Дата документу 13.02.2019 Справа № 335/11482/16-ц
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/11482/16 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/979/19 Рибалко Н.І.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Воробйової І.А.
Онищенко Е.А.
За участю секретаря: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сергієнко Ірини Володимирівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, посилаючись на те, що 19.10.2012 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір № SAMDN8000729855943 (вклад «Універсальний»).
Відповідно до умов вказаного договору вона передала, а банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 2 146,00 доларів США на умовах договору, строком на 366 днів по 19.10.2013 роу (включно) та виплатою 9,5 % річних на суму вкладу, що підтверджується квитанцією № 16 від 19.10.2012 року про внесення 2 146,00 доларів США.
Згідно пункту 4 договору, дія договору припиняється з виплатою вкладнику усієї суми вкладу разом з відсотками відповідно до умов договору.
Пунктом 6 договору встановлено, що якщо по закінченню строку вкладу банку не буде заявлено про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично пролонгується ще на один строк, вказаний в розділі «Дані по вкладу».
Строк вкладу пролонгується неодноразово без явки вкладника до банку.
Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. Тому строк дії договору депозиту у різні періоди складав: 1-й рік - з 19.10.12 року по 19.10.13 року, 2-й рік - з 20.10.13 року по 20.10.14 року, 3-й рік - з 21.10.14 року по 21.10.15 року.
Відповідно до п. 8 договору проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу та поповнень за процентною ставкою для вкладів даного найменування та строку, що діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору.
16 жовтня 2015 року вона звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та намір отримати суму вкладу разом із нарахованими відсотками, яка була отримана банком 19.10.2015 року.
Проте, дана її заява була залишена без відповіді.
З урахуванням вимог п. 9 договору слід вважати, що договір припинив дію з 22.10.2015 року, сума вкладу та нарахованих процентів на 21.10.2015 року (включно) склала 5 065,72 доларів США.
Проте, в зв'язку з тим, що вклад банком 22.10.2015 року повернено не було, нею було донараховано проценти за депозитом до дати пред'явлення позову, в результаті чого, станом на 22.09.2016 року сума вкладу та нарахованих процентів склала 5 567,04 доларів США.
Вважає, що також підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України та 3% пені за кожен день прострочення (передбачених ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь суму коштів у розмірі 61 376,89 доларів США, яка складається із суми вкладу із нарахованими процентами в розмірі 5 786,29 доларів США, 3% річних - 207,03 доларів США та 3% пені за кожен день прострочення - 55 383,57 доларів США.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 суму вкладу з відсотками 3 277,25 доларів США, 3% річних у розмірі 3 141,63 грн., пеню на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 277,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день постановлення рішення дорівнює 91 435,27 грн.
В решті частини вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь держави витрати по сплаті судового збору 540,00 грн.
У апеляційній скарзі представника АТ КБ «ПриватБанк» - Сергієнко І.В. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не враховано, що факт наявності у вкладника оригіналу договору та квитанції доводить лише факт укладання договору банківського вкладу та не є належним доказом не виконання банком умов договору щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку його дії. Не надано доказів на підтвердження наявності коштів на рахунку на момент звернення до суду. Судом безпідставно не застосована норма ст.1070 ЦК України та не враховано, що з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом «на вимогу» та при стягненні пені не взято до уваги формулу розрахунку пені. Просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимоги у повному обсязі, в іншій частині судове рішення залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.
Судом встановлено, що 19.10.2012 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір №SAMDN8000729855943 (вклад «Універсальний»).
Відповідно до договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 2 146,00 доларів США на умовах договору, строком на 366 днів по 19.10.2013 року (включно) та виплатою 9,5 % річних на суму вкладу.
Про даний факт свідчить квитанція № 16 від 19.10.2012 року про внесення 2 146,00 доларів США.
Укладання договору вкладу підтверджується оригіналом екземпляру, який був виданий ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 та наданий позивачем в якості доказу в підтвердження заявлених вимог.
Внесення грошових вкладів за спірними договорами підтверджується оригіналом квитанції № №16 від 19.10.2012 року про зарахування коштів на особовий рахунок, який є належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України.
ОСОБА_5 умови договору виконала, грошові кошти внесла на рахунок Євпаторійського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно пункту 4 договору, дія договору припиняється з виплатою вкладнику усієї суми вкладу разом з відсотками відповідно до умов договору.
Пунктом 6 договору встановлено, що якщо по закінченню строку вкладу банку не буде заявлено про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично пролонгується ще на один строк, вказаний в розділі «Дані по вкладу». Строк вкладу пролонгується неодноразово без явки вкладника до банку. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
Тому строк дії договору депозиту у різні періоди складав: 1-й рік - з 19.10.12 року по 19.10.13 року, 2-й рік - з 20.10.13 року по 20.10.14 року, 3-й рік - з 21.10.14 року по 21.10.15 року.
Відповідно до п. 8 договору проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу та поповнень за процентною ставкою для вкладів даного найменування та строку, що діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору.
16 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та намір отримати суму вкладу разом із нарахованими відсотками, яка була отримана відповідачем 19.10.2015 року. Проте, вказана заява залишена без відповіді.
Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно роз'яснень Верховний Суд України у правових позиціях висловлених у постановах від 29 січня 2014 року № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року № 6-997цс16 письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди зазвичай встановлюють факт укладення відповідного договору, з'ясовують повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.
Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку, від 03.12.2003, № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до п. 2. 1. зазначеного Положення, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку, від 01.06.2011, № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Відповідно до ч.1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 3.3 Глави 3 наведеного Положення, також, визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком. Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.
Представник відповідача у засіданні апеляційної інстанції не заперечував наявність між сторонами договору банківського вкладу і посилався лише на те, що у банку відсутній рух коштів, що не спростовує висновки суду викладених у ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Таким чином, оскільки стороною укладених договорів про відкриття банківських рахунків є відповідач, тобто ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладеним і дійсним договорам.
Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порушення наведених вище норм, позивач позбавлений можливості користуватися своїм майном - грошовими коштами, які Банк, в порушення вимог договорів, відмовляється повернути позивачу на його вимогу, що є підставою для стягнення вкладу у розмірі 2146 доларів США.
Навівши відповідні розрахунки, суд першої інстанції також обґрунтовано стягнув з відповідача частково проценти передбачені договором банківського вкладу.
Задовольняючи частково вимоги позивача, щодо стягнення 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, що оскільки ПАТ КБ «Приват Банк» не було виконано грошове зобов'язання по виплаті суми вкладів позивача, в силу положень ст.625 ЦК України, позивач має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, що відповідно до наведеного розрахунку у судовому рішенні, який не спростований відповідачем, дорівнює у гривневому еквіваленті 3 141,63 грн.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 3% річних за кожен день прострочення, суд першої інстанції виходив з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. При цьому суд застосував положення ст. 551 ЦК України, зменшивши іі розмір до розміру основної суми заборгованості 3277,25 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день постановлення рішення, що дорівнює 91435,27 грн.
Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, а саме відсутність оригіналів квитанцій та договору, знаходження відділення на території АР Крим, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сергієнко Ірини Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року по цій справі залишити без змін.
Дата складання повної постанови 18 лютого 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий : В.Ю. Бєлка
Судді: І.А. Воробйова
Е.А. Онищенко
