Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 755/17365/15-ц

Провадження № 14-296 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(далі також - Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві, про стягнення коштів і включення до реєстру (списку) кредиторів

за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року та за касаційною скаргою Фонду на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа без самостійних вимог:Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 вересня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПАТ «Дельта Банк» і Фондуна її користь кошти у сумі 20 438 дол. США.

2. Мотивувала тим, що 2 грудня 2014 року уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу № 001-28554-021214, відповідно до умов якого внесла 15 817 дол. США до 31 травня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних. 3 грудня 2014 року сторони уклали ще один договір банківського вкладу № 001-28552-031214, відповідно до умов якого позивач внесла 4 621 дол. США до 1 червня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних. Вказувала, що після закінчення строку цих вкладів ПАТ «Дельта Банк» їх не повертає, а Фонд не виплачує гарантовані їй 200 тис. грн.

3. 8 квітня 2016 року позивач подала заяву про зміну (уточнення) та доповнення позовних вимог в якій просила суд ухвалити рішення про включення її до реєстру (списку) ПАТ «Дельта-Банк» на виплату вкладу в сумі 233 612,61 грн.

(2) Короткий зміст судових рішень, ухвалених під час первинного розгляду справи

4. 6 жовтня 2015 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив і стягнув з ПАТ «Дельта Банка» на користь позивача 20 438 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 6 жовтня 2015 року становило 433 612,61 грн.

5. 3 березня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою скасував заочне рішення від 6 жовтня 2015 року.

6. Через те, що 3 березня 2016 року Фонд виплатив позивачеві 200 000 грн, вона згідно із заявою від 8 квітня 2016 року уточнила позовні вимоги та просила включити її в реєстр (список) кредиторів ПАТ «Дельта Банк» на виплату решти вкладу у національній валюті, що за офіційним курсом НБУ станом на 6 жовтня 2015 року становило 233 612,61 грн.

7. 19 квітня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив і стягнув з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача 233 612,61 грн.

8. 9 червня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив додаткове рішення, яким включив позивача до реєстру (списку) кредиторів ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу у національній валюті за курсом долара США на день ухвалення рішення суду від 6 жовтня 2015 року у сумі 233 612,61 грн.

9. Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ПАТ «Дельта Банк» порушило зобов'язання щодо повернення коштів на першу вимогу позивача (вкладника), а тому порушене право має бути захищене шляхом стягнення на користь позивача коштів і включення до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу в національній валюті.

10. 20 жовтня 2016 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 червня 2016 року скасував, закрив провадження у справі в частині вимог до Фонду й ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову в частині вимог до ПАТ «Дельта Банк».

11. 6 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(3) Короткий зміст ухвалених під час нового розгляду справи судових рішень і касаційної скарги

(3.1) Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. 6 грудня 2017 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 червня 2016 року скасував, ухвалив нове рішення: поновив позивачу строк подання заяви на включення її до реєстру вкладників для здійснення виплат Фондом; зобов'язав уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», включивши до нього вимоги позивача на суму 233 612,61 грн.

13. Рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що, стягуючи з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача кошти у сумі 233 612,61 грн, суд першої інстанції вийшов за межі позову, оскільки з урахуванням уточнень позовної заяви від 8 квітня 2016 року позивач не заявляла вимог про стягнення на її користь вказаної суми.

14. Апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції стосовно включення позивача до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу у національній валюті мають неконкретний характер і неповністю узгоджуються з приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон).

15. Враховуючи ту обставину, що питання включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку віднесено до повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», апеляційний суд вважав за необхідне з урахуванням змісту позову та відповідно до Закону поновити позивачеві строк подання заяви на включення її до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

16. Суд також визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки вважав, що позивач звернулася за захистом порушених прав, які випливають з умов цивільно-правової угоди. А тому такий спір, на думку апеляційного суду, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

(3.2) Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. 26 грудня 2017 року Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, додаткове рішення цього ж суду від 9 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року й ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

18. 26 грудня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» також подало до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року й ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

19. 18 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

20. Ухвалу мотивував тим, що Фонд оскаржує рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги, поданої Фондом

21. На думку ПАТ «Дельта Банк», суди не врахували, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом.

22. У матеріалах справи відсутнє звернення позивача з вимогами до уповноваженої особи Фонду щодо неповернутої суми вкладу, подане з 8 жовтня 2015 року по 9 листопада 2015 року.

23. Вказує, що оскільки питання про акцепт чи відхилення вимог позивача ліквідатором банку у встановленому законом порядку не вирішувалося, вимоги позивача як такі, що не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не можуть бути задоволені у ліквідаційній процедурі та вважаються погашеними.

24. Вважає, що справи, які виникають за участю Фонду (уповноваженої особи Фонду) є публічно-правовими, а тому спір мав розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

(1.1) Доводи інших учасників справи

25. 6 березня 2018 року позивач подала відзив на касаційну скаргу Фонду, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року - без змін. Мотивує наявністю недоліків касаційної скарги, які перешкоджають відкриттю касаційного провадження, а також законністю й обґрунтованістю рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року. Стверджує, що представництво інтересів у Верховному Суді здійснюють виключно адвокати, тоді як касаційні скарги подані не адвокатами.

26. Третя особа та ПАТ «Дельта Банк» позицію щодо касаційної скарги, поданої Фондом, не висловили.

(2) Доводи касаційної скарги, поданої ПАТ «Дельта Банк»

27. На думку ПАТ «Дельта Банк», апеляційний суд безпідставно поновив позивачу строк звернення з кредиторськими вимогами, оскільки відсутні поважні причини його пропуску.

28. Мотивує, що оскільки позивач не заявила про свої вимоги у встановлений законом строк, то їх не було включено до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» правомірно.

(2.1) Доводи інших учасників справи

29. 6 лютого 2018 року позивач подала відзив на касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року - без змін. Мотивує наявністю недоліків касаційної скарги, які перешкоджають відкриттю касаційного провадження, а також законністю й обґрунтованістю рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року. Стверджує, що представництво інтересів у Верховному Суді здійснюють виключно адвокати, тоді як касаційні скарги подані не адвокатами.

30. Третя особа та Фонд свою позицію щодо касаційної скарги, поданої ПАТ «Дельта Банк», не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо доводів позивача про неможливість подання касаційних скарг особами, які не є адвокатами

31. Позивач вважає, що касаційні скарги не можуть бути розглянуті, оскільки їх подали особи, які не є адвокатами.

32. Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

33. Закон України від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності 30 вересня 2016 року.

34. Провадження у цій справі розпочато на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року про відкриття провадження, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

35. Отже, представництво інтересів у цій справі, зокрема і у Верховному Суді, може здійснювати не лише адвокат, але й інший представник відповідно до вимог процесуального закону. А тому ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані вказані доводи позивача.

(1.2) Щодо юрисдикції спору

36. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

37. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

38. За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

39. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

40. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

41. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

42. Юрисдикція спорів за участю Фонду визначається з огляду на зміст правовідносин та функції, які він виконує у спірних правовідносинах.

43. Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

44. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності та перебуває у його господарському віданні.

45. Згідно з частиною першою статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

46. Для цього Фонд наділений функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону, серед яких, зокрема: акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків; організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку; продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

47. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

48. Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

49. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили:

49.1. 2 грудня 2014 року позивач і ПАТ «Дельта Банк» уклали договір банківського вкладу № 001-28554-021214, згідно з яким банк отримав від позивача кошти у сумі 15 817 дол. США до 31 травня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних;

49.2. 3 грудня 2014 року позивач і ПАТ «Дельта Банк» уклали ще один договір банківського вкладу № 001-28552-031214, згідно з яким позивач передала банку кошти у сумі 4 621 дол. США до 1 червня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних;

49.3. 31 травня 2015 року закінчився строк дії договору № 001-28554-021214, а 1 червня 2015 року - договору № 001-28552-031214. Після спливу строку дії вказаних договорів банк вклади позивачеві не повернув.

49.4. На виконання постанови Правління НБУ від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», 2 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк»», згідно з яким з 3 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено КадироваВ.В.

49.5. На виконання постанови Правління НБУ № 664 від 2 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» 2 жовтня 2015 року Фонд прийняв рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» строком з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року (у подальшому було продовжено), а уповноваженою особою Фонду призначено КадироваВ.В.

49.6. 3 березня 2016 року Фонд виплатив позивачеві гарантовану суму вкладу у національній валюті у сумі 200 тис. грн.

50. Предметом спору у цій справі є зобов'язання Фонду включити позивача в реєстр (список) кредиторів ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу у національній валюті в сумі 233 612,61 грн, що перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.

51. Отже, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом і задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку.

52. Вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом, сплачену вкладнику Фондом, задовольняються у четвертій черзі (пункт 4 частина перша статті 52 Закону).

53. Заявлені у цій справі позовні вимоги не пов'язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування, адже, як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, позивач таке відшкодування вже отримала, а зумовлені невиконанням банком зобов'язань за договором депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.

54. Крім того, позивач скаржилася на дії уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів. Тому відповідачем у цій справі вірно визначене ПАТ «Дельта Банк», а не уповноважена особа Фонду.

55. З огляду на вказане спір є приватноправовим, а висновки судів першої й апеляційної інстанції щодо юрисдикції спору - обґрунтованими.

56. Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги її висновки, сформульовані у постановах, зокрема, від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, згідно з якими спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд, його уповноважена особа у таких правовідносинах виконують не публічно-владні управлінські функції, а здійснюють представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору.

57. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами Фонду про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

(1.3) Щодо інших доводів, наведених у касаційних скаргах

58. Як встановив суд апеляційної інстанції, позивач з урахуванням уточнень позовної заяви від 8 квітня 2016 року не заявляла вимог про стягнення на її користь з банку коштів у сумі 233 612,61 грн, а просила включити її в реєстр (список) кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

59. У відзивах від 6 лютого та 6 березня 2018 року на касаційні скарги Фонду та банку позивач не оспорює встановлені апеляційним судом обставини.

60. Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

61. Отже, оскаржені судові рішення переглядаються Великою Палатою Верховного Суду у межах позовної вимоги про включення позивача до реєстру (списку) кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

62. Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

63. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону).

64. Суд апеляційної інстанції встановив, що кредиторські вимоги вкладників ПАТ «Дельта Банк» приймалися з 8 жовтня до 9 листопада 2015 року включно; оскільки позивач у межах вказаного строку не заявила вимог до банку, останній вважав, що відсутні підстави для їх задоволення.

65. Згідно з частиною першою статті 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

66. Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов'язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Однак Закон не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин.

67. Вказане узгоджується з приписами пункту 3 частини першої статті 48 Закону, згідно з якою Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

68. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2 від 5 липня 2012 року затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку (далі - Положення).

69. Відповідно до пункту 4.31 Положенняу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

70. Банк і Фонд були обізнані з кредиторськими вимогами позивача ще до початку процедури ліквідації банку, адже, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач неодноразово зверталася із заявами про повернення залишку вкладу та включення її до реєстру (списку) вкладників для здійснення виплат.

71. 6 жовтня 2015 року, тобто на наступний день після початку процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, яким стягнув з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача кошти у сумі 20 438 дол. США, що еквівалентно 433 612,61 грн.

72. Вказане судове рішення до лютого 2016 року Фонд не оскаржував. А тому позивач мала законні очікування на стягнення з банку коштів за вкладом без додаткового звернення із аналогічною вимогою до Фонду.

73. Крім того, апеляційний суд на підставі наявної у матеріалах справи виписки з амбулаторної картки позивача встановив, що вона страждала на ішемічну хворобу серця.

74. Сукупність наведених чинників призвела до того, що позивач не змогла вчасно звернутися до Фонду із заявою про включення її до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

75. Неможливість вкладників забрати заощадження (депозит) з рахунків у банках через відсутність коштів, через передбачене законом замороження рахунків, або через нездатність національних органів вжити заходів з метою надання таким вкладникам можливості розпоряджатися їхніми заощадженнями Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядає як втручання в ефективне користування правом мирно володіти майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) або як незабезпечення користуванням цим правом (див. mutatismutandisрішення ЄСПЛ у справі «Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the former Yugoslav Republic of Macedonia» від 16 липня 2014 року, заява № 60642/08, § 102).

76. У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно легітимну мету та чи є захід з втручання у вказане право пропорційним такій меті (див. mutatismutandisрішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» («Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine») від 26 червня 2014 року, заява № 68385/10 і 71378/10, § 53).

77. Принцип пропорційності полягає у встановленні судом справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на майно, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

78. Необхідність досягнення такого балансу відображена у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу покласти індивідуальний і надмірний тягар (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v. Ukraine») від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 168).

79. Тому, оцінюючи у кожній конкретній справі пропорційність обмежень прав конкретного суб'єкта на підставі тих обставин і фактів, що безпосередньо досліджені судом, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цього суб'єкта, оскільки обмеження його прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

80. Фонд та його уповноважена особа наділені правом вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. А суди першої й апеляційної інстанцій не встановили обставин, що могли би свідчити про нехтування позивачем її правом на звернення стосовно включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційних скарг про правомірність невключення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

81. Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було би непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц).

82. Беручи до уваги встановлені судами конкретні обставини цієї справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про поважність причин пропуску позивачем встановленого статтею 45 Закону строку для звернення з відповідною заявою та про наявність підстав для його поновлення, вважаючи, що позбавлення позивача права претендувати на отримання решти банківського вкладу у сумі 233 612,61 грн через пропуск 30-денного строку для звернення до Фонду з вимогами стане для позивача надмірним тягарем і у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не буде пропорційним меті, з якою цей строк у Законі був встановлений.

83. Враховуючи те, що відповідачі не оспорюють висновки суду апеляційної інстанції щодо суми грошових вимог, які слід включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», включивши до нього вимоги позивача на суму 233 612,61 грн.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(2.1) Щодо суті касаційних скарг

84. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

85. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Велика Палата Верховного Суду вважає, щорішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає касаційні скарги без задоволення, а вказане рішення - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

87. З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на відповідачів.

(3) Висновки щодо застосування норм права

88. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку (частина п'ята статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

89. Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (частина перша статті 49 Закону).

90. Кредитор зобов'язаний заявити про свої вимоги до банку у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Проте Закон не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин.

91. Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було би непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц).

92. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (пункт 3 частини першої статті 48 Закону).

93. Оскільки Фонд та його уповноважена особа наділені правом вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, суд, беручи до уваги конкретні обставини справи, вправі поновити пропущений кредитором строк, визначений у частині п'ятій статті 45 Закону, за умови наявності для цього поважних причин і відсутності обставин, які би могли свідчити про нехтування кредитором його правом заявити вимоги до банку.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкЛ.М.Лобойко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.Данішевська І.В.Саприкіна О.С.Золотніков В.Ю.Уркевич О.Р.Кібенко О.Г.Яновська В.С.Князєв Повний текст постанови підписаний 5 грудня 2018 року.