Справа №752/25588/17
Провадження № 2/752/2745/18
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15.11.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Якушко Т.А.,
представника позивача ОСОБА_1.,
представників відповідача Садовниченко В.В., Шупінської О.В.
представника третьої особи Мовіле О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України», третя особа без самостійних вимог: Міністерство охорони здоров»я України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
позивач звернулась до суду з позовом до ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 306053,11 гривень за період з 15.08.2016 р. по 19.07.2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 з 31.12.2015 р. по 12.08.2016 р. працювала на посаді Генерального директора ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України». Наказом МОЗ України від 12.08.2016 р. № 81-о вона була звільненна з займаної посади. Зазначений наказ був оскаржений позивачем і відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 15.02.2017 р. ОСОБА_5 поновлено на посаді Генерального директора Центру з 15.08.2016 р. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 19.07.2017 р. рішення суду про поновлення на роботі залишено без змін.
На підставі положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв»язку із незаконним звільненням.
Згідно відомостей, наданих ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» середньоденний заробіток складає 1357,27 гривень, в зв»язку з чим позивач просить стягнути за період з 15.08.2016 р. по 19.07.2017 р. середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 306503,11 гривень.
Представник позивача в ході судового розгляду підтримав заявлені вимоги та обґрунтування позову в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на те, що в зв»язку із незаконним звільненням і подальшим поновленням позивача на посаді на підставі рішення суду ОСОБА_5 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, представник позивача зазначив, що на час розгляду справи рішення суду про поновлення позивача на посаді не виконується.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначаючи на пропуск позивачем строків звернення до суду з даними вимогами, оскільки спір є трудовим, а не щодо стягнення грошових сум. Крім того, представник відповідача зазначив, що при розгляді Голосіївським районним судом м.Києва справи за позовом ОСОБА_5 до Міністерства охорони здоров»я України і подальшим апеляційним розглядом даної справи, позивачу було відмовлено у стягненні з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» і зазначені обставини є встановленими та не підлягають доказуванню в ході даного судового процесу.
Представник третьої особи - Міністерства охорони здоров»я України, в ході розгляду справи підтримав позицію представника відповідача, просила у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що МОЗ України не несе відповідальність за діяльність ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України», відповідно до умов Контракту керівнику ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством. Крім того, представник третьої особи зазначила, що позивач на підставі наказу № 541к від 15.08.2016 р. фактично склала з себе повноваження Генерального директора Центру, що виключає можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що встановлено було судовим рішенням.
Вислухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 грудня 2015 року між Міністерством охорони здоров»я України та ОСОБА_5 було укладено контракт № 845, на підставі якого останню призначено на посаду генерального директора ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» на термін з 31 грудня 2015 року по 31 грудня 2018 року, про що було видано наказ МОЗ України від 31 грудня 2015 року № 134-о.
Наказом МОЗ України від 12 серпня 2016 року № 81-о ОСОБА_5 звільнено з посади генерального директора ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» у зв»язку з порушенням умов контракту згідно з п.8 ст.36 КЗпП України.
В якості підстави для видачі наказу про звільнення зазначено контракт від 31 грудня 2015 року № 845.
Наказом ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» № 541-к від 15.08.2016 р. ОСОБА_5 склала з себе повноваження Генерального директора Центру, відповідно до наказу МОЗ України від 12.08.2016 р. № 81-0 з 15.08.2016 р.
Як встановлено судом, позивач не погодилась з підставами свого звільнення та оскаржила наказ про звільнення її з займаної посади до суду.
Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 15.02.2017 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до МОЗ України, третя особа: ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» про поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_5 поновлено на посаді Генерального директора ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» з 15.08.2016 р., стягнуто з МОЗ України моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, в частині стягнення з МОЗ України середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.
Згідно з рішенням Апеляційного суду м.Києва від 19.07.2017 р. рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 15.02.2017 р. змінено, зменшено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з МОЗ України на користь ОСОБА_5 зз 10000 гривень до 3000 гривень. В іншій частині рішення залишено без змін.
Як встановлено судом на час даного спору рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 15.02.2017 р. про поновлення ОСОБА_5 на посаді не виконано.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.
Згідно з п.1.1 Статуту ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров»я України від 16.05.2013 р. № 72-0, Центр - уповноважена Міністерством охорони здоров»я України спеціалізована установа у сфері клінічного вивчення, клінічних випробувань та державної реєстрації лікарських засобів (в тому числі медичних імунобіологічних препаратів), яка належить до сфери управління Міністерства охорони здоров»я України.
Центр є юридичною особою і набуває прав та обов»язків юридичної особи з дати внесення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (п.4.1 Статуту).
Пунктом 4.7 Статуту передбачено, що держава та МОЗ не несуть відповідальності за зобов»язаннями Центру, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п.8.4.3 Статуту з Генеральним директором Центру укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов»язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін.
На підставі п.25 Контракту, укладеного з ОСОБА_5, за виконання обов»язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності.
ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовом до МОЗ України, заявила вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, враховуючи положення Статуту Центру та умови Контракту, складеного з позивачем, суд своїм рішенням від 15.02.2017 р. відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки виплата заробітної плати здійснюється ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України».
В даному випадку, позивач звернулась до позовом до ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і, з огляду на положення ст. 235 КЗпП України дані вимоги є обґрунтованими, оскільки в зв»язку з незаконним звільненням і в подальшому поновленні на посаді, позивач набуває беззаперечне право на отримання сум середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до моменту поновлення на посаді.
Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на пропуск позивачем строків звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.
Виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є компенсацією за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повязані з трудовими відносинами та є такими, що повязані з виплатою заробітної плати, оскільки у роботодавця виникає обовязок про виплату зазначеної заробітку за весь період вимушеного прогулу.
В даному випадку, з боку роботодавця має місце порушення законодавства про оплату праці, а тому згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення з вимогами про стягнення заробітної плати є необмеженим.
Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача та третьої особи на те, що позивач самоусунулась від виконання своїх обов»язків, видавши наказ № 541к від 15.08.2016 р., склавши з себе повноваження, внаслідок чого не має права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що встановлено судовим рішенням, оскільки підставою для звільнення ОСОБА_5, займаної посади був наказ МОЗ України від 12.08.2016 р. № 81-о, який в судовому порядку визнаний незаконним і позивач поновлена на посаді. Наказ № 541к від 15.08.2016 р. виданий на підставі наказу МОЗ України № 81-о від 12.08.2016 р. і сам по собі не є підставою для звільнення в даному випадку.
Крім того, при розгляді Голосіївським районним судом м.Києва справи за позовзом ОСОБА_5 до МОЗ України, третя особа: ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» вимоги до Центру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не заявлялись, а тому і висновку з цього питання судом не приймались. Зазначеним обставинам щодо наявності підстав для стягнення з Центру середнього заробітку за час вимушеного прогулу Апеляційним судом м.Києва не надавалась оцінка, що вбачається зі змісту рішення від 19.07.2017р.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2016 р. по 19.07.2017 р.
Відповідно до наданої ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» довідки розмір середньоденного заробітку ОСОБА_5 становить 1357,27 гривень.
Проведений представником позивача розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується на положенням постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Беручи до уваги даний розрахунок, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 306053, 11 гривень за період з 15.08.2016 р. по 19.07.2017 р.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 КЗпП України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_5 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України», третя особа без самостійних вимог: Міністерство охорони здоров»я України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров»я України» (код ЄДРПОУ 20015794, м.Київ, вул.Антона Цедіка, 14) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 306053 (триста шість тисяч п»ятдесят три) гривні 11 копійок за період з 15.08.2016 р. по 19.07.2017 р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя
