Постанова
Іменем України
02 липня 2019 року
м. Київ
судова справа № 689/1388/16-к
провадження № 51-3666км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240280000012, заобвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волотово Чернянського району Білогородської області Російської Федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі ПАТ «Страхова Група «ТАС») ОСОБА_7 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року таухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Хмельницького апеляційного суду від02листопада 2018 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілих: ОСОБА_8 154218,72 грн і15000грн навідшкодування матеріальної шкоди та моральної відповідно; ОСОБА_9 15000 грн та 3000 грн на відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу відповідно; ОСОБА_10 9754,20 грн і 1000 грн відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу відповідно.
Стягнуто з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь потерпілих: ОСОБА_9 34141,07 грн відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_10 4916,01 грн і245,80 грн відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди відповідно, а також 1 000 грн витрат на правову допомогу.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 січня 2016 року близько 15:00, керуючи автомобілем марки «Kia Sorento» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), здійснюючи виїзд із території АЗС «ШЕЛ 6006» тарухаючись по прилеглій території під кутом до проїзної частини автомобільної дороги державного значення Н03 Житомир-Чернівці, порушив вимоги п. 1.10 Правил дорожнього руху України, оскільки прилегла території не призначена для наскрізного проїзду транспортних засобів. Рухаючись по прилеглій території внапрямку м. Хмельницького зі швидкістю 20-30 км/год, ОСОБА_6 порушив вимоги п. п. «б» п. 2.3, пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України проявив неуважність перед початком руху, виїздом на зазначену автомобільну дорогу, непереконався, що маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дороги автомобілю марки «Daewoo Nexia» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_9 , який рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год у правій смузі руху в напрямку м.Хмельницького. У результаті зазначених порушень ОСОБА_6 здійснив виїзд ізприлеглої території на праву смугу руху автомобільної дороги, де допустив зіткнення зазначених транспортних засобів.
У результаті зіткнення ОСОБА_6 втратив контроль над автомобілем, який внаслідок заносу, некерованості здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, перетнувши яку, налівому узбіччі зіткнувся з рейсовим автобусом марки «Mersedes-Benz 313 CDI» (державний номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_11 , який рухався в напрямку смт Ярмолинці зі швидкістю 50 км/год та в момент виникнення небезпеки змінив напрямок руху, виїхавши на узбіччя.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) пасажири зазначеного автобуса, а саме ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та його водій ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі представник ПАТ «Страхова Група «ТАС», посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнення на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 виплат на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 вцій частині та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, представник зазначає проте, що всупереч вимогам п. 35.1 ст. 35, п. 36.2 ст. 36 Закону України від01 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-ІV) потерпілий ОСОБА_9 подав заяву до страхової компанії про страхове відшкодування вже після ухвалення вироку, апотерпіла ОСОБА_10 не подавала відповідної заяви. Також указує на те, що остання, як пасажирка рейсового автобуса, була застрахована перевізником від нещасних випадків на транспорті, атому відповідно до вимог п. 32.3 ст. 32 Закону №1961-ІV виплата страхового відшкодування заполісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснюється. Звертає увагу на те, що обґрунтованими і документально підтвердженими медичним закладом витратами на лікування ОСОБА_10 є лише витрати в розмірі 1504,37 грн, а не стягнута судом сума. Зазначає, що розмір моральної шкоди, яку стягнуто на користь ОСОБА_10 , визначено неправильно з порушенням ст. 26-1 Закону №1961-ІV. Також, на думку скаржника, суд необґрунтовано стягнув з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь зазначеної потерпілої кошти на відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до ст. 124 КПК України вони стягуються з обвинуваченого. Зазначає, що, вирішуючи позов ОСОБА_10 суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 1188 ЦК України не поділив розміру заподіяної шкоди на кількість осіб, які спільно завдали цю шкоду незалежно від їхньої вини. Крім того, стверджує, що витрати ОСОБА_9 в сумі 1 500 грн на автотоварознавче дослідження не єпрямими збитками і не відносяться досудових витрат, а тому неможуть бути відшкодовані ПАТ «Страхова Група «ТАС».
На касаційну скаргу представника цивільного відповідача засуджений ОСОБА_6 подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, зазначає про безпідставність заявлених вимог і просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виду і розміру призначеного йому покарання відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржується.
При касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Доводи представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» про незаконність та необґрунтованість стягнення зі страхової компанії коштів на відшкодування шкоди потерпілим, а також відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб потерпілого ОСОБА_9 , а потерпіла ОСОБА_10 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. До початку судового розгляду останні у порядку ст. 128 КПК Українипред`явили цивільні позови до ОСОБА_6 та до ПАТ «Страхова Група «ТАС» як до страхової компанії, з якою в обвинуваченого було укладено договір «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції задовольнив ці позови частково та стягнув зі ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 15000 грн на відшкодування моральної шкоди та 3000грн витрат на правову допомогу, на користь потерпілої ОСОБА_10 9754,20 грн навідшкодування моральної шкоди та 1 000 грн витрат на правову допомогу; стягнув з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь потерпілого ОСОБА_9 34141,07 грн на відшкодування матеріальної шкоди, накористь потерпілої ОСОБА_10 4916,01 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 245,80 грн моральної шкоди та 1 000 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Уст. 979 ЦК Українизазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 зазначеного Закону). Втім, законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1ст. 999 ЦК України).
Види обов`язкового страхування в Україні визначено вст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема,Закон №1961-ІV.
Відповідно до статей1194,1195 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Міжпотерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та засудженим ОСОБА_6 виникли деліктні зобов`язання через завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Увипадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗаконом №1961-ІV порядку.
Відповідно до ст. 22 Закону №1961-ІVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Із договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що був укладений 06 травня 2015 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» і діяв на момент скоєння ДТП, встановлено, що при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого, у розмірі завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми. Положеннями вищезазначеного Закону передбачено межі ліміту відповідальностістрахової компанії за шкоду, завдану майну, в розмірі 50 000 грн, а за шкоду, завдану здоров`ю потерпілого, - 100 000 грн.
Згідно зі ст. 23 Закону№1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана ізстійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає уфізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Разом з тим, усупереч доводам представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» витрати на лікування потерпілої ОСОБА_10 є документально підтвердженими на суму 4916,01 грн (т. 1, а. с. 50-54). При цьому, задовольняючи позовні вимоги вчастині стягнення виплат на відшкодування моральної шкоди, згідно зі ст. 26-1 Закону №1961-ІV суд обґрунтовано стягнув зі страхової компанії 5% зазначеної суми, тобто 245,80 грн.
Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими посилання представника на положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України як на підстави для стягнення з іншої або декількох осіб виплат на відшкодування шкоди, завданої потерпілої ОСОБА_10 (пасажира автобуса), оскільки вказана норма визначає обов`язок осіб, які спільно завдали шкоди іншим особам внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодувати завдану шкоду незалежно від їхньої вини, авинним уДТП і, відповідно, особою, яка завдала збитків, визнано ОСОБА_6 , ане водія автобуса.
Також необґрунтованими виявилися і посилання представника на положення п.32.3 ст.32 Закону №1961-ІV як на підстави для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки положення зазначеної норми передбачають, що не відшкодовується шкода, заподіяна життю та здоров`ю пасажирів, які перебували у забезпеченому транспортному засобі, що спричинив ДТП, та які є застрахованими відповідно доп. 6ст. 7 Закону України «Про страхування». Разом з тим водій пасажирського автобуса, в якому перебувала потерпіла ОСОБА_10 , не спричиняв ДТП, а винним у ньому, як вже зазначалося визнано ОСОБА_6 .
Крім того, доводи представника про те, що витрати ОСОБА_9 в розмірі 1 500 грн на автотоварознавче дослідження не єпрямими збитками і не відносяться досудових витрат, а тому неможуть бути відшкодовані ПАТ «Страхова Група «ТАС», єбезпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, автотоварознавче дослідження було здійснено за кошти потерпілого ОСОБА_9 , що є реальним збитком відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, а тому зазначені витрати обґрунтовано враховано при стягненні виплат на відшкодування матеріальної шкоди з ПАТ «Страхова Група «ТАС».
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Таким чином посилання представника на те, що суд необґрунтовано стягнув зцивільного відповідача, а саме з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь потерпілої відшкодування витрат на правову допомогу єбезпідставними.
Що ж стосується тверджень представника про те, що потерпілий ОСОБА_9 подав заяву до страхової компанії про виплату страхового відшкодування вже після ухвалення вироку, потерпіла ОСОБА_10 не подавала відповідної заяви, а тому їх позовні вимоги до компанії не підлягають задоволенню, то вони єнеобґрунтованими.
Судами встановлено, що відповідно до страхового поліса № АІ/4626340 страховиком відповідача ОСОБА_6 на момент вчинення ДТП була третя особа ПАТ «Страхова Група «ТАС».
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від04 липня 2018 року, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-ІV). При цьому в разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов`язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (п. п. 38.1.1 («ґ») п. 38.1ст. 38 зазначеного Закону).
Крім того, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним впостанові від 19 червня 2019 року, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону №1961-ІV, неєобов`язковим.
Отже, враховуючи наведене, рішення суду про стягнення саме з ПАТ «Страхова Група «ТАС» коштів у рахунок відшкодування шкоди потерпілим відповідає вимогам закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи в касаційній скарзі представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС», аналогічні доводам в його апеляційній скарзі, були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їхбезпідставними і належним чином мотивував у своєму рішенні висновки, зякими погоджується колегія суддів касаційного суду. Судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були ббезумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги представника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 березня 2017року таухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_7 , без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню непідлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
