Єдиний державний реєстр судових рішень
копія
Провадження 11-кп/792/300/17
Справа № 689/1388/16-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України КК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження № 12016240280000012 від 10 січня 2016 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 березня 2017 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Волотово Чернянського району Білогородської області Російської Федерації, з вищою освітою, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк два роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 майнову шкоду в розмірі 154218 грн. 72 коп. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн., всього стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 169218 грн. 72 коп. У решті позову відмовлено.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_13 34141грн. 07 коп. майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., всього стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 18000 грн. У решті позову відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_14 4916грн. 01 коп. майнової шкоди, 245 грн. 80 коп. моральної шкоди, 1000 грн. витрат на правову допомогу, всього стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_14 6161 грн. 81 коп. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 9754грн. 20коп. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу, всього стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 10754 грн. 20 коп. У решті позову відмовлено.
На підставі ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_9 в дохід держави 6294 грн. 84 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
За вироком суду, 10 січня 2016 року близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Кіа Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив виїзд із території АЗС «Shell 6006» на прилеглу територію, рухаючись по ній під кутом до проїзної частини автомобільної дороги державного значення Н03 «Житомир-Чернівці», порушив вимоги п. 1.10 Правил дорожнього руху України (прилегла територія територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них), оскільки прилегла територія не призначена для наскрізного проїзду транспортних засобів.
ОСОБА_9 , рухаючись по прилеглій території в напрямку м. Хмельницького зі швидкістю близько 20-30 км/год., порушуючи вимоги п.п. 2.3(б), 10.1, 10.2 Правил Дорожнього руху (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає), проявив неуважність перед початком руху, виїздом на вищевказану автомобільну дорогу, не переконався, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дороги автомобілю «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 , який рухався зі швидкістю близько 50 км/год. по правій смузі руху в напрямку до м. Хмельницького.
Внаслідок вищевказаних порушень Правил дорожнього руху України, ОСОБА_9 здійснив виїзд із прилеглої території на праву смугу руху вказаної автодороги, де на 195 км + 547 м допустив зіткнення задньої частини автомобіля «Кіа Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із передньою частиною автомобіля «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В результаті зіткнення вказаних транспортних засобів, ОСОБА_9 втратив контроль над керуванням автомобіля «Кіа Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який у стані заносу, некерованості здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, перетнувши яку, на лівому узбіччі передньою частиною зіткнувся із передньою частиною рейсового автобуса «Mercedes- Benz 313 CDІ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_15 , який рухався в напрямку смт. Ярмолинці зі швидкістю близько 50 км/год. та в момент виникнення небезпеки (перед зіткненням) змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхавши на узбіччя.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: потерпіла ОСОБА_16 , яка перебувала у салоні автобуса «Mercedes-Benz 313 CDІ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: забійно-рваної рани в ділянці правої гомілки по передній поверхні, що має ознаки легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; відкритого відламкового перелому лівої великогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням, забійно-рваної рани в ділянці лівої гомілки по передній поверхні, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , які перебували у салоні автобуса «Mercedes-Benz 313 CDІ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримали легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.п. 1.10, 2.3(6), 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками заподіянням потерпілій ОСОБА_16 тяжких тілесних ушкоджень, потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_15 легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Не оспорюючи вирок в частині встановлення фактичних обставин справи, доведеності вини, призначеного основного покарання, задоволення цивільних позовів та вирішення питання судових витрат і питання про речові докази, ОСОБА_9 не погоджується з ним в частині призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки. А тому, просить його змінити у вказаній частині та не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки. В решті вирок залишити без змін.
Апелянт вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання не є обов`язковим і призначається на розсуд суду.
Призначаючи додаткове покарання, суд першої інстанції не врахував, що вчинене ним кримінальне правопорушення є неумисним, будь-які обтяжуючі обставини відсутні, вину у скоєному він визнав, щиро розкаявся. На даний час відшкодував моральну та матеріальну шкоду всім потерпілим.
Окрім того, поза увагою залишилось те, що він з сім`єю проживає на околиці м. Дунаївці Хмельницької області. Його дружина є інвалідом ІІІ групи, має проблеми з опорно-руховим апаратом, обмежена в пересуванні, в зв`язку з чим є необхідність постійно діставатись лікарні, дитячого садка, магазину, так як громадський транспорт відсутній.
Зазначає, що позбавлення права керувати транспортними засобами різко обмежує його можливості в забезпечені суспільних потреб сім`ї, в тому числі, життєво необхідних, оскільки інші члени сім`ї не мають навиків керування транспортними засобами і посвідчення водія.
Не погоджуючись з вироком суду, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі АТ «СГ «ТАС») подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_13 34141 грн. 07 коп. майнової шкоди та на користь ОСОБА_19 4916 грн. 01 коп. майнової шкоди, 245 грн. 80коп. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу та ухвалити новий про відмову позивачам у задоволенні вказаних позовних вимог.
Вирок суду в цій частині вважає незаконним та необґрунтованим.
Апелянт вважає, що ОСОБА_13 для отримання страхового відшкодування повинен був звернутись до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. На даний час страхова група, відповідно до вимог чинного законодавства України, не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки заява про страхове відшкодування подана лише 10березня 2017 року, а кінцевий строк для прийняття рішення щодо його виплати не настав. Окрім того, судом не враховано, що страховиком відшкодовуються лише прямі збитки та оцінена шкода, як вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням зносу, визначена згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності з вирахуванням ПДВ, тоді як до загальної суми 34141 грн. 07 коп. майнової шкоди увійшли: 32641 грн. 07 коп. вартість відновлювального ремонту автомобіля та 1500 грн. витрати на проведення автотоварознавчого дослідження.
Стягуючи майнову шкоду на користь ОСОБА_19 , поза увагою суду залишилось і те, що згідно чинного законодавства України, в разі якщо пасажири застраховані по особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті, виплата страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснюється. Окрім того, потерпіла не зверталась до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування.
На думку апелянта, судом неправильно стягнуто на користь ОСОБА_19 витрати на лікування, оскільки документально підтвердженими є лише витрати у розмірі 1504 грн. 37коп. А тому, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідали власників наземних транспортних засобів» моральна шкода становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що в даному випадку дорівнює 75 грн. 22 коп. Окрім того, розмір витрат на правову допомогу також не відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки такий не може перевищувати 40 % мінімальної заробітної плати за годину участі у судовому засіданні.
Суд не врахував, що під час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду третім особам пасажирам, а тому страхове відшкодування ділиться на кількість осіб діяльністю яких заподіяна шкода, та виплачується лише в разі, якщо пасажир не був застрахований за обов`язковим страхуванням від нещасних випадків на транспорті і звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його представника адвоката ОСОБА_10 на підтримання доводів апеляційної скарги обвинуваченого, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, представників потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_11 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги АТ «СГ «ТАС» та погодились з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 , перевіривши матеріали кримінального провадження та дані, отримані під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга АТ «СГ «ТАС» відхиленню з наступних підстав.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України).
Апеляційний перегляд оскаржуваного вироку здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст.404 КПК України, в межах поданих обвинуваченим та АТ «СГ «ТАС» апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості, правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюються, в цій частині вирок не перевіряється.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 додаткове покарання суд першої інстанції виходив з того, що з вини останнього сталась дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось два зіткнення автомобілів, в тому числі з мікроавтобусом, що перевозив пасажирів, всі з них отримали тілесні ушкодження різного ступеня, в тому числі тяжкі, а тому суд прийшов до висновку, що таке покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є доцільним.
Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання(ч. 3 ст. 52 КК України).
Згідно з ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Пленум Верховного Суду України у п.п. 20, 21 постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Колегія суддів, з огляду на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_9 , мотиви допущених останнім порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення винного до своєї протиправної поведінки та її наслідків, не вбачає підстав для призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є неумисним, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілим в повному обсязі завдану майнову та моральну шкоду.
Окрім того, колегія суддів враховує позицію потерпілих. Так, представники останніх не заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а також стверджували, що жоден із потерпілих у суді першої інстанції не просив призначати останньому додаткове покарання.
Натомість, слід звернути увагу і на те, що державний обвинувач в суді першої інстанції також не просив про призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Зважаючи на вказане, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині додаткового покарання, у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо апеляційної скарги АТ «СГ «ТАС», то така є безпідставною, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з статтею 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Дорожньо-транспортна пригода є підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик.
Потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Тобто, право вибору боржника, стосовно відшкодування спричинених дорожньою пригодою збитків належить виключно потерпілому.
Оскільки, потерпілий здійснює свої права вільно, на власний розсуд, він не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов`язковим для нього (ст. ст. 12 ч. 1, 14 ч. 2 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, незалежно від часу написання потерпілими заяв до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, саме на АТ «СГ «ТАС» лежить обов`язок по виплаті коштів на відшкодування завданої винними діями ОСОБА_9 шкоди потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , в тому числі і на підставі вироку, який набрав законної сили.
Доводи апеляційної скарги АТ «СГ «ТАС» про те, що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження не відносяться до прямої дійсної шкоди колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З урахуванням того, що потерпілий ОСОБА_13 змушений був за свої кошти провести автотоварознавче дослідження для встановлення вартості відновлення свого автомобіля, дані витрати відносяться до прямої дійсної шкоди, яка підлягає відшкодуванню та стягненню саме із страхової компанії.
Таким чином, твердження представника АТ «СГ «ТАС» щодо безпідставного стягнення з страхової компанії на користь потерпілого спричинених дорожньо-транспортною пригодою збитків є надуманими, суперечать вимогам закону та підлягають відхиленню.
Доводи апелянта щодо неправильного стягнення судом на користь ОСОБА_19 витрат на лікування в сумі 4916грн. 01 коп., замість 1504 грн. 37коп., не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.
Як встановлено судом, ОСОБА_19 , внаслідок неправомірних дій обвинуваченого отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, крововиливу під шкіру обох повік лівої очної ділянки, крововиливу під кон`юнктиву лівого очного яблука, контузії лівого очного яблука легкого ступеня, забою м`яких тканин і гематоми в області виличної ділянки та лівої щоки, післятравматичної підшкірної гематоми в ділянці верхньої третини лівої гомілки, закритої травми органів грудної клітини у вигляді забою легень легкого ступеня, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна в ділянці лівої гомілки в середній третині по передній поверхні, що має ознаки легких тілесних ушкоджень. Як наслідок, остання проходила стаціонарне лікування у нейрохірургічних відділеннях з 10 січня по 14 січня 2016 року Хмельницької обласної лікарні та з 19 січня по 29 січня 2016 року Ярмолинецької центральної районної лікарні, що підтверджується виписним епікризом Хмельницької обласної лікарні (Т. 1, а.с. 53), інформацією Ярмолинецької центральної районної лікарні (Т. 1, а.с. 54) та страховою компанією не спростовано.
З метою усунення негативних наслідків для здоров`я потерпілої та приведення її в попередній стан, лікарями останній було призначено медичне лікування та курс відновної терапії.
Як вбачається з епікризу, інформації Ярмолинецької центральної районної лікарні, фіскальних чеків, квитанції та товарного чеку на придбання ліків, перелік яких відповідає призначенням лікарів, ОСОБА_19 понесла витрати на лікування саме в розмірі 4916грн. 01коп. (Т. 1, а.с. 50-52).
Вказані витрати перебувають в прямому причинному зв`язку з протиправними діями ОСОБА_9 .
Безпідставним є довід апеляції про те, що розмір витрат на правову допомогу, стягнутий на користь ОСОБА_19 є неправильним, оскільки перевищує 40 % мінімальної заробітної плати за годину участі у судовому засіданні.
Зазначений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та застосовується судами лише під час розгляду цивільних та адміністративних справ.
При перевірці законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення шкоди, місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілих колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» відхилити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 березня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016240280000012 від 10 січня 2016 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду ОСОБА_2
