УХВАЛА
25 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/1498/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон"
про відвід судді Селіваненка В.П.
у справі № 904/1498/18 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державного територіального - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон"
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2018 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Селіваненка В.П. - головуючий, Булгакової І.В., Львова Б.Ю. відкрито касаційне провадження у справі № 904/1498/18 за касаційною скаргою Державного територіального - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2018 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у вказаній справі та призначено її до розгляду на 22.01.2019.
21.01.2019 до Касаційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон" про відвід судді Верховного Суду Селіваненка В.П. від розгляду касаційної скарги у справі № 904/1498/18.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2019 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Селіваненка В.П. - головуючий, Булгакової І.В., Львова Б.Ю. встановлено необґрунтованість заявленого відповідачем відводу, з огляду на що передано вирішення питання про відвід іншому судді.
У порядку, визначеному частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон" передано на розгляд судді Суховому В.Г.
За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Згідно положень статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Отже, підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 35 Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Правовою підставою подання заяви про відвід судді Селіваненка В.П., заявник визначає пункти 1, 2, 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
Заява відповідача про відвід судді Селіваненка В.П. мотивована тим, що відповідно до податкової декларації судді Селіваненка В.П. його дружина ОСОБА_3 є співробітником Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та отримує дохід у вигляді заробітної плати саме від цього підприємства. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків всіх підприємств залізничного транспорту та статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" сформований шляхом внесення до нього майна у т.ч. залізниці.
Заявник вважає, що зазначені ним обставини є безумовними підставами для відводу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Селіваненко В.П. від розгляду касаційної скарги у справі № 904/1498/18 у зв'язку з тим, що: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу. А точніше, він є чоловіком співробітника сторони по справі; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 3) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді."
З наведеного у заяві про відвід відповідач робить висновок про те, що існують всі підстави вважати, що суддя Селіваненко В.П. може прийняти упереджене рішення у даній справі.
Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 Суд визначив, що для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (Рішення ЄСПЛ у справі "Фіндлей проти Сполученого Королівства" від 25.02.1997). Суд зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (Рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 Рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього Суду у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Колегія суддів вважає, що сам факт перебування дружини судді Селіваненко В.П. у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та отримання заробітної плати від цього товариства не може свідчити про заінтересованість судді Селіваненко В.П. у результаті розгляду даної справи.
При цьому, суддя Селіваненко В.П. не може вважатися "членом сім'ї або близьким родичем" юридичної особи, якою є учасник даної справи, а його дружина ОСОБА_3 не є ні учасником справи, ані представником такого учасника.
Будь-яких обґрунтувань та доказів щодо заінтересованості судді Селіваненка В.П. у результатах вирішення даної справи заявником не надано.
Наведені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон" обставини про відвід судді Селіваненко В.П. ґрунтуються лише на припущеннях та домислах, а отже, не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді та не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді Селіваненка В.П. при розгляді даної справи.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон" про відвід судді Селіваненка В.П. слід відмовити.
Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон" про відвід судді Селіваненка В.П. у справі № 904/1498/18.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Суховий В.Г.
