Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 р.

м. Київ

справа № 390/2230/14-к

провадження № 51-5074 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120210000115 за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Новгородка Новгородківського району Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2015 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу цього злочину.

Апеляційний суд Кіровоградської області вироком від 21 грудня 2017 року вирок місцевого суду скасував, визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладанням таких обов`язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, за таких обставин.

Так, згідно з рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року ОСОБА_6 зобов`язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_8 земельною ділянкою, площею 0,1202 га, кадастровий № 3523455100:50:023:0101, розташованої по АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 26 лютого 2014 року.

На підставі виконавчого листа № 393/611/13ц, виданого 13 березня 2014 року на виконання вищезазначеного судового рішення, винесено постанову ВДВС Новгородківського РУЮ від 20 березня 2014 року про відкриття виконавчого провадження, якою повідомлено ОСОБА_6 про добровільне виконання рішення суду упродовж 7 днів.

Проте, під час здійснення виконавчих дій 28 березня 2014 року, 28 квітня 2014 року та 05 травня 2014 року державним виконавцем зафіксовано факт невиконання ОСОБА_6 рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року щодо усунення перешкод у користуванні ОСОБА_8 земельною ділянкою, про що складено три акти державного виконавця, на підставі яких державним виконавцем винесено постанови від 29 квітня 2014 року та від 06 травня 2014 року про накладення на ОСОБА_6 штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. Однак, ОСОБА_6 рішення суду про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_8 земельною ділянкою, умисно не виконав.

Таким чином, ОСОБА_6 , маючи обов`язок та реальну можливість щодо виконання рішення Новгородківського районного суду від 06 лютого 2014 року, умисно ухилився від його виконання, грубо порушуючи нормальну діяльність органів правосуддя та достовірно знаючи, що рішення суду на території України є обов`язковими для виконання, але жодних дій, спрямованих на усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_8 не вчинив, чим умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . Зазначає, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого йому злочину, оскільки рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року є неконкретним, які саме дії зобов`язаний був вчинити ОСОБА_6 суд у цьому рішенні не зазначив, що унеможливлює його виконання. Вважає, що апеляційний суд не навів у вироку достатніх мотивів для визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, не надав належної оцінки показанням свідків та дослідженим доказам, і постановив вирок, який не відповідає вимогам ст.370, п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 з викладених в ній підстав.

Прокурор ОСОБА_5 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Мотиви суду

Згідно зіст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст. 438 КПКУкраїни є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи сторони захисту щодо істотних порушень апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону зводяться до оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій і стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд виправдав ОСОБА_6 за ч.1 ст.382 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього злочину, а саме об`єктивної сторони, оскільки, як було зазначено у вироку, в судовому рішенні не визначені конкретні заходи, які повинен був вжити ОСОБА_6 на його виконання, а відтак і суб`єктивна сторона цього злочину, яка характеризується прямим умислом, також у його діях відсутня.

Однак під час перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд дійшов протилежного висновку, а саме про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, і підтвердив цей висновок детально наведеними у вироку доказами, які усебічно, повно та об`єктивно дослідив та правильно оцінив.

Дії ОСОБА_6 , які полягали в умисному невиконанні судового рішення, апеляційний суд правильно кваліфікував за ч.1 ст.382 КК України, а доводи сторони захисту про відсутність у діях засудженого складу цього злочину, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, встановлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, є об`єктивною стороною злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, і означає повне його ігнорування. Об`єктивна сторона зазначеного злочину також проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

На спростування доводів сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу злочину, апеляційний суд у вироку послався, зокрема, на показання свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що між нею та ОСОБА_6 виник спір щодо меж земельних ділянок, у зв`язку з чим вона звернулась до Новгородківського районного суду Кіровоградської області, який рішенням від 06 лютого 2014 року зобов`язав ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою. Проте ОСОБА_6 категорично і відкрито заявив, що це судове рішення виконувати не буде, а тому згодом ОСОБА_8 отримала виконавчий лист та звернулася до виконавчої служби.

Зазначений виконавчий лист прийнятий до виконання, постановою від 20 березня 2014 року було відкрито виконавче провадження, у постанові повідомлено ОСОБА_6 про можливість добровільного виконання рішення суду упродовж 7 днів.

Свідок ОСОБА_10 , яка є державним виконавцем, підтвердила, що вона ознайомила ОСОБА_6 зі змістом зазначеного виконавчого листа, а також роз`яснила наслідки умисного невиконання судового рішення, на що ОСОБА_6 усно пояснив, що не згоден з судовим рішенням, виконавчий лист вважає теж незаконним, такі ж доводи виклав у письмовій заяві. У подальшому державний виконавець ОСОБА_10 письмово повідомила ОСОБА_6 про примусове виконання рішення суду. Також ОСОБА_10 пояснила, що для виконання зазначеного судового рішення вона залучала працівників міліції та спеціаліста-землевпорядника.

Допитаний як свідок спеціаліст-землевпорядник ОСОБА_11 пояснив, що в ході проведення виконавчих дій 28 квітня 2014 року він обміряв земельну ділянку ОСОБА_8 та виявив, що на ділянці останньої розташовані належні ОСОБА_6 вулики та огорожа із фундаментом.

Показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджено, що ОСОБА_6 був запрошений державним виконавцем до проведення виконавчих дій для визначення способу та порядку виконання рішення суду, однак засуджений категорично відмовився від вжиття будь-яких заходів щодо його виконання.

Під час здійснення виконавчих дій 28 березня 2014 року, 28 квітня 2014 року та 5 травня 2014 року державний виконавець зафіксував факт невиконання ОСОБА_6 судового рішення, склавши відповідні акти. Крім того, постановами державного виконавця від 29 квітня 2014 року та 6 травня 2014 року на ОСОБА_6 накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин.

Згідно з поясненнями самого засудженого в апеляційному суді, рішення щодо усунення перешкод у користуванні ОСОБА_8 земельною ділянкою він виконувати відмовився, оскільки не згоден із ним.

З викладеного слідує, що ОСОБА_6 не виконуючи рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року, діяв з прямим умислом, оскільки свідомістю засудженого охоплювалося розуміння суспільно небезпечного характеру своєї бездіяльності.

Доводи засудженого, що він не виконував судове рішення, оскільки це рішення є незаконним, є неприйнятними. Перевірка законності зазначеного рішення не входить до питань, які підлягають вирішенню при встановленні у діях винного складу злочину, передбаченого ч.1 ст.382 ККК України. Слід зазначити і те, що судові рішення вважаються законними, доки не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження у справі, в якій їх ухвалено.

Ствердження сторони захисту, що у діях ОСОБА_6 відсутня об`єктивна сторона злочину, оскільки у зазначеному судовому рішенні не вказано, в який спосіб і які саме перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою йому слід усунути, були предметом перевірки апеляційного суду і свого підтвердження не знайшли. Так, з метою визначення порядку і способу виконання судового рішення, на підставі п.12 ч.3 ст.11, ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець залучив до виконавчого провадження спеціаліста-землевпорядника для проведення виконавчих дій. Після того, як державним виконавцем визначено, які саме перешкоди у користуванні земельною ділянкою слід усунути, ОСОБА_6 також свідомо не бажав виконувати судове рішення.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_6 маючи обов`язок та реальну можливість щодо виконання судового рішення, умисно ухилився від його виконання, а саме від вчинення дій щодо усунення перешкод в користуванні ОСОБА_8 земельною ділянкою, а тому доводи у касаційній скарзі про безпідставність його засудження за ч.1 ст.382 КК України не підтверджуються матеріалами справи.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 374, 420 КПК України, є законним та вмотивованим.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3