КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/53948/16-ц
Апеляційне провадження 22-ц/824/9622/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі Борисенко Д.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Національний історико-архітектурний музей
«Київська фортеця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року, ухвалене під головування судді Гладун Х.А., та за апеляційною скаргою Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року про виправлення описок у рішенні у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Генеральний директор Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця» Новікова - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
у листопаді 2016 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця», в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила поновити її на посаді вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця»; стягнути на її користь: загальну суму недоплати за останній рік 776,42 грн, яка складається із: суми недоплати за 14-денну відпустку за період з 21.12.2015 по 04.01.2016, суми недоплати у день звільнення - 290,76 грн, 20 % за складність напруження - 121,50 грн; компенсацію за вимушений прогул за період з 17.05.2016 по дату винесення рішення із розрахунку середньоденної заробітної плати за місяць - 617,42 грн; компенсацію витрат на лікування та діагностику у розмірі 2 592,69 грн; пеню на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України у розмірі 833,32 грн за несвоєчасну виплату суми за відпустки 2015 - 2016 роки у розмірі 654,91 грн, недоплати 20 % за складність напруження - 103,96 грн, несплати компенсації за час вимушеного прогулу - 151,21 грн; у рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн; витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначала, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах.
Наказом НІАМ «Київська Фортеця» від 22.05.2015 її звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України. Вона звернулася до суду з позовом, у якому оскаржила наказ про звільнення та просила поновити її на роботі.
Під час розгляду справи змінилося керівництво відповідача та наказом НІАМ «Київська фортеця» від 18.06.2015 № 99-К вона знову прийнята на роботу на попередню посаду.
Проте після подачі нею доповнень до позовної заяви із вимогою про відшкодування моральної шкоди у сумі 65 000 грн відношення нового керівництва до неї змінилося, на неї здійснювався психологічний тиск з метою, щоб вона відмовилася від заявлених позовних вимог.
29.01.2016 відносно неї проведено службове розслідування щодо виконання службових обов`язків вченого секретаря по наступним напрямкам: ведення протоколів методичної наради, ведення протоколів робочих нарад та звітування Департаменту культури по відвідуванню музею за карткою «Киянина».
03.02.2016 їй винесено догану за недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, підставою якої стали доповідні членів комісії зі службового розслідування, її пояснення та пояснення касира ОСОБА_3 , з яким вона не погодилась, про що зробила запис на наказі.
17.05.2016 її звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Вважає, що наказ про її звільнення незаконний, оскільки наказом № 27-к від 17.03.2016 догану, винесену 03.02.2016 погашено, а наказ про догану, який виніс колишній керівник ОСОБА_4 не має правового значення, оскільки після прийняття її на роботу вдруге всі догани, які винесені до звільнення не повинні враховуватися.
22.04.2016 через погане самопочуття, повідомивши про це керівництво, вона з обіду залишила своє робоче місце. Проте відповідачем 25.04.2016 складено акт про відсутність її 22.04.2016 на робочому місці без поважної причин більше трьох годин (з 13:00 год. до 16:45 год.), незважаючи на обізнаність керівництва про погане самопочуття та надання ним своєї мовчазної згоди на залишення робочого місця. Вказувала, що із зазначеним актом її у належний спосіб не ознайомлено, будь-яких письмових пояснень не запитано, а також до нього безпідставно включено час обідньої перерви.
25.04.2016 її повідомлено про наказ про призначення службового розслідування від 22.04.2016, на який нею підготовлено доповідну.
Також зазначала, що службове розслідування призначено та проведено у відсутність її на робочому місці, з претензіями створеної комісії її не ознайомлено.
16.05.2016 на загальних зборах трудового колективу керівництвом зачитано зміст доповідних записок керівників структурних підрозділів за період з 22.04.2016 до 26.04.2016 щодо виконання службових обов`язків вченого секретаря. При цьому будь-яких пояснень щодо викладених у доповідних фактів не вимагалося.
17.05.2016 на засідання профспілкового комітету з питання надання згоди на звільнення, яке відбулося формально, її пояснення не заслуховувалися. У зв`язку з погашенням попередньо винесеної догани самим відповідачем та відсутністю даних про застосування до неї будь-яких інших заходів дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, вважає неправомірним її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, а дійсною причиною звільнення є упереджене ставлення до неї нового керівництва НІАМ «Київська фортеця».
Здійснення на неї психологічного тиску призвело до погіршання стану її здоров`я, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися за медичною допомогою та з 05 по 12 лютого 2016 року перебувала на лікарняному.
Крім того,дії відповідача заподіяли їй моральну шкоду та призвели до стійкого емоційного стресу, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та подальше життя, появи негативних змін у житті.
Також просила продовжити строк для подачі позовної заяви, оскільки пропустила строк, встановлений ст. 233 КЗпП України з поважних причин. А саме, вважала, що нове звільнення може оспорити в рамках уже відкритої за її позовом цивільної справи про поновлення на роботі, а тому подала доповнення до позову у справі № 757/20834/15-ц 22.05.2016. Але протокольною ухвалою від 12.10.2016 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог відмовлено.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2017, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2017 про виправлення описки, позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» з 17.05.2016. Стягнуто з НІАМ «Київська фортеця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.05.2016 по 28.04.2017 у сумі 50 103,90 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не вірно обчислено суми заробітку за день для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом не враховано, що відповідачем при розрахунку при звільненні не в повному обсязі виплачено всі суми, належні до виплати за останній рік, а також компенсацію за 14 денну відпустку. Оскільки відповідачем порушено грошове зобов`язання вона має право на стягнення з відповідача пені. Суд не дослідив копії фіскальних чеків щодо понесених нею витрат на лікування. Посилання суду на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат спростовується договором про надання юридичних послуг та актами здачі-прийняття наданих послуг.
Не погоджуючись з рішенням та ухвалою суду, НІАМ «Київська фортеця» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП та поважні причини пропуску такого строку відсутні. Суд не звернув уваги, що доповнення, на які посилається позивачка датовані 19.07.2016, тобто на час подачі нею доповнень до позовної заяви у іншій справі вже сплив строк на звернення з позовом про поновлення на роботі. Позивачем не заявлено вимог про визнання недійсним наказів про оголошення догани, які не скасовані, але суд визнав наказ про оголошення догани від 26.04.2016 неправомірним, вийшовши за межі позовних вимог. Суд не звернув уваги на докази про те, що позивач систематично порушувала трудову дисципліну, а також прийняв до уваги ті ж самі документи, які вже були предметом дослідження у іншій справі. В ухвалі про виправлення описки суд змінив період та суму нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які вказані у вступній та резолютивній частині рішення та які оголошено у судового засіданні після завершення розгляду справи, що вказує на порушення судом вимог цивільно-процесуального законодавства.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2017 рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2017 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2017 скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»Апеляційний суд Київської області та Апеляційний суд міста Києва здійснювали правосуддя до початку роботи Київського апеляційного суду.
21.06.2018 Київський апеляційний суд зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання Указу Президента «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017, а з 03.10.2018 Київський апеляційний суд розпочав свою роботу.
У судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_5 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_6 підтримала свої апеляційні скарги та просила їх задовольнити, апеляційну скаргу позички просила залишити без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача на рішення суду підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах.
Наказом НІАМ «Київська фортеця» від 22.05.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі.
У період розгляду справи щодо звільнення з 22.05.2015 наказом НІАМ «Київська фортеця» від 18.06.2015 № 99-К ОСОБА_1 знову прийнято на попередню посаду вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця».
Згідно наказу від 03.02.2016 № 15-к до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за недбале ставлення до виконання своїх обов`язків вченого секретаря.
17.03.2016 № 27-к на підставі результатів службового розслідування (наказ № 5-В від 10.03.2016) цю догану знято.
Наказом № 46-к від 26.04.2016 ОСОБА_1 оголошено догану.
Наказом від 17.05.2016 ОСОБА_1 звільнено з 17.05.2016 з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустила строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Поновлюючи позивачку на роботі суд виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення наказу про оголошення позивачці догани за наказом від 26.04.2016 № 46, а при наданні згоди на звільнення профспілковим комітетом питання розглянуто формально, а відтак звільнення проведено з порушенням трудового законодавства.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, із яким укладено трудовий договір.
Згідно ст. 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Дисциплінарне стягнення - передбачений в нормативно-правовому акті захід примусового впливу, що застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника відповідно до його компетенції, за вчинений дисциплінарний проступок. Слід мати на увазі, що власник підприємства чи уповноважений власником орган не вправі змінювати на свій власний розсуд заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно ст. 148 цього Кодексудисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст. 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Наказом № 46-к від 26.04.2016 ОСОБА_1 на підставі доповідної комісії, доповідної завідуючого відділами, актів, протоколу розширеного засідання ПК НІАМ «Київська фортеця» оголошено догану за недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків вченого секретаря із скасуванням надбавки за складність та напруженість у роботі. Від підпису та ознайомлення з даним наказом позивач відмовилася (а.с. 78 т.1).
Визнаючи наказ № 46-к від 26.04.2016 про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни неправомірним суд помилково вважав, що доповідної комісії, доповідної завідуючого відділами, акти, протокол розширеного засідання ПК НІАМ «Київська фортеця» не підтверджують вчинення позивачкою дисциплінарного проступку.
Так, у доповідній комісії від 26.04.2016, що стала однією із підстав для оголошення догани вказано, що позивачкою як вченим секретарем не здійснюється належний контроль виконання планових завдань згідно «Плану-звіту роботи НАІМ «Київська фортеця» на 2016 рік», що встановлено позаплановою перевіркою. Жодних заходів з цього приводу позивачем не вжито. Невиконання запланованих заходів виконавцями до відома керівництва музею та самим виконавцям не доведено; у встановлений п. 4 розділу І строк позивачем не складено обґрунтування теми «Міжнародний досвід збереження фортечних споруд та його адаптація до українських реалій, не написано план-конспект її дослідження, не проведено роботу в бібліотеках та не розпочато опрацювання зібраного матеріалу; не виконуються п. 2.3, 2.6, 2.12-2.15 посадової інструкції щодо складання перспективних, річних, квартальних планів роботи музею, надання вказівок завідуючим наукових відділів щодо складання ними планів роботи (поточних), здійснення контролю про хід їх виконання; здійснення керівництва роботою з підготовки і проведення конференцій, семінарів; обговорення у наукових відділах музею наукових робіт, історичних матеріалів, довідок, тощо; проведення роботи по розробці критеріїв і методів оцінки діяльності співробітників, проведення їх атестації, підвищення кваліфікації та організації стажування; не ведеться каталог наукових довідок.
З доповідних завідуючих відділами від 26.04.2016 вбачається, що позивачкою не доводилося до них питання щодо необхідності складання поточного плану роботи; обговорення наукових робіт, історичних матеріалів, довідок, тощо не проводилося.
Протоколом розширеного засідання ПК «НАІМ «Київська фортеця» від 26.04.2016 підтримано висновки комісії за результатами проведеного службового розслідування з виконання позивачкою своїх службових обов`язків та зафіксовано, що ОСОБА_1 не виконує своїх функціональних обов`язків згідно посадової інструкції. Річний звіт за 2015 не складено, план роботи музею на 2016 рік не складено, вказівок завідуючим відділами щодо складання планів робіт позивач не надавала; обговорення наукових робіт, історичних матеріалів, довідок, тощо у відділах не проводила; будь-яких пропозицій про контакти із музеями та науковими і учбовими закладами, громадськими організаціями не надавала; теми семінарів, конференцій, учасниками яких була позивач, на методичних нарадах нею не висвітлювалися та не обговорювалися.
За вказаних обставин висновки суду про те, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани не зазначено, в чому конкретно полягали порушення трудового законодавства суперечать вищезазначеним доказам. У наказі зазначено на підставі яких документів він виданий, а у самих документах уже розкрито суть порушення трудової дисципліни.
Позивач обставини, викладені у доповідних записках не спростовувала. Посилання суду на те, що відсутність даних про те, коли було зроблено запис у наказі про відмову позивачки від ознайомлення з його змістом не дає підстав для оцінки такого запису як належного доказу колегія суддів вважає помилковими, оскільки заява позивачки від 26.04.2016, у якій вона просить відпустити неї з 14 год. для звернення до поліклініки підтверджує перебування ОСОБА_1 на роботі у день видачі наказу. До того ж будь - яких погоджень щодо можливості залишення позивачкою робочого місця заява не містить.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про порушення трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Наказом від 17.05.2016 ОСОБА_1 звільнено з 17.05.2016 з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
У цьому наказі підставою для звільнення позивачки зазначено доповідні записки завідуючих відділами, доповідні комісії зі службового розслідування, протоколи розширених засідань ПК музею.
Проте матеріали справи не містять будь - яких інших доповідних записок завідуючих відділами, доповідних комісії зі службового розслідування, ніж ті, які були підставою для накладення дисциплінарного стягнення відповідно до наказу № 46-к від 26.04.2016.
При розгляді апеляційної скарги представник відповідача також вказала, що підставою для звільнення позивачки стали ті ж самі доповідні, які складені за результатами службового розслідування до оголошення догани (26.04.2016), інші доповідні чи акти не складалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Оскільки відповідач на підставі одних і тих же документів про порушення трудової дисципліни застосував до позивачки стягнення у вигляді догани, а надалі - стягнення у вигляді звільнення суд першої інстанції правильно визнав звільнення таким, що проведене з порушенням вимог трудового законодавства.
Відповідно до акта від 19.05.2016, складеного відповідачем, ОСОБА_1 не були доведені до відома структурних підрозділів музею плани роботи на 2016 рік, затверджені 25.12.2015, що унеможливило дотримання термінів виконання планових завдань структурних підрозділів музею, вчасне складання та подання звітності до Департаменту культури ВО КМР «КМДА».
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що такий акт не може бути доказом систематичного порушення позивачкою трудової дисципліни, оскільки він складений уже після звільнення позивачки, яке відбулося 17.05.2016.
Відповідно до акту від 17.05.2016 на виробничій нараді 16.05.2016 в.о. генерального директора музею у присутності ОСОБА_1 були зачитані доповідні комісії по службовому розслідуванню виконання посадових обов`язків вченого секретаря, протокол засідання профспілкового комітету, доповідні завідуючих відділеннями. Станом на 17.05.2016 будь - яких пояснень від ОСОБА_1 не надійшло (а.с. 16 т. 1).
Відповідно до протоколу розширеного засідання ПК музею від 17.05.2016, на якому була присутня ОСОБА_1 одноголосно підтримано подання в.о. генерального директора про звільнення позивачки з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та надано згоду на її звільнення.
Суд правильно не взяв до уваги як належний доказ вищезазначений акт та надав йому критичну оцінку, оскільки у ньому не зазначено які саме доповідні були зачитані на нараді. Протокол же засідання профспілкового комітету не міг бути оголошений на нараді 16.05.2016, оскільки засідання профспілкового комітету відбулося 17.05.2016 та протоколу станом на 16.05.2016 ще не існувало.
Вдавшись до оцінки обґрунтованості подання суд не звернув уваги на те, що до повноважень суду входить перевірка обґрунтованості відмови профспілкового органу надати згоду на звільнення працівника, а не перевірка обґрунтованості самого подання. Перевірка обґрунтованості подання про звільнення працівника належить до компетенції профспілкового органу, який у випадку, якщо визнає подання необґрунтованим відмовляє у наданні згоди на звільнення. Разом з тим, це не призвело до неправильності висновків суду щодо неправомірності звільнення позивачки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивачки про те, що не можна брати до уваги наказ про оголошення догани, виданий до її попереднього звільнення, а також наказ про оголошення догани від 03.02.2016, оскільки при вирішені спору дані накази не бралися до уваги та будь - яка правова оцінка їм не надавалася.
Разом з тим, поновлюючи позивачці строк на звернення до суду з даним позовом суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до суду з поважних причин. Як на поважність причини пропуску строку на подачу заяви про поновлення на роботі позивач посилалася на те, що подала таку заяву, оформивши її як заяву про збільшення позовних вимог у іншій цивільній справі та судом було відмовлено у прийнятті такої заяви. Суд не звернув уваги на те, що заява про збільшення позовних вимог у іншій цивільній справі подана 19.07.2016, тобто вже після спливу строку, встановленого ст. 233 КЗпП України для звернення до суду та позивач не вказала будь - яких поважних причин пропуску такого строку.
Відповідно ч. 1 ст. 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний (міський) суд може поновити ці строки.
Представник позивачки при розгляді справи у апеляційному порядку підтвердив, що копія наказу про звільнення та трудова книжка видані позивачці у день звільнення.
Оскільки з часу звільнення та до подачі заяви про збільшення позовних вимог у іншій цивільній справі пройшло більше одного місяця та позивач будь - яких поважних причин щодо неможливості подання заяви у місячний строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП Українине вказувала, суд першої інстанції безпідставно визнав причини пропуску строку звернення до суду з позовом поважними. Фактично суд вирішив питання про поважність причин пропуску такого строку вже після його спливу. За правилами ж ст. 234 КЗпП України суд може поновити строки, встановлені статтею 233 цього Кодексу, якщо існують поважні причини пропуску саме такого строку, а не будь - які інші причини, які виникли вже після спливу такого строку.
Оскільки позивач не вказала на будь - які причини пропуску саме місячного строку на подачу заяви про поновлення на роботі, суд не може вирішувати питання про поважність чи неповажність таких причин.
За вказаних обставин рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції взявши для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму, вказану у рішенні Апеляційного суду м. Києва у іншій справі порушив вимоги п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, згідно з яким середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. При розгляді апеляційної скарги зазначений недолік було усунуто та витребувано довідку про заробітну плату позивачки за останні два місяці роботи перед звільненням. Разом з тим, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в позові за пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП Українипідстави для проведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу по наданій довідці відсутні.
Оскільки рішення суду в частині поновлення на роботі та відповідно і в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовується та в цій частині у задоволенні позову відмовляється, ухвала суду про виправлення описки у рішення щодо суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу автоматично втрачає свою чинність, а тому відсутні підстави для окремого розгляду доводів апеляційної скарги відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2017.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення недоплати за останній рік 776,42 грн, недоплати у день звільнення - 290,76 грн, 20 % за складність напруження - 121,50 грн; компенсації витрат на лікування та діагностику у розмірі 2 592,69 грн; пеню на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України у розмірі 833,32 грн за несвоєчасну виплату суми за відпустки 2015 - 2016 роки у розмірі 654,91 грн, недоплати 20 % за складність напруження - 103,96 грн, несплати компенсації за час вимушеного прогулу - 151,21 грн; у рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.
Спірні правовідносини регулюються трудовим законодавством, а відтак суд першої інстанції правильно виходив з відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення пені на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності поширення на спірні правовідносини вимог цивільного законодавства суперечать закону.
Будь - яких доказів про те, що саме неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану здоров`я позивачки та необхідності понесення витрат на лікування та діагностику позивачкою не надано.
Питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я випливає з деліктних правовідносин. Для настання відповідальності за завдану шкоду необхідний наявний склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, при цьому наявність вини має суттєве значення.
Оскільки позивачкою не доведено, що необхідність проведення діагностики та лікування викликано неправомірними діями відповідача суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги повторюють опис обставин, викладених у позовній заяві та не спростовують висновків суду.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує з порушенням її прав, про які заявлено у даному позові, а у задоволенні позову відмовлено підстави для відшкодування такої шкоди відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення недоплат позивачкою не доведені та ґрунтуються на припущеннях. У позовній заяві ОСОБА_1 лише вказує, що за її підрахунками нарахування за відпустку становить іншу суму, ніж їй виплачено, проте будь - яких обґрунтувань того, що її розрахунок проведено у відповідність з вимогами нормативно-правових актів, що регулюють нарахування цих виплат з урахуванням утримання обов`язкових податків та зборів не надає.
Відповідно до ч. 6 с. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наказом № 46-к від 26.04.2016 ОСОБА_1 оголошено догану та скасовано надбавку за складність та напруженість у роботі, а відтак вимоги про стягнення 20 % за складність, напруження суд правильно визнав безпідставними.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням 22.05.2015 визначений рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.04.2017 та зміна суми такого заробітку шляхом подачі іншого позову законом не передбачено, відтак суд правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення недоплати компенсації за час вимушеного прогулу - 151,21 грн.
За вказаних обставин рішення суду в частині відмови у стягнення вищевказаних платежів є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі позивачки.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі підстави для вирішення питання про компенсацію витрат на правову допомогу позивачці відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулускасуватита ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Генеральний директор Національного історико - архітектурного музею «Київська фортеця» Новікова - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлений 30.07.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді А. М. Стрижеус
О . І. Шкоріна
