АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та додаткове рішення того ж суду від 09 червня 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві про стягнення заборгованості та включення до реєстру (списку) банку.
Колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просила стягнути з відповідачів депозити-вклади по двох договорах № 001-28554-021214 від 02 грудня 2014 року та № 001-28552-031214 від 03 грудня 2014 року на загальну суму 20 438 дол. США.
Зазначала, що 02 грудня 2014 року уклала із ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу № 001-28554-021214 «Найкращий від Миколая», відповідно до умов якого внесла 15 817 дол. США на строк до 31 травня2015 року зі сплатою 5,5 % річних. 03 грудня 2014 року сторони уклали ще один договір банківського вкладу № 001-28552-031214 Найкращий від Миколая», відповідно до умов якого позивачка внесла 4 621 дол. США на строк до 01 червня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних.
Між тим, після спливу строку дії договорів, грошові кошти банк їй не сплатив.
В подальшому, за змістом заяви від 08 квітня 2016 року, у зв'язку з тим, що 03 березня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було сплачено 200 000 грн., позовні вимоги було уточнено й, посилаючись на поважність причин пропуску строку подачі заяви-погіршення стану здоров'я у зв'язку зі смертю сина, просила ухвалити рішення про включення її відповідачами до реєстру (списку) кредиторів ПАТ «Дельта Банк» на виплату решти вкладу в національній валюті, у сумі 233 612 грн. 61 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 рокупозов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 233 612 грн. 61 коп.
Додатковим рішенням того ж суду від 09 червня 2016 року включено ОСОБА_1 до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу в національній валюті по курсу долара США на день ухвалення рішення суду від 06 жовтня 2015 року, в сумі 233 612 грн. 61 коп.
В апеляційній скарзі представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та закрити провадження в частині позовних вимог до Фонду.
Колегія суддів, вислухавши представників відповідачів, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та її представника, які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 02 грудня 2014 року ОСОБА_1 уклала із ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу № 001-28554-021214 «Найкращий від Миколая», відповідно до умов якого внесла 15 817 дол. США на строк до 31 травня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних. 03 грудня 2014 року сторони уклали ще один договір банківського вкладу № 001-28552-031214 «Найкращий від Миколая», відповідно до умов якого позивачка внесла 4 621 дол. США на строк до 01 червня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних (а.с.6-7 т.1).
Після спливу строків дії договорів банк вклади їй не повернув.
З 03 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку (а.с.59, 67 т.1).
Встановлено, що 03 березня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив ОСОБА_1 гарантовану суму із вкладу (боргу) у національній валюті у розмірі 200 000 грн.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 233 612 грн. 61 коп., суд першої інстанції виходив із того, що після закінчення строків дії договорів банківського вкладу ПАТ «Дельта Банк» грошові вклади з нарахованими на них відсотками позивачці не повернув, чим порушив права.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, враховуючи наступне.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію й уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В. (а.с.57-68 т.1).
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015року № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року.
На виконання постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» строком з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року, яку в подальшому було продовжено, й уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку призначено Кадирова В.В.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Ухвалюючи рішення, районний суд не врахував, що з 03 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, а постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 рокув банку вже було відкликано ліцензію та прийнято рішення про його ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку може здійснюватися лише у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що зокрема узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові № 6-2001цс16 від 20 січня 2016 року,який в силу ст. 360-7 ЦПК України єобов'язковим для всіх судів, що залишилося поза увагою суду першої інстанції та призвело до ухвалення незаконного рішення.
Окрім цього, районний суд, стягуючи з банку на користь позивачки грошові кошти, у сумі 233612 грн. 61 коп., фактично вийшов за межі позову, остільки, з урахуванням уточнень позовної заяви від 08 квітня 2016 року, позивачка вимог про стягнення на її користь вказаної суми грошових коштів не заявляла.
Неможливо погодитися з рішенням суду і щодо включення позивачки до реєстру (списку) остільки ці висновки носять неконкретних характер, не у повній мірі узгоджуються з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Законууповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Положеннями ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість, у якій кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів, зокрема, фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом у четверту чергу.
Таким чином, кошти, отримані під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості.
Матеріали справи свідчать, що кредиторські вимоги вкладників ПАТ «Дельта банк» приймалися в період з 08 жовтня 2015 року по 09 листопада 2015 року.
Відповідно до справи, 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до відповідачів про включення її в реєстр-список кредиторів банку, посилаючись на поважність причин пропуску строку.
Матеріали справи містять докази неодноразового звернення із заявами про повернення залишку вкладу та вимогами включити її до реєстру (списку) виплати депозиту вкладу (а.с.126-129 т.1).
Між тим, суд першої інстанції у відсутність вчинення дій по перевірці результатів розгляду заяв позивачки уповноваженою особою Фонду, визнав доведеним наявність у ОСОБА_1 права бути включеною до списку кредиторів банку.
Не перевірив суд і поважність причин пропуску строку та підстав до його поновлення.
Отже, вирішуючи заявлений по справі спір, районний суд припустився неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального й процесуального права.
За таких обставин, оскаржуване рішення районного суду, а також додаткове рішення того ж суду підлягають скасуванню, а по справі слід ухвалити рішення нового змісту про задоволення позову, виклавши його у суворій відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», враховуючи таке.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції, представником відповідача долучено до матеріалів справи копію відповіді на звернення ОСОБА_1, в якому зазначено, що кредитори банку мали можливість заявити свої вимоги до банку з 08 жовтня 2015 року по 09 листопада 2015 року, а тому, оскільки вона не заявила своїх кредиторських вимог у встановлені Законом строки, банк не має правових підстав для задоволення її вимог (а.с.124 т.2).
З пояснень ОСОБА_1 встановлена неможливість подання нею заяви до Фонду у визначений законом строк у зв'язку із наявністю хронічної хвороби та важкого психологічного стану після смерті сина у вказаний період, а тому строк звернення було пропущено з поважних причин.
В матеріалах справи міститься виписка з амбулаторної картки ОСОБА_1 про наявність у останньої ішемічної хвороби серця (а.с.173 т.1).
Окрім цього, до справи долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 19 квітня 2013 року (а.с.174 т.1), який є сином позивачки.
Згідно наданої в суді апеляційної інстанції в своїх поясненнях представником уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» інформації, сума кредиторської заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 фактично складала 372 460 грн. 64 коп.
Між тим, ОСОБА_1, посилаючись на поважність пропуску строку в уточненнях до позову (а.с.118-119 т.1), а також в судовому засіданні, просила визнати її право на отримання залишку суми вкладу, лише в розмірі 233612 грн. 61 коп.
Враховуючи ту обставину, що питання включення до реєстру акцептованих кредиторів банку віднесено до повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням змісту позову та у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» поновити ОСОБА_1 строк подачі заяви про включення її до реєстру вкладників для здійснення виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» та зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», включивши до нього грошові вимоги ОСОБА_1, в сумі 233612 грн. 61 коп.
Твердження апеляційної скарги про наявність правових підстав до закриття провадження в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів визнає необґрунтованими.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <�…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <�…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, остільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що випливають з умов цивільно-правової угоди, а тому такий спір підлягає до розгляду у порядку цивільного судочинства.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16 і згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, а також у постанові Верховного Суду України від16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15.
За таких обставин, посилання апеляційної скарги на те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими.
З огляду на викладене, конкретні обставини справи, тривалість перебування спору на вирішенні суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги й ухвалення по справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким:
Поновити ОСОБА_1 строк подачі заяви про включення її до реєстру вкладників для здійснення виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», включивши до нього грошові вимоги ОСОБА_1, в сумі 233612 грн. 61 коп.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 755/17365/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11127/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.
