Постанова
Іменем України
14 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 689/1388/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/792/300/17
Провадження № 51 3666 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240280000012 від 10 січня 2016 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волотово Чернянського району Білогородської області Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами заступника прокурора Хмельницької області ОСОБА_7 та представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року засуджено ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 154218 гривень 72 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 15000 гривень моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_9 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 3 000 гривень витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_10 9 754 гривні 20 копійок на відшкодування моральної шкоди та 1 000 гривень витрат на правову допомогу; на користь держави 6294 гривні 84 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь потерпілого ОСОБА_9 34141 гривню 07 копійок на відшкодування матеріальної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_10 4 916 гривень 01 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 245 гривень 80 копійок моральної шкоди та 1 000 гривень витрат на правову допомогу.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 січня 2016 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем марки «Kia Sorento» д.з. НОМЕР_1 , здійснив виїзд із території АЗС «ШЕЛ 6006» та, рухаючись по прилеглій території під кутом до проїзної частини автомобільної дороги державного значення Н03 «Житомир-Чернівці», порушив вимоги п. 1.10 Правил дорожнього руху України, оскільки прилегла території не призначена для наскрізного проїзду транспортних засобів. Рухаючись по прилеглій території в напрямку м. Хмельницького зі швидкістю 20-30 км/год., ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 2.3.б), 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху України - проявив неуважність перед початком руху, виїздом на зазначену автомобільну дорогу, не переконався, що маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дороги автомобілю марки «Daewoo Nexia» д.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , який рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. у правій смузі руху в напрямку м. Хмельницького.
У результаті зазначених порушень ОСОБА_6 здійснив виїзд із прилеглої території на праву смугу руху автомобільної дороги, де на 195км+547м допустив зіткнення задньої частини автомобіля марки «Kia Sorento» д.з. НОМЕР_1 із передньою частиною автомобіля марки «Daewoo Nexia» д.з. НОМЕР_2 .
У результаті зіткнення ОСОБА_6 втратив контроль над автомобілем, який у стані заносу, некерованості здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, перетнувши яку, на лівому узбіччі передньою частиною зіткнувся із передньою частиною рейсового автобуса марки «Mersedes-Benz 313 CDI» д.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_11 , який рухався в напрямку смт Ярмолинці зі швидкістю 50 км/год. та в момент виникнення небезпеки змінив напрямок руху, виїхавши на узбіччя.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 , яка перебувала в салоні автобуса марки «Mersedes-Benz 313 CDI» д.з. НОМЕР_3 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, а пасажири того ж автобусу ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та водій ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_6 змінено: постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Зокрема, указує на те, що ОСОБА_6 допустив грубе порушення правил дорожнього руху, під час досудового розслідування та протягом майже всього провадження в суді першої інстанції не визнавав своєї вини.
У касаційній скарзі представник Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду в частині стягнення на користь потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 матеріальної і моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 в цій частині і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що у порушення вимог ст. 36 п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-ІV (далі Закон № 1961-ІV) ОСОБА_9 подав заяву про страхове відшкодування вже після ухвалення вироку, а ОСОБА_10 так і не подала. Вважає, що витрати ОСОБА_9 в сумі 1 500 гривень на автотоварознавче дослідження не є прямими збитками і не відносяться до судових витрат, а тому не можуть бути відшкодовані Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС». Зазначає, що потерпіла ОСОБА_10 , як пасажирка рейсового автобусу, була застрахована перевізником від нещасних випадків на транспорті, а тому виплата страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснюється. Звертає увагу також на те, що обґрунтованими і документально-підтвердженими медичним закладом витратами на лікування ОСОБА_10 є лише витрати в розмірі 1 504 гривні 37 копійок, а не стягнута судом сума. Указує також на неправильне, з порушенням ст. 261 Закону № 1961-ІV, визначення розміру моральної шкоди, яку стягнуто на користь ОСОБА_10 .
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, оскільки вважає її необґрунтованою, а ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав, що касаційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задоволенню не підлягає через необґрунтованість.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 частинами 1, 2 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відсутність підстав для призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, належним чином не врахував характер і мотиви порушень Правил дорожнього руху України, які було допущено ОСОБА_6 , а також наслідки, що настали внаслідок таких порушень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_6 покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м`якості.
Крім того, в апеляційній скарзі представник Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» зазначав про неправильне вирішення цивільного позову та стягнення на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошових сум, оскільки ОСОБА_9 подав заяву про страхове відшкодування вже після ухвалення вироку, а ОСОБА_10 так і не подала такої заяви, пасажири рейсового автобусу були застраховані перевізником від нещасних випадків на транспорті, а тому виплата страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснюється.
Проте суд апеляційної інстанції не перевірив зазначені доводи щодо їх узгодженості із положеннями законодавства України, не надав на них відповідей з посиланням на відповідні норми закону. Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, касаційна скарга прокурора задоволенню, а касаційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід вважати м`яким.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області ОСОБА_7 задовольнити, касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
