Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 грудня 2018 року

у справі № 390/2230/14-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо об’єктивної сторони невиконання судового рішення

Фабула справи: вироком суду від 17 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу цього злочину. Апеляційний суд вирок місцевого суду скасував, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Мотивація касаційної скарги: захисник стверджує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому злочину, оскільки рішення районного суду від 06 лютого 2014 року є не конкретним, які саме дії зобов'язаний був вчинити ОСОБА_1 суд у цьому рішенні не зазначив, що унеможливлює його виконання. Вважає, що апеляційний суд не навів у вироку достатніх мотивів для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, не надав належної оцінки показанням свідків та дослідженим доказам, і постановив вирок, який не відповідає вимогам ст.370, п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Правова позиція Верховного Суду: умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, і означає повне його ігнорування. Об'єктивна сторона зазначеного злочину також проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

Твердження сторони захисту, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона злочину, оскільки у зазначеному судовому рішенні не вказано, в який спосіб і які саме перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою йому слід усунути, були предметом перевірки апеляційного суду і свого підтвердження не знайшли. Так, з метою визначення порядку і способу виконання судового рішення, на підставі п.12 ч.3 ст.11, ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець залучив до виконавчого провадження спеціаліста-землевпорядника для проведення виконавчих дій. Після того, як державним виконавцем визначено, які саме перешкоди у користуванні земельною ділянкою слід усунути, ОСОБА_1 також свідомо не бажав виконувати судове рішення.

Висновки: маючи обов'язок та реальну можливість щодо виконання судового рішення, засуджений умисно ухилився від його виконання, а саме від вчинення дій щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Тому у його діях наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України.