ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа
№ 524/3242/15-ц Номер провадження 22-ц/814/523/19
Головуючийу 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря Ачкасової О.Н.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи (час ухвалення судового рішення з 11.06.03 по 11.21.38; час виготовлення повного тексту судового рішення 29 листопада 2018 року) та про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 грудня 2015 року (час ухвалення судового рішення з 11.26.58 по 11.48.22, дата виготовлення повного тексту судового рішення 29 листопада 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2018 року відмовлено ОСОБА_3, представнику ОСОБА_2, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, яка розглядається у касаційному порядку в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
Залишено в силі рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, частково зміненого рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року та залишене без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказані ухвали суду та зупинити провадження у справі до ухвалення рішення Об'єднаною Палатою Верховного Суду по справі № 524/6549/15-ц, провадження № 61-21044св18.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказував на те, що суд першої інстанції не дослідив обставини заяви, залишив без уваги приписи цивільного законодавства в частині необхідності врахування правових висновків, наведених в ухвалі ВС від 26 червня 2018 року, не застосував до аналогічних правовідносин норми матеріального права, що регулюють порядок проведення банківських операцій з використанням платіжних карток.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір на обслуговування карткового рахунку, на виконання якого позивачу була видана картка GOLD для виплат НОМЕР_1, при укладенні якого сторони керувалися статтею 634 ЦК України, норми якої регулюють укладення договору приєднання, тому основні умови визначені в Умовах і правилах надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно анкети - заяви від 25 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і фізичною особи - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір банківського обслуговування на послугу «Еквайринг». Підписавши таку заяву, ОСОБА_4 погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», тарифами банку, які разом з цією заявою та інструкцією «Порядок проведення операцій з використанням платіжних карт» складають договір банківського обслуговування на послугу «Еквайринг» (т.1, а.с.79-80).
Відповідно до поданої заяви банківський термінал відповідачем було встановлено у магазині «Дитяча скарбничка» за адресою: м.Кременчук, проспект 50 років Жовтня 54, а відповідальною особою по роботі з POS терміналом визначено третю особу - ОСОБА_4
17 березня 2015 року ОСОБА_2 здійснив у магазині «Дитяча скарбничка» оплату товару на суму 149 999 грн. Перерахування цих грошових коштів на рахунок ОСОБА_4 проведено позивачем з картки покупця НОМЕР_2 через POS термінал відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», розташований у цьому магазині.
18 березня 2015 року ОСОБА_2 зажадав від продавця ОСОБА_4 повернення грошових коштів за товар на суму 149 999 грн. Операція повернення коштів у цей же день була здійснена через POS термінал ПАТ КБ «ПриватБанк», встановлений у магазині «Дитяча скарбничка».
Встановивши у результаті перевірки, що станом на 18 березня 2015 року на рахунку № НОМЕР_3 третьої особи ОСОБА_4 було недостатньо коштів та що повернення грошових коштів позивачу відбулося через POS термінал відповідача з транзитного рахунку, що не передбачено умовами укладених між сторонами договорів, ПАТ КБ «ПриватБанк» зупинив дію картки позивача на час проведення службового розслідування службою безпеки банку (т.1 а.с.184-187, 217-219).
25 червня 2015 року грошові кошти в сумі 149 999 грн. списані ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_4 (т.1 а.с.197).
ОСОБА_2, посилаючись на неправомірність дій Банку щодо блокування його картки та списання переведених на неї коштів, просив ухвалити рішення, яким розірвати договір на обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_4, стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь 150 039 грн. 32 коп., 1 044 272 грн. 97 коп. пені, 2 861 грн. 02 коп. - три відсотки річних, 45 326 грн. 85 коп. - інфляційні втрати, 25 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року позов задоволено частково: розірвано договір на обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.1 а.с.246-247).
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року, рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року змінено в частині розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с.44-48, 88-91).
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Автозаводського районного суду від 11 грудня 2015 року у справі № 524/3242/15-ц за нововиявленими обставинами, прохав рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі (т.1 а.с.98-102).
Подану заяву ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 26 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи спір у подібних правовідносинах з ідентичними фактичними обставинами (справа №524/6549/15-ц, провадження №61-21044вс18), постановив ухвалу про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати, а саме у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року по справі №524/3242/15-ц, провадження 61-3147вс18 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору, стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди.
26 листопада 2018 року в судовому засіданні ОСОБА_3, представник ОСОБА_2, заявила клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, яка розглядається у порядку цивільного судочинства Великою Палатою Верховного Суду на підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року по справі за № 524/6549/15-ц (т.2 а.с.54).
Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 грудня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що заявник та його представник не навели та не надали належні і допустимі докази щодо існування обставин, які могли б слугувати обґрунтованим поясненням того, чому остаточне рішення суду від 11 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, має бути переглянуто та скасовано.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
1.Щодо підстав для зупинення провадження у справі.
Заперечуючи судове рішення про відмову у зупиненні провадження по справі, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається виключно на норми закону, які зобов'язують суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норми права, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що суд зобов'язаний або ж вправі зупинити провадження у справі у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду або ж існують об'єктивні підстави, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення, при цьому зупинення провадження у справі може мати місце до вирішення спору по суті.
У справі, що розглядається, спір по суті вже вирішений. Ухвалені по суті заявлених вимог судові рішення набрали законної сили.
Окрім того, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 заявлений факт передачі справи у подібних правовідносинах на розгляд об'єднаної палати Касаційного суду у складі Верховного Суду в порядку ч.2 ст.403 ЦПК України, отже без вирішення питання про те, чи є це нововиявленою обставиною у розумінні положень ст.423 ЦПК України об'єктивно неможливо правильно вирішити питання щодо зупинення провадження у справі.
Згідно частини третьої ст.210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 ч.1 ст.251 та пунктами 1-3 ч.1 ст.252 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону після ухвалення судом рішення по суті спору не допускається зупинення провадження у справі з підстав, встановлених п.6 ч.1 ст.251 або п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України.
2.Щодо підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
У відповідності до частин четвертої, п'ятої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Росії», заява №69529/01, пп.28, та у рішенні від 6.12.2005 року у справі «Попов проти Молдови» №2, заява №19960/04, п.46, зазначає, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Як роз'яснено у пункті третьому постанови Пленуму ВССУ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже , у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України істотними обставинами справи слід вважати матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
По суті, доводи заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду та апеляційної скарги зводяться до того, що в іншій справі з подібними правовідносинами Верховний Суд вже сформував іншу правову позицію, іншу юридичну оцінку тих самих фактичних обставин, що мали місце у цій справі, тобто йдеться не про надання судом оцінки новим обставинам, які істотно можуть вплинути на вирішення спору по суті, а про існування іншого тлумачення норми матеріального права судом касаційної інстанції, а саме ст.32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Зміна правової позиції суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах не може розцінюватися як нововиявлена обставина у розумінні приписів ст.423 ЦПК України.
Окрім того, ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року по справі за № 524/6549/15-ц у розумінні положень ст.403, ст.404 ЦПК України не є рішенням суду касаційної інстанції, яким спір вирішений остаточно, та яким змінена правова позиція у подібних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, оскільки ОСОБА_2 в поданій заяві не наведено нововиявлених обставин. Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є підставою для зміни чи скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.367, п.1,2 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2018 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи залишити без змін.
Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2018 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 грудня 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2019 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов
