Ухвала
іменем україни
27 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Широян Т.А.,
суддів Романець Л.А., Солодкова А.А.,
при секретарі Гапоні В.О.,
за участю прокурора Ткачук Г.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Ревякіна А.В. на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року.
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2015 року
ОСОБА _1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. НовгородкаКіровоградської області, мешкає в АДРЕСА_1
виправдано за ч. 1 ст. 382 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки згідно з пунктами 3, 4 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1. визнано винним в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили за таких обставин.
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року ОСОБА_1 зобов'язано усунути перешкоди
у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, площею 0,1202 га, яка розташована по АДРЕСА_2 Кіровоградської області. Вказане рішення набрало законної сили 26 лютого 2014 року.
На підставі виконавчого листа № 393/611/13ц від 13 березня 2014 року на виконання згаданого судового рішення ВДВС Новгородківського РУЮ 20 березня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою повідомлено ОСОБА_1 про добровільне виконання рішення суду упродовж 7 днів. Проте під час здійснення виконавчих дій 28 березня, 28 квітня та 05 травня 2014 року державним виконавцем зафіксовано факт невиконання ОСОБА_1 рішення Новгородківського районного суду від 06 лютого 2014 року щодо усунення перешкод в користуванні ОСОБА_3 земельної ділянки, про що складено відповідно три акти державного виконавця. В результаті державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 від 29 квітня та від 06 травня 2014 року за невиконання рішення суду без поважних причин, підтвердженням чого є акти державного виконавця.
Тобто за висновком суду ОСОБА_1 рішення суду про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_3 земельної ділянки умисно не виконав.
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Ревякін А.В. просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження через відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Стверджує, що судом дана неправильна оцінка доказів, а в діянні ОСОБА_1 відсутня як об'єктивна сторона, оскільки в рішенні не визначені конкретні заходи, які повинен вжити ОСОБА_1, а відтак і суб'єктивна сторона злочину ( немає прямого умислу), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, а отже відсутній і склад злочину. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтованим та незаконним, який не відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу захисника з підстав, викладених у ній заперечення прокурора стосовно касаційної скарги захисника, а тому просив залишити вирок апеляційного суду без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 373, 374 КПК.
При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів. Висновки суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних та категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину повинно полягати у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом і у формулюванні висновку про їх відповідність.
При скасуванні виправдувального вироку, як необґрунтованого, і постановленні свого, обвинувального, апеляційний суд має сформулювати обвинувачення, яке визнав доведеним, обґрунтувати висновок про безпідставність виправдання, дати кримінально-правову оцінку діям винуватого, навести мотиви призначення певної міри покарання.
При розгляді даного кримінального провадження апеляційний суд не дотримався цих вимог кримінального процесуального закону.
Як убачається з досліджених матеріалів кримінального провадження, вони містять у якості доказу: рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2014 року, яким ОСОБА_1 зобов'язаноусунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,1202 га, кадастровий № НОМЕР_1 показання свідка ОСОБА_4, яка стверджувала про те, що ОСОБА_1 своїми активними діями перешкоджав державному виконавцю виконанню цього судового рішення й сам його добровільно не виконував; показаннями свідків ОСОБА_5 (начальник Новгородківського ДВС) і ОСОБА_6 (землевпорядника смт Новгородківка), які приймали безпосереднью участь при виконанні судового рішення - склали акт, яким засвідчили, які частини будівлі ОСОБА_1 та інші належні йому споруди перебувають на земельній ділянці ОСОБА_3; акт про обстеження земельних ділянок ОСОБА_3 за наслідками вчинених на виконання судового рішення дій; протокол огляду місця події від 27 траваня 2014 року (ас. 172); акт обстеження земелшьних ділянок від 14 серпня 2012 року, яким виявлені на земельній ділянці належні ОСОБА_1 споруди, а також документи, що засвідчують право ОСОБА_3 на земельну ділянку, в тому числі й у тій частині, де розташовані ці споруди.
Суд першої інстанції, виправідовуючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК, посилаючись на ці ж докази, зазначав, що органами досудового розслідування належним чином не конкретизовано, які саме перешкоди у користуванні земельною ОСОБА_3 ділянкою мав усунути ОСОБА_1 і у який спосіб він мав вчинити дії на виконання цього судового рішення.
Апеляційний суд, дослідивши зазначені у вироку докази, які були предметом аналізу суду першої інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1, маючи обовязок та реальну можливість щодо виконання судового рішення умисно ухилився від його виконання, а тому дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно виправдав його за ч. 1 ст. 382 КК за відсутністю в його діях складу злочину, визнав його винним за цим законом, призначив покарання та звільнив від його відбування на підставі ст. 75 КК
Втім цілістного аналізу цих доказів у вироку не навів. Стверджуючи про те, ОСОБА_1 чинив перешкоди у виконанні судового рішення, суд послався на те, що він забороняв робити обмір його земельної ділянки, тоді як земельна ділянка ОСОБА_3 була належним чином виміряна, на її території виявлені належні ОСОБА_1 споруди. Разом з тим, як заборона ОСОБА_1 щодо необхідності вимірювати його земельну ділянку була розцінена ухиленням від виконання судового рішення, у вироку не наведено.
В той же час, судом не було з'ясовано, чи було зобов'язано ОСОБА_1 судовим виконавцем, та у який спосіб виконати судове рішення про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, чи приймалися будь які заходи для цього виконавчою службою самостійно (засуджений стверджував, що його паркан було знято саме під час вчинення дій виконавцем, залишився лише фундамент).
В суді касаційної ОСОБА_1 категорично заперечував про те, що він був присутній при складанні актів, у яких стверджувалося, що він не виконує судові рішення, і перевірити його твердження на стадії касаційного розгляду неможливо.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного і об'єктивного висновку про правильність застосування кримінального закону та призначення покарання. Тому вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час цього розгляду апеляційному суду слід, з використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути апеляційну скаргу засудженого, дослідити доводи касаційної скарги засудженого, і прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ньому мотивів прийняття такого рішення та аналізу доказів.
Керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу захисника Ревякіна А.В. задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголосити о 09.30 год 04 жовтня 2017 року.
Судді
Т.А. Широян Л.А. Романець А.А. Солодков
