Єдиний державний реєстр судових рішень
Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/905/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 382 (176-4) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2015 року м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судукримінальне провадження № 12014120210000115за апеляційною скаргоюпрокурора на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2015 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. НовгородкаКіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та виправдано за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 100 КПК Українивирішенопитання про речовідокази.
ВСТАНОВИЛА:
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили при слідуючих обставинах.
Згідно рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року ОСОБА_9 , жителя АДРЕСА_1 , зобов`язаноусунутиперешкоди у користуванні ОСОБА_10 земельною ділянкою, площею 0,1202 га, кадастровий № 3523455100:50:023:0101, розташованоїпо АДРЕСА_1 , вказанерішення набрало законноїсили 26 лютого 2014 року.
На підставі виконавчого листа № 393/611/13ц видано 13 березня 2014 року на виконання вищезазначеного судового рішення, ВДВС Новгородківського РУЮ 20 березня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою повідомлено ОСОБА_9 про добровільне виконання рішення суду упродовж 7 днів.
Проте, під час здійснення виконавчих дій 28 березня 2014 року, 28 квітня 2014 року та 05 травня 2014 року державним виконавцем зафіксовано факт невиконання ОСОБА_9 рішення Новгородківського районного суду щодо усунення перешкод в користуванні ОСОБА_10 земельноїділянки, про щоскладено три акти державного виконавця.
На підставі цих актів, державнимвиконавцемвинесено постанови від 29 квітня 2014 року та від 06 травня 2014 рокупро накладення на ОСОБА_9 штрафу за невиконаннярішення суду без поважних причин, перешкоди в користуванні ОСОБА_10 земельноїділянкине усунуто.
Таким чином, за версією слідства ОСОБА_9 , маючи обов`язок та реальну можливість щодо виконання рішення Новгородківського районного суду від 06 лютого 2014 року, умисно ухилився від його виконання, грубо порушуючи нормальну діяльність органів правосуддя та достовірно знаючи, що рішення суду на території України є обов`язковими для виконання, але жодних дій, спрямованих на усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_10 не вчинив, то при обставинах, викладених в обвинувальному акті, в діях ОСОБА_9 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнано невинуватим та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки в резолютивній частині рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року не вказано в якій спосіб і які саме перешкоди в користуванні спірною земельною ділянки йому слід усунути, то в діях ОСОБА_9 з об`єктивної та суб`єктивної сторони відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду першої інстанції, вказуючи на те, що при наявності в матеріалах кримінального провадження достатньо даних і доказів, які в сукупності свідчать про умисне невиконання ОСОБА_9 законного рішення суду в цивільній справі, суд, на думку прокурора дійшов до неправильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, безпідставно та необґрунтовано виправдав обвинуваченого, в результаті порушені права та законні інтереси ОСОБА_10 залишились незахищеними, а невиконання рішення суду негативно впливає на авторитет судової гілки влади.
При таких обставинах, прокурор, з посиланням на ст. 409 та 411 КПК України просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, згідно з яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, провівши за клопотанням прокурора судове слідство в обсязі дослідження матеріалів кримінального провадження, які стосуються рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області в цивільній справі та матеріалів виконавчого провадження, заслухавши в дебатах думку ОСОБА_12 , який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, пояснення ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, а вирок суду просили залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України).
Згідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно із ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
За змістом обвинувального акту, за версією слідства ОСОБА_9 маючи обов`язок та реальну можливість щодо виконання рішення Новгородківського районного суду від 06 лютого 2014 року, умисно ухилився від його виконання, грубо порушуючи нормальну діяльність органів правосуддя та достовірно знаючи, що рішення суду на території України є обов`язковими для виконання, але жодних дій, спрямованих на усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_10 не вчинив, тобто зобов`язанні суду ОСОБА_9 не виконав, що підтверджується актами державного виконавця.
При цьому, згідно постанов державного виконавця ВДВС Новгородківського районного управління юстиції ОСОБА_13 від 29 квітня 2014 року та 06 травня 2014 року, ОСОБА_9 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафів за невиконання рішення суду, після чого постановою державного виконавця від 22 травня 2014 року виконавче провадження щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою закінчено, а виконавчий лист повернуто до суду, який його видав ( т.1 а.с. 139-145).
Крім того, у клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року, адресованого колегії суддів в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, ОСОБА_9 зазначає, що він не приймав участь в судовому засіданні при ухваленні рішення, деякий час працював за межами області, повний текст отримав лише 03 лютого 2015 року, вважає рішення суду незаконним, а висновки суду щодо порушення прав ОСОБА_10 такими, що не відповідають дійсності, оскільки межі його та суміжної з ним земельних ділянок погоджені ще в 1984 році з попереднім власником, у зв`язку з чим просив апеляційний суд скасувати рішення Новгородківського районного суду від 06 лютого 2014 року та відмовити ОСОБА_10 в задоволенні позову ( т.2 а.с. 27-32).
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2015 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_9 відмовлено, а рішення Новгородківського районного суду від 06 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною залишено без змін ( т.2 а.с. 62-64).
Виправдовуючи ОСОБА_9 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, суд першої інстанції, в оскаржуваному прокурором вироку правильно зазначив, про те, що згідно диспозиції вказаної статті умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню полягає у невиконанні та незастосуванні передбачених законом і судовим рішенням заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт зобов`язаний і має реальну можливість виконати таке рішення. Злочинможебути вчиненийлишеіз прямимумислом.
В даному випадку, Новгородківськийрайонний суд Кіровоградськоїобластіпри ухваленні 06 лютого 2014 року рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 зобов`язав ОСОБА_9 усунутиперешкодиукористуванні земельною ділянкою ОСОБА_10 , розташованої по АДРЕСА_2 .
При цьому, у резолютивнійчастинірішення, районний судвзагалі не визначив в якій спосіб і які саме перешкоди слід усунути ОСОБА_9 для безперешкодного використання ОСОБА_10 спірної земельної ділянки, що фактично унеможливлює його виконання в натурі.
Тобто, обов`язок ОСОБА_9 вчинити конкретні дії чи утриматися від вчинення цих дій, судом не визначено, а тому підстав стверджувати про наявність у ОСОБА_9 умислу на невиконання судового рішення немає.
Більш того, колегія суддів відмічає, щосаме рішення суду, яке ОСОБА_9 повинен був виконати добровільно або примусово в рамках виконавчого провадження він отримав і мав можливість з ним ознайомитися лише 02 лютого 2015 року, тобто вже після пред`явлення йому обвинувачення за ч.1 ст. 382 КК України та направлення обвинувального акту в суд.
Також слід зазначити про те, що ОСОБА_9 за невиконання рішення суду двічі притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафів, які з нього стягнуто ( т.2 а.с. 57-59), а тому згідно ст. 61 Конституції України не може двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
При розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_14 об`єктивної та суб`єктивної сторони, інкримінованого йому кримінального правопорушення, який ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, а наявним в справі доказам та показанням свідків дана належна та об`єктивна оцінка, про що змістовно та обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку.
В контексті застосування на практиці вимог ст. 61 та ст. 62 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Конвенції та рішень ЄСПЛ ( у справах «Лабіта проти Італії», «Валашінас проти Литви», «Кудла проти Польщі», «Дюлоранс проти Франції» та «Донадзе проти Грузії»), а також рекомендацій Верховного Суду України, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку» колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і цілком обґрунтовано виправдав ОСОБА_9 за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
На переконання колегії суддів, таке рішення є законним та обґрунтованим, відповідає принципам верховенства права, законності, презумпції невинуватості, змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів в кримінальному судочинстві.
Доводи апеляційної скарги прокурора, про необ`єктивність та неповноту у з`ясуванні судом обставин даної справи та дослідженні доказів,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 ,які на думку прокурора не прийняті судом до уваги при ухваленні виправдувального вироку враховані, а їх показання змістовно викладені в оскаржуваному вироку.
Очевидно, що невизначеність порядку та способу виконання судового рішення ОСОБА_9 , відсутність конкретно визначеного обов`язку ОСОБА_9 в усуненні перешкод у користуванні ОСОБА_10 земельної ділянки та відповідного роз`яснення рішення судом, який його ухвалив, не може свідчити про умисне невиконання ОСОБА_9 рішення суду, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновки суду першої інстанції фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування законного та обгрунтованого вироку суду першої інстанції - відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегіясуддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційнускаргу прокурора -залишити без задоволення, а вирокКіровоградського районного суду Кіровоградської областівід17 липня 2015 року про виправдання ОСОБА_9 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
