ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року Справа № 918/47/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача -ОСОБА_4
прокурора - Рункевич І.В., Прищепа О.М.
третьої особи 1 - ОСОБА_5
роглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18
за позовом ОСОБА_6 вищого навчального закладу "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7"
до Рівненської міської ради;
за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1)ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради; 2)ОСОБА_8 бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради.
про стягнення коштів в сумі 11 271 815 грн. 00 коп.
В січні 2018 року ОСОБА_6 вищий навчальний заклад Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненської міської ради про стягнення коштів в сумі 11 271 815,00 грн., з яких: 1 950 000,00 грн. безпідставно набуті відповідачем кошти, які складають вартість незавершеного будівництва дитячого садочка, 1 887 574,00 грн. збитки, 7 434 241,00 грн. інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.04.2007 року між ОСОБА_6 вищим навчальний закладом Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 (покупцем) та ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (продавцем) було укладено Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689, за умовами якого продавець зобовязався продати покупцеві незавершений будівництвом дитячий садочок, що розташований у місті Рівному по вул.Євгена Коновальця, 16, з метою його перепрофілювання під навчальний корпус, а покупець, в свою чергу, зобовязався купити вказаний незавершений будівництвом дитячий садочок і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
На виконання умов вказаного правочину покупець сплатив на користь продавця вартість об'єкту незавершеного будівництва дитячого садочка у розмірі 1 950 000,00 грн. У той же час рішенням господарського суду Рівненської області від 06.04.2016 року у справі № 918/39/16 вищенаведений договір було розірвано, а з 06.12.2016 року право власності на незавершене будівництво дитячого садочка зареєстровано за Рівненською міською радою.
07.11.2017 року позивач надіслав відповідачу письмову вимогу щодо повернення сплачених за вищевказаний об'єкт коштів у розмірі 1 950 000,00 грн. та збитків, завданих Університету в зв'язку з розірванням договору, які складаються з вартості виконаних будівельних та інших робіт, пов'язаних з реконструкцією об'єкту нерухомого майна, враховуючи індекс інфляції з дня укладення договору, в розмірі 9 321 815,00 грн.
Однак сплачені кошти відповідач не повернув, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з Рівненської міської ради 1 950 000,00 грн. безпідставно набутих відповідачем коштів, які складають вартість незавершеного будівництва дитячого садочка, 1 887 574,00 грн. збитків та 7 434 241,00 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.01.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 комунальною власністю Рівненської міської ради.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 позов ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 до Рівненської міської ради про стягнення коштів в сумі 11 271 815,00 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 1 950 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 5 890 429,07 грн. інфляційних втрат, 117 606,43 грн. судового збору.
В задоволенні позову в частині стягнення 1 543 811,93 грн. інфляційних втрат та 1 887 574,00 грн. збитків - відмовлено.
Місцевий господарський суд, враховуючи факт розірвання укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689 від 27.04.2007 року, дійшов висновку про те, що кошти у сумі 1 950 000,00 грн., які сплачені позивачем за Договором, утримаються відповідачем без достатньої правової підстави та за приписами ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.
Разом з тим, беручи до уваги, що відповідач фактично утримує та користується вказаними коштами позивача з 21.06.2007 року, а також враховуючи висновки ОСОБА_9 Верховного Суду щодо можливості стягнення передбачених ст.625 ЦК України компенсаційних виплат у правовідносинах, що виникають на підставі ст.1212 ЦК України, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у період з 21.06.2017 року по 31.12.2017 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з місцевої ради збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було належним чином обґрунтовано факту порушення його прав розірванням спірного договору, не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу правопорушення /т.1 а.с. 163-173/.
Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018р. у справі № 918/47/18 скасувати в частині частково задоволених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 5 890 429,07 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує:
- судом не враховано та не надано жодної оцінки тому факту, що спірний Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689 від 27.04.2007 року розірвано лише 06.04.2016 року на підставі рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/39/16, яке в свою чергу набрало законної сили лише 03.10.2016 року;
- висновок суду про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.06.2007 року по 31.12.2017 року не відповідає ані обставинам справи, ані вимогам чинного законодавства;
- позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено законності виникнення у відповідача грошового зобовязання та моменту такого виникнення, строк виконання зобовязання, а також його прострочення;
- суд першої інстанції, керуючись ст.1212 ЦК України при стягненні 1 950 000,00 грн., безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст.625 ЦК України та стягнув 5 890 429,07 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, на думку прокурора, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 5 890 429,07 грн., оскільки дане судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому викладені висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи /т.2 а.с.6-14/.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 року відкрито провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 /т.2 а.с. 5/.
15.08.2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача виконавчого комітету ОСОБА_8 комунальною власністю Рівненської міської ради надійшло письмове пояснення № 08-812 від 14.08.2018 року, в якому третя особа вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5 890 429,07 грн. є незаконним, необґрунтованим та прийнятим із порушенням норм матеріального права /т.2 а.с. 53-54/.
20.08.2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє вимог самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшло письмове пояснення № 08-20/575 від 17.08.2018 року, в якому третя особа також заперечує проти рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 5 890 429,07 грн. /т.2 а.с. 55-56/.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 року справу № 918/47/18 призначено до розгляду на 26.09.2018 року /т.2 а.с. 61/.
22.08.2018 року ОСОБА_6 вищим навчальним закладом Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 26915/18 від 22.08.2018 року), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги заступника прокурора, зокрема просить визнати заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури неналежним скаржником /т.2 а.с.62-65/.
29.08.2018 року заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури подано до суду письмову відповідь на відзив позивача № 33-9830вих18 від 28.08.2018 року, в якому заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури вважає, що відзив позивача не відповідає положенням чинного законодавства та обставинам справи, а тому не заслуговує на увагу /т.2 а.с.79-85/.
30.08.2018р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 надійшла заява (вх.№ 27547/18 від 30.08.2018 року) про відвід колегії суддів (у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л.).
Зі змісту вказаної заяви, серед іншого, на переконання позивача, у відповідності до норм Закону України Про прокуратуру, право на подання апеляційної скарги по справі № 918/47/18 мав лише керівник місцевої прокуратури, тобто апеляційна скарга від 30.07.2018 року за № 33-922/вих.18 на стадії відкриття апеляційного провадження мала б бути повернута прокурору, як така, що подана особою, яка не має процесуальної дієздатності для подачі таких скарг та підписана особою, яка не мала права її підписувати. Окрім цього, позивач звертав увагу на те, що подана апеляційна скарга заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури - не відповідає вимогам ст.258 ГПК України /т.2 а.с. 102-109/.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л., розглянувши вказану заяву позивача про відвід колегії суддів, дійшла висновку про її необґрунтованість, у зв'язку з чим ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 року апеляційне провадження у даній справі зупинено /т.2 а.с.115-120/.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2018 року для розгляду заявленого відводу колегії суддів (у складі: головуючий судді Василишин А.Р., суддя Огородніка К.М., суддя Філіпової Т.Л.) призначено суддю Коломис В.В. /т.2 а.с. 121/.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (суддя Коломис В.В.) від 03.09.2018 року у справі № 918/47/18 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л. /т.2 а.с. 122-124/.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 року поновлено апеляційне провадження та призначено справу № 918/47/18 до розгляду на 26.09.2018 року /т.2 а.с. 127/.
25.09.2018 року позивачем подано до суду заяву (вх. № 30617/18 від 25.09.2018 року) про відвід колегії суддів (у складі: головуючий суддя - Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л.) з мотивів порушення порядку визначення складу суду для розгляду даної справи у відповідності до вимог ст. 32 ГПК України /т.2 а.с. 145-150/.
26.09.2018 року від ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява (вх.№ 30630/18 від 26.09.2018 року), якою позивач у відповідності до п.2 ч.1 ст.264, 270 ГПК України просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18, про що постановити ухвалу /т.2 а.с.162-169/.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду у складі: головуючий судді Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л., розглянувши заяву позивача про відвід колегії суддів, дійшла висновку про її необґрунтованість, у зв'язку з чим ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 року апеляційне провадження у даній справі зупинено /т.2 а.с.191-194/.
Відповідно до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду Про комісію для передачі судових справ та матеріалів № 992 від 01.10.2018 року, згідно з актом здачі судових справ від 03.10.2018 року справу № 918/47/18 господарського суду Рівненської області передано до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Автоматизованою системою діловодства Північно-західного апеляційного господарського суду, протокол від 09.10.2018 року, для розгляду заяви приватного вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 (вх. № 30617/18 від 25.09.2018р.) про відвід колегії суддів у справі № 918/47/18 визначено суддю Північно-західного апеляційного господарського суду Олексюк Г.Є. /т.2 а.с. 195/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (суддя Олексюк Г.Є) від 09.10.2018 року, в задоволенні заяви ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Огороднік К.М., суддя Філіпова Т.Л., у справі № 918/47/18 відмовлено /т.2 а.с. 196-202/.
Автоматизованою системою діловодства Північно-західного апеляційного господарського суду, протокол від 09.10.2018 року, для розгляду справи № 918/47/18 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. /т.2 а.с. 203/.
11.10.2018 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача в порядку ст.262 ГПК України надійшли письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 /т.2 а.с. 204-207/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 року відмовлено у запереченні позивача ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою № 33-9221 вих.18 від 30.07.2018 року заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 /т.2 а.с. 214-216/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 року, апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. та призначено розгляд справи № 918/47/18 на 08.11.2018 року об 10:00 год /т.2 а.с.217-219/.
08.11.2018 року судове засідання у справі № 918/47/18 не відбулося у звязку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії ОСОБА_10 Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання телефонограмою та шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет /т.2 а.с. 242-247/.
Після усунення обставин, які унеможливлювали проведення судового засідання 08.11.2018р., ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 року призначено справу № 918/47/18 до розгляду на 12.12.2018 року об 10:00 год. /т.2 а.с. 248/.
11.12.2018 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури надійшло письмове заперечення № 33-13028вих18 від 10.12.2018 року на заяву позивача про закриття апеляційного провадження /т.2 а.с. 256-261/.
12.12.2018 року від ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 до суду надійшли доповнення до заяви про закриття апеляційного провадження від 26.09.2018 року у справі № 918/47/18, згідно яких позивач вказує, що заступник керівника Рівненської місцевої прокурату в апеляційній скарзі не довів необхідності захисту саме інтересів держави у даній справі, а також ним не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, від імені субєкта владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст.23 Закону України Про прокуратуру /т.2 а.с. 271-274/.
На підставі розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 року № 01-04/71, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії по справі № 918/47/18 ОСОБА_10, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 918/47/18, яким визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко., суддя Юрчук М.І. /т.2 а.с. 281-282/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 року, апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18, яка призначена до розгляду 12.12.2018 року об 10:00 год. прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко., суддя Юрчук М.І. /т.2 а.с. 283/.
12.12.2018 року від судді Юрчука М.І. надійшла заява про самовідвід на підставі п.5 ч.1 ст.35 ГПК України /т.2 а.с. 284/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 року заяву судді Юрчука М.І. про самовідвід у справі № 918/47/18 задоволено /т.2 а.с. 287-289/.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2018 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М. /т.3 а.с. 1/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2018р., апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018р. у справі № 918/47/18, прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М. /т.3 а.с. 2/.
14.12.2018 року від судді Савченка Г.І. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 918/47/18 на підставі п.5 ч.1 ст.35 ГПК України /т.3 а.с. 5/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 року у справі № 918/47/18 судове засідання щодо розгляду заяви про самовідвід призначено на 17.12.2018 року /т.3 а.с. 3-4/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року заяву судді Савченко Г.І. про самовідвід у справі № 918/47/18 задоволено /т.3 а.с. 8-9/.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю. /т.3 а.с. 20/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року, апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18, прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.01.2019 року об 10:00 год. /т.3 а.с. 21/.
18.01.2019 року в судовому засіданні позивачем подано до суду заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю., з мотивів наявності сумнівів в неупередженості та об'єктивності складу суду при розгляді даної справи через нерівне ставлення до сторони позивача /т.3 а.с. 47-48/.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю., розглянувши вказану заяву ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 про відвід колегії суддів, дійшла висновку про її необґрунтованість, у зв'язку з чим ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 року апеляційне провадження у справі 918/47/18 зупинено на підставі ст. 39 ГПК України /т.3 а.с.53-59/.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 року для розгляду заявленого відводу визначено суддю Демидюк О.О. /т.3 а.с. 60/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (суддя Демидюк О.О.) від 22.01.2019 року у справі № 918/47/18 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю. /т.3 а.с. 61-64/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради; призначено справу № 918/47/18 до розгляду на 14.02.2019 року /т.3 а.с. 65-66/.
14.02.2019 року в судовому засіданні представниками позивача заявлено в усній формі клопотання про виключення з матеріалів справи долученого органом прокуратури наказу прокуратури Рівненської області № 646 від 23.07.2018 року «Про надання відпустки ОСОБА_11В.», згідно з яким на час відпустки керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_11 з 30.07.2018 по 27.08.2018 на заступника керівника місцевої прокуратури ОСОБА_12 покладено виконання обовязків керівника Рівненської місцевої прокуратури, оскільки даний наказ не подано до суду разом із апеляційною скаргою на підтвердження повноважень підписанта /т.2 а.с.262/.
Колегія суддів порадившись на місці вирішила розглянути вказане клопотання позивача за результатами розгляду заяви (вх.№ 30630/18 від 26.09.2018 року) про закриття апеляційного провадження.
14.02.2019 року в судовому засіданні представник позивача ректор ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 ОСОБА_3 заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості ознайомитись особисто з матеріалами справи, зокрема для можливості написання наукової книги для студентів щодо судового процесу по даній справі № 918/47/18.
Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали клопотання про оголошення перерви для ознайомлення ректора ОСОБА_3 із матеріалами справи, вказавши при цьому на наявне матеріалах справи клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№ 27385/18 від 29.08.2018р.), підписане ректором ОСОБА_3 /т.2 а.с.72/.
Відповідно до ст.42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№ 27385/18 від 29.08.2018р.), підписане ректором ОСОБА_3, прийшла до висновку про його відхилення, оскільки у ректора був час для ознайомлення із матеріалами даної справи протягом п'яти з половиною місяців у період з 29.08.2018р. по 14.02.2019р., починаючи з дня подання відповідного клопотання про ознайомлення 29.08.2018р. (в цей же день на цьому клопотанні була проставлена відповідна резолюція судді-доповідача про надання можливості ознайомлення) по день слухання даної справи - 14.02.2019 року до початку судового засідання, яке було призначено на 10:30 год. Крім того, на вказаному клопотанні (вх.№ 27385/18 від 29.08.2018р) стоїть відмітка (особистий підпис) представника позивача ОСОБА_13 про його ознайомлення 29.08.2018р. із матеріалами справи. Отже, на думку колегії суддів, у ректора було достатньо часу для того, щоб скористатись своїми процесуальними правами на ознайомлення з матеріалами справи. Разом з тим, ознайомлення із матеріалами справи з підстав написання ректором наукової книги також можливе і після розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
14.02.2019 року в судовому засіданні, представниками позивача заявлено усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для надання можливості заявити в письмовій формі заяву про відвід колегії суддів у даній справі, оскільки на переконання сторони не надання можливості ознайомитися із матеріалами справи є обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості даного складу суду.
Вказане клопотання відхилено судовою колегією як необґрунтоване, оскільки в силу приписів ч.4 ст.35 ГПК України незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
14.02.2019 року в судовому засіданні, представником позивача ОСОБА_1 заявлено усне клопотання про відвід колегії суду з підстав порушення рівності учасників справи, у зв'язку з чим оголосити перерву для письмового оформлення такої заяви. Натомість на прохання головуючого судді вказати конкретні обставини, що свідчать про порушення вказаного принципу рівності учасників господарського процесу, представник позивача ОСОБА_1 відповіді не надав. А тому у задоволенні даного клопотання судом відмовлено.
14.02.2019 року в судовому засіданні, апеляційний суд перейшов до розгляду заяви позивача (вх.№ 30630/18 від 26.09.2018 року) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18.
Представники органу прокуратури, відповідача та третя особо заперечили проти задоволення заяви позивача про закриття апеляційного провадження, просили суд відмовити у її задоволенні.
Представники позивача підтримали заяву про закриття апеляційного провадження у справі № 918/47/18 (вх.№ 30630/18 від 26.09.2018р.) та доповнення до заяви про закриття апеляційного провадження від 26.09.2018 (вх.№ 9105/18 від 12.12.2018р.) у повному обсязі /т.2 а.с.162-169, 271-274/.
Розглянувши заяву позивача про закриття апеляційного провадження у справі № 918/47/18 із доповненнями від 12.12.2018 року, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Так, обґрунтовуючи заяву про закриття апеляційного провадження у справі № 918/47/18, позивач вказує, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_12 в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у даній справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України. Позивач вважає, що у даному випадку, перебравши на себе повноваження відповідача, прокурор не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами наявність порушень позивачем законних інтересів держави у звязку із прийняттям спірного судового рішення. Вказує, що ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру унормовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Апеляційну скаргу по справі № 918/47/18 підписано та подано заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_12 в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, що спричинило порушення імперативних норм встановлених ч.3 ст.24 Закону України Про прокуратуру та ст.19 Конституції України.
Таким чином, на думку позивача наявні усі правові підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_12 в інтересах держави в особі Рівненської міської ради у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст.2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України Про прокуратуру, на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.
Відповідно до ч.3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Слід звернути увагу, що згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У даній справі апеляційну скаргу подано Прокурором в інтересах держави в особі Рівненської міської ради як органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження захисту майнових прав територіальної громади м.Рівне.
В обґрунтування підстав для звернення із апеляційною скаргою прокурором зазначено, що міська рада заходи щодо оскарження в апеляційному порядку рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18, яким, серед іншого, стягнуто з Рівненської міської ради на користь позивача 5 890 429,07 грн. інфляційних втрат, належним чином не вжила.
Так, ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18, яку ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року повернуто у звязку з несплатою судового збору за її подання.
Згідно із ст.327 ЦК України, ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обєкти їхнього спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Функціонування місцевого самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою якого є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля гарантується державою.
Відповідно до ст.7 ст.142 Конституції України, держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Відповідно до ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Отже, стягнення коштів з місцевого бюджету перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, в даному випадку Рівненській міській раді, що порушує інтереси держави.
Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час коштів з місцевого бюджету.
З огляду на викладене, твердження заявника щодо наявності підстав для закриття провадження уданій справі, зокрема з підстав відсутності порушення інтересів держави є безпідставними та необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.
Колегією суддів відхиляються також доводи заявника щодо наявності підстав для закриття провадження у звязку з підписанням апеляційної скарги заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_12
Статтею 1 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Прокурором органу прокуратури є серед інших, заступник керівника місцевої прокуратури. Водночас, прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ст.15 Закону України Про прокуратуру).
Слід зазначити, що апеляційна скарга № 33-9221вих18 внесена заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_12 до Рівненського апеляційного господарського суду 30.07.2018 року.
У той же час, наказом прокурора Рівненської області № 646 від 23.07.2018 року керівнику Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_11 надано відпустку з 30.07.2018 по 27.08.2018 року включно. На час відпустки ОСОБА_11 виконання обовязків керівника Рівненської місцевої прокуратури покладено на заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_12
Тобто, на момент підписання апеляційної скарги в даній справі № 918/47/18 ОСОБА_12 виконував обовязки як заступника так і керівника Рівненської місцевої прокуратури.
При цьому апеляційний суд враховує, що підстави для виключення доказів, зокрема наказу прокурора Рівненської області від 23.07.2018 року за № 646 у суду відсутні, оскільки зазначений документ поданий на виконання своїх прав в порядку положень ст.42 ГПК України та покликаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню обставин викладених заявником у поданій заяві про закриття апеляційного провадження.
Таким чином, при внесенні заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури апеляційної скарги у справі № 918/47/18, останній діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.08.2018 року у справі № 924/1237/17, у якій зазначено про погодження касаційного господарського суду із висновками апеляційного господарського суду про те, що прокурор у зверненні з позовом до суду не визначив орган (органи), уповноважений здійснювати державою відповідні функції у спірних правовідносинах, що не було враховано судом першої інстанції.
Натомість у справі № 918/47/18, що розглядається, заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури апеляційна скарга подана в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, як органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте за рядом обставин не вжив належних заходів щодо оскарження судового рішення.
За вищенаведених обставин, враховуючи правомірність звернення заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської місцевої ради у справі 918/47/18 з апеляційною скаргою до суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для закриття даного апеляційного провадження.
14.02.2019 року в судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 скасувати в частині частково задоволених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 5 890 429,07 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Представник Рівненської міської ради повністю підтримав позицію прокурора.
Представники позивача ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури з підстав, викладених у письмових відзивах, вважаючи, що рішення суду першої інстанції від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням всіх обставин справи, а тому підстави для його скасування відсутні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5 890 429,07 грн. є незаконним, необґрунтованим та прийнятим із порушенням норм матеріального права, просить апеляційну скаргу прокурора задоволити у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради, явку повноважного представника в призначене судове засідання 14.02.2019 року не забезпечила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином /т.3 а.с. 68/.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки неявка третьої особи ОСОБА_8 бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд даної справи за її відсутності.
Відповідно до част.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення прокурора, представників Рівненської міської ради, ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7, третьої особи ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
27.04.2007 року між ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі продавець, третя особа) та ОСОБА_6 вищим навчальним закладом Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 (надаля покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689 (далі-Договір), за умовами якого продавець зобовязується продати покупцеві незавершений будівництвом дитячий садочок, що розташований в місті Рівне на вулиці Євгена Коновальця, 16, з метою його перепрофілювання під навчальний корпус (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, покупець зобовязується купити вказаний незавершений будівництвом дитячий садочок і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Покупець зобовязаний протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору, але не пізніше 25-го числа поточного місяця внести платежі за придбаний обєкт шляхом безготівкового перерахування на обумовлений в пункті 1.4 даного договору рахунок. Строк оплати може бути продовжений за погодженням з продавцем ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу обєкта приватизації (п.2.1 Договору).
У відповідності до п. 2.2 Договору, з урахуванням додаткових Договорів до Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка від 13.09.2010 року та від 28.11.2011 року, покупець зобовязаний:
-виконувати вимоги антимонопольного законодавства;
-створити 18 робочих місць;
-створювати безпечні та нешкідливі умови праці;
-здійснювати заходи захисту навколишнього середовища, дотримуючись екологічних норм та наслідків експлуатації обєкта;
-у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу обєкту приватизації;
-вирішити питання користування земельною ділянкою до 31.12.2010;
-дотримуватися режиму роботи, встановленого Рівненською міською радою;
-у місячний термін з моменту проведення реконструкції та введення обєкта в експлуатацію зареєструвати навчальний корпус в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації;
-у встановлений законодавством термін з моменту повної сплати за обєкт згідно п.2.1 прийняти придбаний обєкт від балансоутримувача управління капітального будівництва по акту прийому передачі встановленої форми;
-забезпечувати можливість допуску відповідних служб для обслуговування і ремонту інженерної інфраструктури, покладання нових інженерних мереж;
- підписати та нотаріально посвідчити даний договір в пятиденний термін з дня його отримання;
- розробити проектно-кошторисну документацію з реконструкції дитячого садочка та будівництва навчального корпусу і отримати дозвіл на виконання будівельних робіт до 31.12.2011;
- до робіт з реконструкції обєкта приватизації приступити після погодження проектно-кошторисної документації в установленому порядку;
- роботи з реконструкції обєкта завершити та ввести в експлуатацію до 01.01.2013. З метою недопущення зменшення фактичних обсягів зобовязань, розмір інвестиційних зобовязань на момент їх виконання визначається з урахуванням знецінення гривні, яке сталося за період з дати закінчення терміну виконання зобовязання, зміна якого є предметом додаткової угоди, до дати фактичного виконання зобовязання;
- розмір інвестицій в будівельні роботи повинен складати не менше 8 775 500,00 (вісім мільйонів сімсот сімдесят пять тисяч пятсот) гривень;
- надавати на вимогу продавця необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього договору;
- оплатити вартість виконання звіту про експертну оцінку незавершеного будівництвом дитячого садка та виготовлення технічної документації обєкта до підписання акту прийому передачі обєкта приватизації від балансоутримувача до покупця.
Покупцю забороняється відчуження незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей обєкт, до завершення будівництва та введення обєкта в експлуатацію.
У відповідності до п.3.1 Договору, фактична передача нежитлового приміщення проводиться після внесення платежів і підписання акту прийому передачі.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, за невиконання або неналежне виконання зобовязань даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
Вказаний Договір та додаткові договори до договору підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання своїх договірних зобовязань ОСОБА_6 вищим навчальним закладом Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 перераховано ОСОБА_8 комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради кошти в загальному розмірі 1 950 000,00 грн. з призначенням платежу оплата за незавершене будівництво дитячого садка за Договором № 683 від 27.04.2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.05.2007 року № 646 на суму 200 000,00 грн., від 17.05.2007 року № 662 на суму 70 000,00 грн., від 21.05.2007 року № 673 на суму 80 000,00 грн., від 21.05.2007 року № 678 на суму 50 000,00 грн., від 22.05.2007 року № 686 на суму 600 000,00 грн., від 21.06.2007 року № 824 на суму 250 000,00 грн. та від 21.06.2007 року № 825 на суму 700 000,00 грн. /т.1 а.с.10-15/.
Рішенням господарського Рівненської області від 06.04.2016 року у справі № 918/39/16, позов ОСОБА_8 комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 про розірвання Договору купівлі-продажу № 689 від 27.04.2007 року задоволено, Договір купівлі-продажу від 27.04.2007 року розірвано.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у справі № 918/39/16 рішення господарського суду Рівненської області від 06.04.2016 року скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року скасовано, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.04.2016 у справі № 918/39/16 залишено без змін.
Тобто рішення господарського Рівненської області від 06.04.2016 року у справі № 918/39/16, яким Договір купівлі-продажу від 27.04.2007 року розірвано, набрало законної сили 03.10.2016р.
Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановленні рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, обставини стосовно розірвання Договору купівлі-продажу № 689 від 27.04.2007 року не потребують доказуванню у відповідності до ст.75 ГПК України.
06.12.2016 року відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 75837329 від 14.12.2016 року, зареєстровано право власності (комунальна) Рівненської міської ради на незавершене будівництво, обєкт житлової нерухомості, що розташоване за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Євгена Коновальця, 16 /т.1 а.с. 75/.
07.11.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено лист (повідомлення) № 031/206, в якому у зв'язку з розірванням Договору купівлі-продажу незавершеного будівництва дитячого садочка в м.Рівне, на вул. Є.Коновальця, 16 від 27.04.2007 року, з урахуванням вкладень покупця для проведення розробки проектної документації, оплати нотаріальних послуг, закупки будівельних матеріалів, будівництва корпусу № 1, охорони, обслуговування земельної ділянки, запропоновано в добровільному порядку відшкодувати витрати позивача у розмірі 11 289 120,18 грн. з урахуванням індексу інфляції, яке останнім отримано 08.11.2017 року та зареєстровано за вхідним № 01-18/420 згідно із відміткою УКБ виконавчого комітету Рівненської міської ради /т.1 а.с.69/.
З огляду на те, що відповідачем витрати позивача в добровільному порядку не відшкодовані, позивач ОСОБА_6 вищий навчальний заклад Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7, звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення коштів в сумі 11 271 815,00 грн., з яких: 1 950 000,00 грн. безпідставно набуті відповідачем кошти, які складають вартість незавершеного будівництва дитячого садочка, 1 887 574,00 грн. збитки, 7 434 241,00 грн. інфляційні втрати.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури слід задоволити частково, а рішення господарського суду Рівненської області змінити в частині стягнутої суми інфляційних втрат та судового збору.
Так, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на норми ст.ст.1212, 1214 ЦК України та вказує, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач не повернув ОСОБА_6 вищому навчальному закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 сплачені ним кошти, що складають вартість незавершеного будівництвом дитячого садочка у розмірі 1 950 000,00 грн.
Згідно з ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Дана стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми даної статті застосовуються для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
Друга частина цієї статті передбачає, що підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною, так і неправомірною.
Третя частина даної статті передбачає розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК. Для повернення набутого за недійсним правочином достатнім є подання відповідних позовів на підставі положення ст.216 ЦК України. У випадку, якщо пред'являється вимога про відшкодування шкоди, спір вирішується за правилами Глави 82 ЦК України. Разом з тим у випадках, коли на підставі положень спеціальних норм ЦК якісь вимоги задовольнити не можна, є підстава для застосування даної статті. Якщо за правилами ст.387 ЦК України подається віндикаційний позов про повернення майна із чужого незаконного володіння, то на підставі положень даної статті власник може вимагати стягнення доходів від користування річчю або відшкодування вартості речі в разі погіршення її якості.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
(Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Враховуючи, що укладений між ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_6 вищим навчальним закладом Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689 від 27.04.2007 року, розірвано в судовому порядку, тобто сплачені позивачем кошти у сумі 1 950 000,00 грн., як оплата вартості незавершеного будівництва дитячого садочка за вказаним договором, утримуються відповідачем безпідставно.
Доказів повернення відповідачем одержаних сум суду не надано.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.1212 ЦК України підлягає стягненню 1 950 000,00 грн. коштів, набутих на підставі Договору № 689 від 27.04.2007р., який в подальшому було розірвано.
Щодо позовних вимог про стягнення з Рівненської міської ради 7 434 241,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 950 000,00 грн. за період прострочення з 27.04.2007 року (дата укладення Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка) по 31.12.2017р. згідно з розрахунком позивача /т.1 а.с.72/.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вищенаведених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Отже, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються передбачені частиною 2 цієї статті компенсаційні виплати.
(правова позиція викладена у постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15).
Господарський суд Рівненської області у рішенні від 22.05.2018р. у даній справі дійшов висновку про те, що відповідач фактично утримує та користується коштами позивача з 21.06.2007 року (дата оплати всієї суми коштів за Договором купівлі-продажу), відтак, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7 434 241,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 890 429,07 грн., які нараховані на суму борг 1 950 000,00 грн. за період прострочення з 21.06.2007 року по 31.12.2017 року.
Разом з тим, у постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17, підставою застосування ст.1212 ЦК України в частині повернення грошових коштів є визнання недійсним договору, на підставі якого сплачувалися кошти /т.3 а.с.32-38/.
У даній справі № 918/47/18, що розглядається, підставою застосування ст.1212 ЦК України в частині повернення грошових коштів є розірвання в судовому порядку договору, на підставі якого сплачувалися кошти.
Правові наслідки визнання договору недійсним та розірвання договору в судовому порядку, зокрема в частині припинення зобов'язань сторін за договором є різними.
Відповідно до част.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з част.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За змістом ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (част.4 ст.653 ЦК України).
Відповідно нормами діючого законодавства не передбачено двосторонню реституцію у випадку розірвання договору.
Судом встановлено, що рішення господарського Рівненської області від 06.04.2016 року у справі № 918/39/16, яким розірвано Договір купівлі-продажу від 27.04.2007 року, набрало законної сили 03.10.2016р. Тобто правовідносини сторін за даним договором припинилися 03.10.2016р.
Позивачем вимогу від 07.11.2017р. № 031/206 про повернення коштів у зв'язку з розірванням договору від 27.04.2007р. вручено відповідачу 08.11.2017р. При цьому, в судовому засіданні прокурор та представники Рівненської міської ради і ОСОБА_8 комунальною власністю визнали ту обставину, що дана вимога включала і вимогу про повернення 1 950 000,00 грн. коштів, сплачених ОСОБА_6 ВНЗ «МЕГУ імені академіка ОСОБА_7» за договором купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка.
Разом з тим судом взято до уваги, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018р. у даній справі в частині вимог про стягнення 1 950 000,00 грн. безпідставно набутих коштів не оскаржено.
У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач в порушення ч.2 ст.530 ЦК України безпідставно набуті кошти в розмірі 1 950 000,00 грн. у 7-денний термін від дня отримання 08.11.2017р. вимоги, тобто до 15.11.2017 року, не повернув, а тому з урахуванням ст.ст.530, 612 ЦК України, Рівненська міська рада є такою, що прострочила виконання зобов'язання по оплаті боргу, починаючи з 16.11.2017 року.
За розрахунком апеляційного суду за період прострочення з 16.11.2017р. по 31.12.2017р. відповідача по поверненню 1 950 000,00 грн. розмір інфляційних втрат складає 19 500,00 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 19 500,00 грн., у стягненні 7 414 741,00 грн. збитків від інфляції слід відмовити.
Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 887 574,00 грн. збитків, завданих позивачу у звязку з розірванням договору, які складаються з вартості виконаних будівельних та інших робіт.
Матеріалами справи стверджується, що рішенням господарського суду Рівненської області від 06.04.2016 року у справі № 918/39/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 року, позов ОСОБА_8 комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_6 вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7 про розірвання Договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року № 689 задоволено, Договір купівлі-продажу від 27.04.2007 року розірвано на підставі статті 651 ЦК України у звязку з істотним порушення умов договору з боку Університету.
У відповідності до ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Зі змісту наведених приписів чинного законодавства вбачається, що стягнення збитків можливе за рахунок сторони, яка порушувала умови договору і з вини якої його було розірвано, на користь другої сторони, яка належним чином виконувала всі умови такого правочину.
За таких обставин, враховуючи факт розірвання Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка від 27.04.2007 року № 689 з вини саме Університету, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 1 887 574,00 грн., завданих позивачем у звязку із розірванням цієї угоди.
Судом також враховується, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Терміном збитки позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Водночас позивачем не було належним чином обґрунтовано факту порушення його прав розірванням вищенаведеного договору, не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу правопорушення, а також не вказано конкретної правової норми, на підставі якої він просить стягнути з відповідача спірну суму збитків.
Відповідно до част.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Враховуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума заявлених позовних вимог - 11 271 815,00 грн.
Загальна сума задоволених позовних вимог - 1 969 500,00 грн.
Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 17,47 %.
Відтак, на підставі 129 ГПК України на відповідача покладається 29 537,79 грн. (11 271 815,00 грн. х 1,5 % х 17,47 %) судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури слід задоволити частково, а рішення господарського суду Рівненської області змінити в частині стягнутої суми інфляційних втрат та, відповідно витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, в решті - залишивши дане рішення без змін.
Щодо судового збору за подання апеляційної скарги.
Прокурором рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018р. у справі № 918/47/18 оскаржувалося в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача 5 890 429,07 грн. інфляційних втрат та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові в цій частині /т.2 а.с.13/.
Відповідно до част.4 ст.6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з п.п.1 п.2 част.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до п.4 част.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За наведеного, поскільки прокурором рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише в частині вимог про стягнення з відповідача 5 890 429,07 грн. інфляційних втрат, то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 132 534,65 грн. (5 890 429,07 грн. х 1,5 % х 150 %).
На підставі ст.129 ГПК України на позивача покладається 132 097,29 грн. витрат прокурора по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд звертає увагу, що при поданні апеляційної скарги прокуратурою Рівненської області сплачено судовий збір у розмірі 253 615,86 грн., в т.ч. 7 364,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1343 від 01.08.2018р., 246251,86 грн. згідно з платіжним дорученням № 1344 від 01.08.2018р. /т.2 а.с.47,48/.
З урахуванням част.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 - задоволити частково.
Рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 змінити в частині стягнутої суми інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, в решті - залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2018 року у справі № 918/47/18 у такій редакції:
"Позов задоволити частково.
Стягнути з Рівненської міської ради (33028, м.Рівне, вулиця Соборна, будинок 12А, ідентифікаційний код 34847334) на користь ОСОБА_6 вищого навчального закладу "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7" (33027, м.Рівне, вулиця Академіка Степана Дем'янчука, будинок 4, ідентифікаційний код 24171048) 1 950 000 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 грн. інфляційних втрат, 29537 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні позову в частині стягнення 7 414 741 грн. інфляційних втрат та 1 887 574 грн. збитків відмовити".
Стягнути з ОСОБА_6 вищого навчального закладу "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_7" (33027, м.Рівне, вулиця Академіка Степана Дем'янчука, будинок 4, ідентифікаційний код 24171048) на користь Рівненської місцевої прокуратури (33001, м.Рівне, вулиця Гарна, будинок 29, ідентифікаційний код 02910077) 132 097 (сто тридцять дві тисячі дев'яносто сім) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Рівненської області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 918/47/18 повернути господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "21" лютого 2019 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Павлюк І.Ю.
