОБА_1 на даний час не виконано.
Надаючи оцінку аргументам державного виконавця, викладених у поданні, та долученим до подання документам на їх підтвердження, суд зауважує, що державним виконавцем не надано суду переконливих доказів наявності в ОСОБА_1 умислу на ухилення від виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2018, а також доказів, які б свідчили про доцільність обмеження її у праві виїзду за кордон.
Також, ініціатором подання не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Крім цього, матеріали справи не містять підтвердження про належне повідомлення ОСОБА_1 державним виконавцем про відкриття вищевказаного виконавчого провадження.
У матеріалах подання відсутні достатні докази використання державним виконавцем всіх наданих йому законом інструментів і повноважень для стягнення боргу без обмеження свободи пересування боржника, що є додатковим заходом забезпечення виконання судового рішення, якщо загальновживані заходи стягнення є недостатніми або вичерпаними.
Враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, а також зважаючи на недоведеність державним виконавцем наявності обставин, що свідчать про ухилення божником від виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2018 та обставин, які б давали підстави вважати, що боржник має намір виїхати за межі України на постійне місце проживання або на тривалий час з метою ухилення від виконання даного рішення суду, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення подання.
Керуючись статтями 260, 261, 441 ЦПК України, суд –
постановив:
Судове засідання у справі за поданням державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шарана Василя Миколайовича про тимчасове обмеження божника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України проводити без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відмовити в задоволенні подання державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шарана Василя Миколайовича про тимчасове обмеження божника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий
суддя
В. М. Бораковський
