ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
справа №293/342/17
адміністративне провадження №К/9901/4136/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року (суддя Бруховський Є.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Іваненко Т.В., судді Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі №293/342/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про направлення на доопрацювання документів, як інваліду 2 групи з 07 квітня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27 січня 2017 року № 7;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме 07 квітня 2014 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. № 975;
- зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої постанови суду протягом п`ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Міністерства оборони України про направлення ОСОБА_1 на доопрацювання документів, як інваліду 2 групи з 07 квітня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27 січня 2017 року № 7. Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме: 07 квітня 2014 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 pоку № 975. Зобов`язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду..
Не погоджуючись з рішеннями судів, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги звертається увага на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду даної справи суддею одноособово. Зазначено, що суди втрутились у дискреційні повноваження відповідача, прийнявши рішення про нарахування і виплату спірної допомоги, в той час, як повинні були зобов`язати відповідача повторно розглянути відповідне питання. Наголошено на тому, що подання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є обов`язковою умовою, визначеною положеннями пункту 11 Порядку № 975. Оскільки позивачем відповідний документ подано не було, відповідач правомірно повернув документи на доопрацювання, що відповідає приписам пункту 2 розділу ІІ Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року №564. Посилання на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі №806/4939/15, якою встановлено, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги носить декларативний характер та не враховує практичної сторони його реалізації, оскільки під час розгляду вказаної справи питання щодо наявності (відсутності) документу, що свідчить про обставини поранення, не досліджувалось.
Крім того, зауважено, що позивачу інвалідність встановлено значно пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі строкової служби, внаслідок захворювання, що мали місце в період її проходження, а чинним станом на квітень 1996 року законодавством не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги. Повторне встановлення позивачу вищої групи інвалідності у 2014 році не може вважатися підставою для виплати йому відповідної одноразової допомоги, оскільки Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядком №975 окремо врегульовано питання встановлення групи інвалідності , яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, проте вказані норми у цьому випадку застосуванню не підлягають.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити останню без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 18 КАС України, частини першої статті 24 КАС України створення колегії суддів у суді першої інстанції для розгляду справи про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги не вимагається. З приводу втручання судами у дискреційні повноваження відповідача, зазначено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі №806/4939/15 вже було встановлено право позивача на призначення відповідної одноразової грошової допомоги з 07 квітня 2014 року, але повертаючи документи ОСОБА_1 вдруге на доопрацювання Міністерство оборони України проігнорувало зазначене судове рішення, а відтак відповідач вже скористався наданими йому дискреційними повноваженнями. З огляду на те, що відповідач вдруге ухиляється від прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, з метою належного захисту порушених прав ОСОБА_1 вірним є зобов`язання відповідача вчинити саме конкретні дії. Вважає, що оскільки встановлено, що отримане позивачем поранення є пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, то відповідно до наказу Міноборони від 14 серпня 2014 року №530 копія довідки про причини та обставини поранення та акту про нещасний випадок не подається.
Ініші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи спір, суди встановили, що позивач проходив військову службу, та в період з 02 червня 1988 року по 15 лютого 1989 року був учасником бойових дій в Республіці Афганістан.
22 квітня 2014 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 з 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року № 806/4939/16 визнано протиправними дії Міністерства оборони України про відмову щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, оформлену листом Департаменту фінансів МО України від 31 серпня 2015 року, та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (а.с.76-80).
З вказаної постанови суду вбачається, що позивач отримав право на призначення відповідної одноразової грошової допомоги з 07 квітня 2014 року, що підтверджується зокрема, висновком Житомирської обласної медико-соціальної комісії №2 від 22 квітня 2014 року (а.с.71).
На виконання судового рішення позивачем 22 листопада 2016 року подано заяву через Черняхівський РВК до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням йому 2 (другої) групи інвалідності з 07 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії і захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.83).
Позивачем до заяви про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 11 Порядку № 975 додано копію постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, виконавчого листа №642 2016 по справі №806/4939/15, виданого 15 листопада 2016 року Житомирським окружним адміністративним судом, копію військового квитка; копії довідок МСЕК від 23 квітня 1996 року №162220 та від 22 квітня 2014 року №830314; копію витягу з протоколу ЦВЛК від 26 березня 2014 року № 860; копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 25 березня 2014 року № 558/Ж; довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 від 08 липня 2016 року № 1, копію довідки Черняхівського РВК від 04 квітня 2014 року №59, страхової акціонерної компанії «НАСК «ОРАНТА» від 06 липня 2016 року № 0690-06-35/488, копію паспорта; копію ідентифікаційного номера; копію картки реквізитів.
Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленого протоколом №7 від 27 січня 2017 року, позивачу повернуто документи на доопрацювання з посиланням на те, що ним не подано документ, що свідчить про обставини поранення (а.с.84).
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зазначив, що Порядком №975 не передбачено можливості прийняття відповідачем рішення про повернення на доопрацювання документів, за наслідками розгляду заяви уповноважений орган мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Як встановлено судами, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що також було встановлено і постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року.
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Так, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 860 від 26 березня 2014 року, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Надаючи оцінку діям Міністерства оборони України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у відповідності до пункту 13 Порядку № 975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Водночас прийняття Міністерством оборони України рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року (справа № 806/986/16).
З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що відповідачем правомірно було прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання у відповідності до приписів Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року №564 (далі Положення №564), колегія суддів касаційного суду зазначає наступне.
Так, абзацом 6 пункту 2 Положення №564 визначено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана, зокрема приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони не подані в повному обсязі).
Разом з тим, пункт 13 Порядку № 975 імперативно встановлює обов`язок розпорядника бюджетних коштів у місячний строк після надходження документів прийняти рішення або про призначення, або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 2 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26 грудня 2008 року №758-0-2-08-19 у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
Таким чином, фактично у Положенні № 564 Міністерство оборони України, як нижчестоящий орган, розширило встановлений нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України, як вищестоящим органом, варіант юридично допустимої поведінки суб`єкта владних повноважень у даних правовідносинах, а відтак застосуванню до даних правовідносин в частині визначення рішення, яке має прийматися відповідачем у разі подання особою заяви про призначення одноразової грошової допомоги, є Порядок №975.
В той же час, колегія суддів зауважує, що подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду заяви, не в повному обсязі, не за належністю, або неналежне їх оформлення, об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання рішення про призначення одноразової грошової допомоги, з відповідними недоліками, Комісія з урахування приписів Положення №564 має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки шляхом надання рішення про повернення документів на доопрацювання. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на отримання державної допомоги. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги» у розумінні приписів пункту 13 Порядку №975. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги в межах встановленого законом місячного строку.
Також, колегія суддів звертає увагу на помилковість доводів відповідача щодо того, що у суді першої інстанції справа розглядалася неповноважним складом суду, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), яка визначає предметну підсудність адміністративних справ, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, - підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Згідно фактичних обставин, встановлених судами, предметом спору в даній справі є виплата одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена статтею 16 Закону № 2011-XII, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір правильно розглянутий місцевим загальним судом як адміністративним у відповідності до правил предметної підсудності.
Процесуальні норми, що містяться у статті 18 КАС України, мають імперативний та пріоритетний характер і визначають, що незалежно від того, хто є суб`єктом владних повноважень, спір фізичної особи з таким суб`єктом з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, до категорії яких відноситься й питання призначення і виплата одноразової грошової допомоги, підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. Відповідно до вимог частини першої статті 23 цього Кодексу такий та подібні спори розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС України не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.
Отже, ця справа підсудна саме місцевому суду як адміністративному, бо предметом спору є соціальна виплата - одноразова грошова допомога, на розгляд і вирішення якого не поширюється інша підсудність.
Щодо наявності підстав для зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, суд касаційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно ухилився від призначення одноразової грошової допомоги шляхом направлення документів на доопрацювання, і такі дії відповідача раніше вже в судовому порядку визнавались протиправними із зобов`язанням повторно розглянути заяву, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №975, що вірно було встановлено судами.
При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №293/342/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
О.П. Стародуб
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду
