Справа № 524/3242/15-ц
Провадження № 8/524/8/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника заінтересованої особи – АТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог до ПАТ КБ «Приватбанк», а саме стягнути з Банку на його користь кошти в розмірі 150039,22 грн., пені в розмірі 1 млн.044 тис.272грн.97 коп., 3% - в розмірі 2861,02 грн., компенсації у зв’язку з інфляційними втратами – 45326,85 грн. та моральної шкоди – 25 тис.грн.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що підставою для перегляду цього рішення є нововиявлені обставини, зокрема наявність ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року по справі за № 524/6549/15-ц, яка є аналогічною даній справі, котрою на розгляд об’єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду було передано справу з метою формування єдиної судової практики внаслідок незастосування норм матеріального права, а саме ст. ст. 1066, 1068, 1069 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
При цьому, заявник вказував на помилковість перерахування ним коштів за ФОП ОСОБА_4, а звідси подальше оформлення даних транзакцій та взаєморозрахунків за них перейшли в площину господарських відносин ФОП ОСОБА_4 з ПАТ КБ «Приватбанк» і позивач, як клієнт банку, не має нести відповідальність за дії цих суб’єктів.
Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року було відмовлено представнику заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, яка розглядається у касаційному порядку у порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заяву підтримала, просила задовольнити, скасувати рішення суду та після скасування рішення суду зупинити розгляд справи до розгляду справи за № 524/6549/15-ц, яка розглядається у касаційному порядку у порядку цивільного судочинства, посилаючись на обставини і підстави, які були викладені у заяві.
Представник заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3 із заявою не погодилася, просила відмовити у задоволенні заяви, вказуючи, що заявник та його представник намагаються переглянути судове рішення.
Заявник ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, просили заяву розглянути за їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представників заявника та заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 грудня 2015 року по справі №524/3242/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Кременчуцької філії про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, було задоволено позов в повному обсязі.
Розірвано договір на обслуговування карткового рахунку № 4731217107138388, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року змінено в частині стягнення з Публічного Акціонерного Товариства «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, зменшено суму стягнення з 2569 грн. 55 коп. ( дві тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять тисяч гривень 55 коп.) до 1284 грн. 77 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні 77 коп.).
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року залишено без змін.
Вказані судові рішення набрали законної сили.
У ч. 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Як роз’яснено в пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Посилання заявника на обставини, як нововиявлені обставини, щодо здійснення помилкової сплати заявником – позивачем ОСОБА_1 за ФОП ОСОБА_4 коштів Банку, а звідси позивач, як клієнт банку, не має нести відповідальність за дії цих суб’єктів, не заслуговують уваги, оскільки такі обставини були відомі сторонам у праві та, до того ж, такі обставини виникли у часі до розгляду справи по суті, у тому числі були предметом дослідження при перегляді справи в апеляційному та касаційному порядках.
Натомість, заінтересована особа ОСОБА_4 не оскаржував рішення суду в апеляційному та касаційному порядках. Також, заявник – позивач ОСОБА_1 не звертався з відповідним позовом до Банку про повернення коштів у зв’язку з їх набуттям без достатньої правової підстави згідно ст. 1212 ЦК України, враховуючи, що саме заявник вказує на наявність факту помилкового перерахування ним коштів Банку, який їх набув, за висновком заявника, без достатніх на те, правових підстав.
У відповідності до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
У ст. 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Крім того, згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Крім того, суд враховує, що згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ратифікована відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
ЄСПЛ у п.44 рішення у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 р. (заява №4994/04), зазначив, що ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження в якій було закінчено остаточним рішенням, у зв’язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована в спосіб, сумісний з ст.6 Конвенції.
У рішенні у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 р. (заява №24465/04), ЄСПЛ вказав на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів з посиланням на п.61 рішення цього Суду у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95) та на п. 62 останнього рішення цього ж Суду, де встановлено, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду лише з однією метою — домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» ( заява №52854/99).
Суд вважає, що заявник та його представник не навели та не надали належні і допустимі докази щодо існування будь-яких вагомих та непереборних обставин, які могли б слугувати обґрунтованим поясненням того, чому остаточне рішення суду від 11 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, було б переглянуто та скасовано. Видається, що єдиною причиною у заявника є лише необхідність перегляду справи заявника за будь-яких умов, а це означає, що такий перегляд є замаскованим оскарженням.
Таким чином, виходячи з наведеної практики ЄСПЛ та встановлених судом обставин, саме скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права, зокрема неповного дослідження нібито всіх фактів буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Протоколу до Конвенції (колишня назва - Перший протокол), оскільки у відповідача після часткового задоволення вимог позивача були законні сподівання на те, що його інтереси також є остаточно захищеними.
Отже, за таких обставин, підстави для задоволення заяви та перегляду рішення суду першої інстанції від 11 грудня 2015 року - відсутні.
Згідно ч.3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Тому, необхідно відмовити заявнику ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, частково зміненого рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року та залишеного без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року та залишити в силі це рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 258 - 260, 353, 354, 423, 424, 425, 426, 429 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
Залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, частково зміненого Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року та залишеного без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року.
Заявник – позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заінтересована особа – відповідач – АТ КБ «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Заінтересована особа – ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Повний текст ухвали виготовлено 29 листопада 2018 року.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом п’ятнадцяти діб з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.
Суддя:
