Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2019 року
у справі № 689/1388/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо попереднього звернення потерпілого до страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування
Фабула справи: вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь потерпілих:
- ОСОБА_2 - відшкодування матеріальної шкоди та моральної відповідно;
- ОСОБА_3 - відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу;
- ОСОБА_4 - відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь потерпілих: ОСОБА_3 - відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_4 - відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу.
Мотивація касаційної скарги: представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» зазначає про те, що всупереч вимогам п. 35.1 ст. 35, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) потерпілий ОСОБА_3 подав заяву до страхової компанії про страхове відшкодування вже після ухвалення вироку, а потерпіла ОСОБА_4 не подавала відповідної заяви. Також вказує на те, що остання, як пасажирка рейсового автобуса, була застрахована перевізником від нещасних випадків на транспорті, а тому відповідно до вимог п. 32.3 ст. 32 Закону № 1961-ІV виплата страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснюється. Зазначає, що розмір моральної шкоди, яку стягнуто на користь ОСОБА_4, визначено неправильно з порушенням ст. 26-1 Закону № 1961-ІV. Також, на думку скаржника, суд необґрунтовано стягнув з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь зазначеної потерпілої кошти на відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до ст. 124 КПК України вони стягуються з обвинуваченого. Зазначає, що, вирішуючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 1188 ЦК України не поділив розміру заподіяної шкоди на кількість осіб, які спільно завдали цю шкоду незалежно від їхньої вини. Крім того, стверджує, що витрати ОСОБА_3 на автотоварознавче дослідження не є прямими збитками і не відносяться до судових витрат, а тому не можуть бути відшкодовані ПАТ «Страхова Група «ТАС».
Правова позиція Верховного Суду: у ст. 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Між потерпілими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та засудженим ОСОБА_1 виникли деліктні зобов`язання через завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку.
Згідно зі ст. 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими посилання представника на положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України як на підстави для стягнення з іншої або декількох осіб виплат на відшкодування шкоди, завданої потерпілої ОСОБА_4 (пасажира автобуса), оскільки вказана норма визначає обов`язок осіб, які спільно завдали шкоди іншим особам внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодувати завдану шкоду незалежно від їхньої вини, а винним у ДТП і, відповідно, особою, яка завдала збитків, визнано ОСОБА_1 , а не водія автобуса.
Що ж стосується тверджень представника про те, що потерпілий ОСОБА_3 подав заяву до страхової компанії про виплату відшкодування вже після ухвалення вироку, потерпіла ОСОБА_4 не подавала відповідної заяви, а тому їх позовні вимоги до компанії не підлягають задоволенню, то вони є необґрунтованими.
Судами встановлено, що відповідно до страхового поліса № АІ/4626340 страховиком відповідача ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП була третя особа - ПАТ «Страхова Група «ТАС».
Висновки: для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Ключові слова: відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, страховий поліс, форми страхування, визначення розміру моральної шкоди