ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2018
м. Дніпро
Справа № 904/1498/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудовська І.А. за участю секретаря судового засідання Гаркуши К.О.
У справі:
за позовом Державного територіального - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон", м. Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники :
від позивача: ОСОБА_1, посвідчення №21/1336 видане 31.01.2018, ордер серія ЗР№43879 від 23.05.2018, договір про надання правової допомоги від 23.05.2018 адвокат
від відповідача: ОСОБА_2 ордер серія ДП №009 від 01.04.2018 адвокат
Суть спору:
Державне територіальне - галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонметон" (далі - відповідач), в якому просить суд:
- зобов'язати ТОВ "Бонметон" демонтувати з платформи ст. Біличі обладнання, встановлене згідно ОСОБА_2 № 1 від 18.09.2014 р. (турнікетна система TS-K1/900-T2/770, що складається з 3-х турнікетів-триподів. Модулі доступу МДТ-000454; МДТ-000455; МДТ-000456 входять до складу турнікетної системи), що знаходиться за адресою Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Вокзальна, 2;
- зобов'язати ТОВ "Бонметон" демонтувати з пасажирської берегової платформи ст. Святошин обладнання, встановлене згідно ОСОБА_2 № 2 від 30.12.2014 р. (турнікетна система TS-K1/900-T3/770, що складається з 4-х турнікетів-триподів. Модулі доступу МДТ-000442; МДТ-000444; МДТ-000445; МДТ-000446 входять до складу даної турнікетної системи, обладнання термінальне "Термінал Т-УЗ" АРМ АСОП (АРМ ЧГТ), комутатор ресурсів АТ-FS750/16-50, ДБЖ Niky 800ВА ІЕС USВ - 3 шт., ДБЖ DakerDk ikВА - 1 шт., модем SHDSL модель UM-SG Dynamix - 2 шт.), що знаходиться у місті Києві.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/1498/18 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.04.2018 р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2018р. розгляд підготовчого засідання відкладено на 08.05.2018р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 р. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2018 р.
Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 р. та від 04.06.2018 р. розгляд справи відкладено на 04.06.2018 р. та на 14.06.2018 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов та доповнення до відзиву на позов.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.06.2018 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, турнікетні системи та обладнання залишились у користуванні позивача на ст. Святошино та на ст. Біличі в м. Києві після спливу погодженого сторонами строку терміну експлуатації без укладання відповідного договору купівлі-продажу чи іншого правочину на право користування цим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. ч. 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України).
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо: 1) сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; 2) дотримана форма господарського договору, передбачена законом; 3) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Зважаючи на те, що сторони не надали письмового договору, викладеного у формі єдиного документа, підписаного сторонами, на право власності чи на право користування відповідачем майном, яке належить відповідачу відповідно первинних документів бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також не надали доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості встановленого йому обладнання чи плати за користування цим майном, вважаємо що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, якими б були встановлені підстави та порядок володіння (користування) майном, а отже, договірні відносини між сторонами відсутні.
При цьому, слід врахувати, що відповідач, надавши позивачу в експлуатацію майно та відповідне обладнання, здійснив фактично дії на виконання неукладеного договору, тому правові наслідки таких дій відповідача визначаються положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, якими врегульовані правила вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна. Та позов з таких підстав, з метою захисту власних інтересів був поданий до Господарського суду м. Києва, та з цього приводу винесено судове рішення, яким задоволені вимоги ТОВ "Бонметон" про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Отже, договірні відносини між сторонами були відсутні, а відносини, що склалися визначаються положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивач безпідставно набув майно відповідача, експлуатував таке майно протягом трьох років, та відмовився повертати таке майно, не відреагувавши на претензію, що направлялася ТОВ "Бонметон".
Позивач стверджує, що після закінчення встановлених строків експлуатації спірного обладнання, рішення про подальшу експлуатацію прийнято не було, а відповідач не звертався до позивача з вимогою про повернення майна.
Зазначені твердження відповідача спростовуються наступними документами: 02.08.2017 р. ТОВ "Бонметон" направило на адресу ДТГО "Південно-західна залізниця" письмову претензію, в якій вимагало повернути обладнання турнікетних систем або сплатити вартість такого безпідставно набутого майна з урахуванням інфляційних втрат. Проте, вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду за захистом законних прав позивача.
Зазначені твердження відповідача стосовно експлуатації спростовуються документами: - листом № 10ц-891-3 від 17.09.2014 року заступника головного інженера залізниці начальника Інформаційно-обчислювального центру ДТГО "Південно-західна залізниця" ОСОБА_3, № 10ц-891-3 від 17.09.2014 року в якому Відповідач звернувся до позивача щодо можливості встановлення турнікетних систем на береговій платформі ст. Святошино, яка знаходиться у м. Києві; - листом від 18.09.2014 року, в якому ТОВ "Бонметон" надало письмову відповідь, якою погодилося встановити відокремленому підрозділу турнікетні системи на ст. Святошино (берегова платформа), яка знаходиться у м. Києві, строком на шість місяців; - актом прийому-передачі № 1 від 18.09.2014 року, відповідно до якого ТОВ "Бонметон" передало турнікетні системи із відповідним обладнанням, які були встановлені позивачем та введені в експлуатацію, а Інформаційно-обчислювальним центром прийняті у користування на ст. Святошино (берегова платформа); - листом № ЮЦ-263-1 від 16.03.2015 р. у якому Відокремлений підрозділ просив погодити подовження терміну використання турнікетних систем на берегові платформі ст. Святошино до прийняття рішення керівництвом ДТГО "Південно-західна залізниця" стосовно умов подальшої експлуатації зазначеного обладнання; - листом № 17/03 від 17.03.2015 р., в якому ТОВ "Бонметон" погодилося на продовження експлуатації турнікетних систем на береговій платформі ст. Святошино, яка знаходиться у м. Києві, строком на три місяці; - листом за № Юц-1312-1 від 02.12.2014 року, в якому відокремлений підрозділ в особі заступника головного інженера залізниці-начальника ЮЦ ПЗЗ ОСОБА_3 звернувся до ТОВ "Бонметон" з пропозицією щодо можливості встановлення турнікетних систем на береговій платформі ст. Біличі, яка знаходиться у м.Києві; - листом від 03.12.2014 року ТОВ "Бонметон" була надана письмова відповідь, якою позивач погодився встановити турнікетні системи на ст. Біличі, яка знаходиться у м.Києві, строком на шість місяців; - актом прийому-передачі № 2 від 30.12.2014 року, підписаним позивачем в особі директора ОСОБА_4 та Відокремленим підрозділом в особі заступника головного інженера залізниці-начальника ІОЦ ПЗЗ ОСОБА_3 щодо передачі від ТОВ "Бонметон" відповідачу турнікетних систем із відповідним обладнанням, які були встановлені та введені в експлуатацію, а Інформаційно-обчислювальний центр прийняв введене в експлуатацію обладнання і матеріали у користування на ст. Біличі.
Отже, достовірно встановлено, що спірне обладнання експлуатувалося ДТГО "Південно-західна залізниця", та жодних доказів того, що воно не експлуатувалося в подальшому позивач суду не надав.
Позивач помилково вважає, що якщо ДТГО "Південно-Західна залізниця" не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань, а знаходиться в стані припинення, ТО ПАТ "Українська залізниця" не може бути її правонаступником, та судом не були розглянуті обставини настання матеріального правонаступництва. Зазначене твердження спростовується наступним.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було встановлено: утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Цією ж постановою КМУ встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, (серед яких знаходиться і Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця, ЄДРПОУ 04713033) крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного ї акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", (Відомості Верховної Ради України (ВВР),2012; 49,ст. 553), зі змінами, внесеними від 02.03.2015 року, та від 20.12.2016 року, Товариство (ПАТ "Українська залізниця") є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. А отже, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104,107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов’язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового переднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДТГО "Південно- залізниця"
Згідно ч.7 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно ЛО якої ПАТ "Українська залізниця" утворено на базі підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які було реорганізовано шляхом злиття.
Відокремлений підрозділ інформаційно-обчислювальний центр державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" закрито 17.12.2015 року.
Отже, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків всіх підприємців залізничного транспорту, та статутний капітал ПАТ "Українська залізниця" сформований шляхом внесення до нього майна Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" ЄДРПОУ 04713033, в тому числі.
Крім того, встановлено, що державну реєстрацію позивача - ПАТ "Українська залізниця" було здійснено 21.10.2015 р., при цьому в Реєстрі містяться дані про те, що позивач є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" створено й набуло дієздатності за визначеною законодавчими приписами процедурою.
Внесення до Реєстру відомостей про припинення підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014, не впливає на визначення моменту матеріального правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", адже зі змісту Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань" та Цивільного кодексу України вбачається, щостворення нової юридичної особи в результаті злиття, набуття нею прав та обов'язків право попередників, є складовими процесу цього виду реорганізації, які за часом виникнення, передують моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, визначеного нормою частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Тобто, у разі злиття підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акта чи балансу, і тому може не співпадати у часі з моментом включення запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.
31.07.2015 р. по передавальному акту Державного територіального-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" все майно, права та обов'язки останнього після реорганізації шляхом злиття переходить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Зазначені обставини щодо правонаступництва під час розгляду даної справи відповідач від суду приховав, є, такі обставини були вже встановлені судовими рішеннями у інших господарських справах, зокрема, постановами Вищого господарського суду України від 29.11.2017 р. по справі № 910/7908/16 від 21.03.2017 р. по справі № 910/16186/15, а отже, ці обставини не доводиться повторному доказуванню відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
З аналізу нормативних актів суд приходить до висновку, що внесення до Реєстру відомостей припинення підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. не впливає на визначення моменту матеріального правонаступництва.
В ході переговорів між позивачем та відповідачем досягнута домовленість, що відповідач розробляє проект, збирає та встановлює турнікетні системи на станціях, та враховуючи специфіку обладнання, відповідач їх тестує та випробовує в ході експлуатації, після чого, в разі успішного випробовування укладається відповідний договір щодо умов подальшої експлуатації обладнання.
Вищезазначені домовленості підтверджуються листуванням між позивачем та відповідачем.
Так, 17.09.2014 року позивач в особі Заступника головного інженера залізниці - начальника ІОЦ ПЗЗ ОСОБА_3 звернувся з листом за № 10ц-891-3 до відповідача з питанням та визначенням можливості встановлення турнікетних систем на береговій платформі ст. Святошино, яка знаходиться у м. Києві.
18.09.2014 року відповідач - ТОВ "Бонметон" надало письмову відповідь, якою погодилося встановити турнікетні системи на ст. Святошино (берегова платформа), яка знаходиться у м. Києві, строком на шість місяців. Згідно з ОСОБА_3 прийом у передачі № 1 від 18.09.2014 року, ТОВ "Бонметон" передало зазначені турнікетні системи Інформаційно-обчислювальному центру Південно-Західної залізниці, 18.09.2014 року, а отже шестимісячний термін сплив 18.03.2015 року.
Але, 16.03.2015 року Відокремлений підрозділ інформаційно-обчислювальним центром державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" з листом №ІОЦ-263-1 звернулося до ТОВ "Бонметон" з проханням погодити подовження терміну використання турнікетних систем на берегові платформі ст. Святошино, для прийняття рішення керівництвом ДТГО "Південно-Західна залізниця" стосовно умов подальшої експлуатації зазначеного обладнання.
17.03.2015 року ТОВ "БОНМЕТОН" погодилося на продовження експлуатації турнікетних систем на береговій платформі ст. Святошино, яка знаходиться у м. Києві строком на три місяці, та такий узгоджений термін сплив 17.06.2015 року.
02.12.2014 року Відокремлений підрозділ інформаційно-обчислювальним центром державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі Заступника головного інженера залізниці - начальник ІЩЦ ПЗЗ ОСОБА_3 звернувся з листом за № 10ц-1312-1 до ТОВ "БОНМЕТОН" з питанням та визначенням можливості встановлення турнікетних систем на береговій платформі ст. Біличі, яка знаходиться у м. Києві.
03.12.2014 року ТОВ "БОНМЕТОН" надало письмову відповідь, якою погодилося встановити турнікетні системи на ст. Біличі, яка знаходиться у м. Києві, строком на шість місяців. Згідно з ОСОБА_3 прийому передачі № 2 від 30.12.2014 року, ТОВ "Бонметон" передало зазначені турнікетні системи 30.12.2014 року Інформаційно-обчислювальному центру Південно-Західної залізниці, а отже шестимісячний термін сплив 30.06.2015 року.
Після спливу погодженого з ТОВ "БОНМЕТОН" строку терміну експлуатації, турнікетні системи та обладнання продовжують використовуватися на ст. Святошино та на ст.Біличі, Позивачем без згоди власника - ТОВ "БОНМЕТОН", а переговори з керівництвом Позивача з приводу повернення обладнання або укладання відповідного договору з приводу його купівлі чи користування не привели до будь-якого позивного рішення.
02.08.2017 року ТОВ "БОНМЕТОН" направило письмову претензію з описом вкладенням на адресу ДТГО "Південно-західна залізниця", в якій вимагало повернути обладнання турнікетних систем або сплатити вартість такого безпідставно набутого майна, з урахуванням інфляційних втрат. Зазначена претензія залишилася без відповіді.
В вересні 2018 року ТОВ "Бонметон" звернулося до суду з позовом до ПАТ "Українська залізниця" яке є правонаступником ДТГО "Південно-західна залізниця" про стягнення вартості безпідставно набутого майна та Господарським судом м. Києва винесено рішення від 20 лютого 2018 року про стягнення вартості безпідставно набутого майна. Наразі це рішення оскаржується в апеляційному порядку.
Судом задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, а саме витребування у позивача інформації щодо того чи використовувалися поставлені ТОВ "Бонметон" турнікетні системи та дані щодо перевезення пасажирів приміським транспортом по станціях Біличі та Святошино, приросту пасажиропотоку та приросту доходу після встановлення турнікетних систем. ТОВ "Бонметон" така інформація достовірно відомо, оскільки після встановлення турнікетних систем та в процесі її функціонування підприємство мало доступ до серверу ОСОБА_5 (автоматичної системи перевезення пасажирів залізничного транспорту) до якої були підключені всі станції. Такий доступ був необхідне щоб відслідковувати чи якісно працює встановлене підприємством обладнання та для аналізу ефективності його знаходження на залізниці. На підтвердження цього надається ОСОБА_1 з ОСОБА_5 (автоматичної системи перевезення пасажирів залізничного транспорту) щодо вищезазначених даних, та детально викладена кількість, вартість квитків, приріст пасажиропотоку, приріст доходу в порівнянні з доходом, який був до встановлення турнікетних систем.
Також, на офіційному сайті ПАТ "Українська залізниця" у випуску газети № 20 "Робітниче слово" від 20 червня 2017 року містяться дані щодо того, що на станції Біличі вже три роки працюють турнікетні системи. В зв'язку з чим на адресу редакції газети був направлений адвокатський запит щодо надання випуску газети "Робітниче слово" № 20 від 20.06.2018 року. Оскільки це публічне розміщення інформації (веб-публікація статей газети) відповідач просив залучити зазначену роздруківку з офіційного сайту в якості електронного доказу користування позивачем спірного майна, та після отримання оригінального примірника випуску газети долучити його до матеріалів справи.
Таким чином, позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі, та позивач безпідставно набув майно відповідача, користувався їм отримував дохід, та за три роки не виявив бажання повернути обладнання, як не виявив такого бажання і в період розгляду справи в Господарському суді м. Києва, а після винесення судового рішення про стягнення вартості безпідставно набутого майна звернувся до суду з цим позовом, жодних листів щодо повернення спірного обладнання ТОВ "Бонметон" від позивача не отримувало. Отже, зі сторони позивача відбулося безпідставне набуття та збереження майна відповідача без належних правових підстав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід віднести на позивача, оскільки в позові відмовлено.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
ОСОБА_6
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК
України " 22" червня 2018 р.
