ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2018 Справа №914/4238/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-КМГ» , м. Дрогобич Львівської обл.,
до відповідача: Комунального підприємства «Комбінат міського господарства»,
м. Дрогобич Львівської обл.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дрогобицька міська рада, м. Дрогобич Львівської обл.,
про: стягнення заборгованості в розмірі 239520,00 грн. та повернення майна.
Суддя Козак І.Б.
Секретар судового засідання Гелеш Г.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 – представник,
від відповідача: ОСОБА_2В, ОСОБА_3 – представники,
від третьої особи: не з’явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-КМГ» до Комунального підприємства „Комбінат міського господарства м. Дрогобич про стягнення заборгованості в розмірі 239520,00 грн. та повернення майна.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2017 р. (суддя Пазичев В.М.), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 р. позовні вимоги задоволено: зобов’язано Комунальне підприємство „Комбінат міського господарства повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-КМГ (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 15, код ЄДРПОУ 38486689):
- сміттєвоз КО-431 ЗІЛ 130, р.н. НОМЕР_1, р.в. 1984 р.;
- сміттєвоз КО-431 ЗІЛ ММЗ 4505, р.н. НОМЕР_2, р.в. 1989 р.;
- сміттєвоз КО-431 ЗІЛ 431412, р.н. НОМЕР_3, р.в.1993 р.;
- сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 433362, р.н. НОМЕР_4, р.в. 1999 р.;
- сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 4333, р.н. НОМЕР_5, р.в. 1999р.;
- сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 431410, р.н. НОМЕР_6, р.в. 1987р.;
- сміттєвоз mersedes-benz Аctoros, р.н. НОМЕР_7, р.в. 2002 р.;
- бульдозер ДЗ 110, р.н. НОМЕР_8.
Стягнуто з Комунального підприємства „Комбінат міського господарства (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 15, код ЄДРПОУ 32300054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-КМГ (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 15, код ЄДРПОУ 38486689) 479040 (чотириста сімдесят девять тисяч сорок) грн. 00 коп. заборгованості та 8403 (вісім тисяч чотириста три) грн. 60 коп. судового збору.
Постановою Верховного Суду України у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.201711.04.2018р. у справі № 914/4238/15 касаційну скаргу КП «Комбінат міського господарства» задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2017 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 р. у справі № 914/4238/15, справу № 914/1090/14238/156 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Системою автоматизованого розподілу 27.07.2018р. проведено розподіл судової справи між суддями і справу передано на новий розгляд судді Козак І.Б.
Ухвалою суду від 03.08.2018р. справу прийнято до розгляду суддею Козак І.Б. за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.08.2018р. Ухвалою суду від 20.09.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.10.2018.Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
У судове засідання 12.11.2018р. представник позивача з’явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договорів оренди автомобілів (7 сміттєвозів та 1бульдозера) не сплачує орендну плату після закінчення терміну дії 8 (восьми) договорів та не повертає орендоване майно позивачу. Відтак, позивач нарахував відповідачу 479 040,00 грн за договорами оренди транспортних засобів від 01.10.2013 №№ 1/10, 2/10, 3/10, 4/10, 5/10, 6/10, 7/10, 8/10, з яких 239 520,00 грн - заборгованість з орендної плати за період з січня 2014 року по серпень 2015 року, 239 520,00 грн - неустойка на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.05.2017).
Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2018р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та письмовому поясненні (вх.34796/18 від 19.09.2018р.) (а.с.161, т.3). Зокрема, зазначив таке:
· Відповідно до положень Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2014р. , укладеної між сторонами спору, на думку відповідача, відсутні будь-які претензії сторін даного спору, оскільки відбулося зустрічне зарахування грошових зобов’язань між КП „Комбінат міського господарства» та ТзОВ „ЕКО-КМГ»;
· Позивач нарахував пеню в розмірі 239520,00 грн. з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України;
· Позивачем не вчинялося жодних дій, спрямованих на повернення спірних автомобілів з оренди, всі транспортні засоби знаходяться за зареєстрованим місцем позивача;
· Не заслуговує на увагу претензія позивача (а.с.39-40) про відмову від договорів оренди, оскільки відповідач такої претензії не отримував та про її існування довідався лише після ознайомлення з матеріалами справи;
· Зазначив про укладення спірних договорів оренди з порушенням вимог статуту ТзОВ «ЕКО-КМГ» (без попередньої згоди загальних зборів учасників ТзОВ).
Третя особа у судове засідання 12.11.2018р. не з’явилася, причин неприбуття не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
Між ТОВ "ЕКО-КМГ" (орендодавець) та КП "Комбінат міського господарства" (орендар) укладено:
1. договір оренди транспортного засобу № 1/10 від 01.10.2013,
2. договір оренди транспортного засобу № 2/10 від 01.10.2013,
3. договір оренди транспортного засобу № 3/10 від 01.10.2013,
4. договір оренди транспортного засобу № 4/10 від 01.10.2013,
5. договір оренди транспортного засобу № 5/10 від 01.10.2013,
6. договір оренди транспортного засобу № 6/10 від 01.10.2013,
7. договір оренди транспортного засобу № 7/10 від 01.10.2013,
8. договір оренди транспортного засобу № 8/10 від 01.10.2013,
за умовами яких позивач передав відповідачу сміттєвоз КО-431 ЗІЛ 130, р.н. НОМЕР_1, р.в. 1984 р.; сміттєвоз КО-431 ЗІЛ ММЗ 4505, р.н. НОМЕР_2, р.в. 1989 р.; сміттєвоз КО-431 ЗІЛ 431412, р.н. НОМЕР_3, р.в. 1993 р.; сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 433362, р.н. НОМЕР_4, р.в. 1999 р.; сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 4333, р.н. НОМЕР_5., р.в. 1999 р.; сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 431410, р.н. НОМЕР_6, р.в. 1987 р.; сміттєвоз mersedes-benzactoros, р.н. НОМЕР_7, р.в. 2002 р.; бульдозер ДЗ 110, р.н. НОМЕР_8 (далі - договори оренди).
Відповідно до п.п. 3.1, 2.3.3, 4.2 договорів оренди орендна плата становить відповідну суму, в т.ч. ПДВ в місяць, яку орендар сплачує орендодавцю щомісячно не пізніше 25 числа місяця, що слідує за тим, за яким справляється орендна плата. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору, орендар несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2.3.4 договорів оренди після закінчення строку дії даного договору або після дострокового його розірвання не пізніше трьох днів повернути об'єкт оренди в технічно-справному стані за актом прийому-передачі, який підписується сторонами даного договору.
Відповідно до п. 5.1 договорів оренди вони вступають в дію з моменту підписання і є чинним до 01.10.2014.
Факт передачі та приймання в користування (оренду) транспортних засобів підтверджується актами приймання-передачі №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 від 01.10.2013 до договорів оренди транспортних засобів.
Строк дії договорів оренди закінчився 01.10.2014р.
Позивач звертався до відповідача з листом-претензією, у якому повідомив про розірвання договорів оренди транспортних засобів, просив сплатити кошти в розмірі 239520,00 грн. та передати ТзОВ «ЕКО-КМГ» орендоване майно протягом 7 днів з дня отримання вимоги.
Станом на дату прийняття рішення відповідач не повернув позивачу орендоване майно.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оскільки між сторонами укладено договори оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як зазначає Верховний Суд України у постанові від 11.04.2018р. у цій справі: «…суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули та, встановивши факт закінчення строку дії договорів оренди 01.10.2014, а також відсутність доказів їх пролонгації, не навели правових підстав для стягнення з відповідача у такому випадку орендної плати саме на підставі договорів оренди після закінчення строку їх дії.
У разі, якщо строк дії договорів оренди сплив і сторони в договорі не встановили обов'язку щодо сплати орендної плати після їх припинення (до моменту фактичного повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі), то у такому випадку з припиненням договорів оренди припиняється і обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати на підставі таких договорів оренди.
Однак суди попередніх інстанцій не досліджували договори оренди на предмет наявності в них умов щодо можливості нарахування орендної плати після закінчення строку їх дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02.09.2014 у справі №3-85гс14 та від 19.08.2014 у справі №3-85гс14.
Однак судами попередніх інстанцій не надано оцінку обставинам справи на предмет наявності у відповідача можливості передати позивачу спірні транспортні засоби та умисного невиконання ним цього обов'язку.
Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили розрахунок заявлених позивачем до стягнення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК Українисум неустойки за користування транспортними засобами».
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтями 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Суд звертає увагу позивача і відповідача на те, що обов’язок орендаря (КП «Комбінат міського господарства») щодо повернення орендованого майна прямо визначено у п.2.3.4 всіх восьми договорів оренди транспортних засобів. Відтак, суд критично оцінює аргумент комунального господарства щодо того, що позивачем не вчинялося жодних дій, спрямованих на повернення спірних автомобілів з оренди, всі транспортні засоби знаходяться за зареєстрованим місцем позивача. Дії щодо повернення майна є обов’язком відповідача, а не позивача, і саме орендар зобов’язаний повернути орендоване майно, а позивач – вчинити конклюдентні дії щодо його прийняття. Відповідачем не подано суду жодних доказів звернення з пропозицією до позивача щодо повернення майна (транспортних засобів з оренди) чи вчинення будь-яких дій щодо його повернення. Аргумент відповідача щодо знаходження майна у позивача за місцем реєстрації ТзОВ «ЕКО-КМГ» також судом не береться до увагу, оскільки доказів знаходження такого майна за місцем реєстрації товариства (Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, буд.15) не подано відповідачем і позивачем не підтверджено цього факту. Також у матеріалах справи відсутні складені одно- чи двосторонні акти повернення-приймання орендованих транспортних засобів з оренди.
Крім того, позивач є належним власником всіх 7 (семи) сміттєвозів та 1 (одного) бульдозера, що встановлено рішенням суду від 25.01.2017р. у справі №914/269/16 та підтверджується копіями техпаспортів, що знаходяться у матеріалах справи, на орендовані машини. Відтак, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем позивачу спірних транспортних засобів, позовна вимога про зобов’язання Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-КМГ орендованих транспортних засобів (сім сміттєвозів та один бульдозер) є правомірною.
Щодо нарахованих позивачем орендних платежів суд зазначає таке.
Як встановлено ч.ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом та визнається сторонами, строк дії вищезазначених восьми договорів оренди транспортних засобів закінчився 01.10.2014р. Доказів пролонгації цих договорів сторонами не було подано.
Водночас позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за договорами оренди з січня 2014 року по серпень 2015 року, тобто у тому числі, за період після закінчення строку дії договорів оренди.
Суд звертає увагу позивача на те, що зі змісту укладених між сторонами договорів оренди транспортних засобів випливає відсутність обов’язку орендаря сплачувати орендну плату після закінчення терміну дії цих договорів. Тому, слід виключити з розрахунку період заборгованості з 01.10.2014р. по серпень 2015р. у зв’язку з відсутністю правових підстав для її нарахування. Щодо періоду нарахування з січня 2014р. по жовтень 2014 (останній день 30.09.2014р.), то суд здійснив самостійно розрахунок заборгованості зі сплати орендних платежів в межах період з січня 2014р. по 30.09.2014р. по кожному договору і встановив, що правомірною до стягнення з відповідача є сума 107’ 784,00грн. орендної плати. У задоволенні решти вимог про стягнення суми орендної плати суд відмовляє за відсутністю правових підстав для її стягнення.
Щодо аргументу відповідача про наявність Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2014р. (а.с.209-210, т.1), яка, на думку відповідача, є підставою для зустрічного зарахування грошових зобов’язань між КП „Комбінат міського господарства» та ТзОВ «ЕКО-КМГ», то суд звертає увагу відповідача на те, що зі змісту цієї Угоди випливає, що КП „Комбінат міського господарства» та ТзОВ «ЕКО-КМГ» зарахували зустрічні вимоги за договором підряду від 01.12.2013р. та договором оренди від 01.10.2013р. Про який саме договір оренди від 01.10.2013р. йдеться, зі змісту тексту даної угоди не зрозуміло, оскільки 01.10.2013р. сторонами спору було укладено 8 (вісім) договорів оренди транспортних засобів. Тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Щодо нарахованої позивачем неустойки з серпня 2015р. по квітень 2017р. (а.с.37-38, том.2), подана у вигляді заяви про збільшення позовних вимог 16.05.2017р. вх.№2138/17, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Судом встановлено порушення відповідачем обов’язку повернення орендованих машин позивачу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем нараховано відповідачу 239’ 520,00 грн неустойки з серпня 2015р. по квітень 2017р.
Водночас, відповідачем заявлено про застосування судом позовної давності.
Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 вищезазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність становить один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу, оскільки відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність. З наведеного вбачається, що до даних правовідносин слід застосовувати строк загальної позовної давності у три роки. Відтак, суд відхиляє заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, оскільки позивач звернувся за захистом свого права в межах строку позовної давності, встановленого законом.
Позивач 10.12.2015р. звернувся до господарського суду із позовною заявою з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січня 2014 по вересень 2015р. та неустойки з серпня 2015р. по квітень 2017р.(заяви про збільшення позовних вимог подана 16.05.2017р. вх.№2138/17). Оскільки позивач не пропустив строк на звернення до суду, відповідачем орендоване майно станом на дату прийняття рішення не повернуто, позивач вправі нарахувати відповідачу 239 520,00 грн - неустойка на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року. Відтак, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов’язати Комунальне підприємство «Комбінат міського господарства» (адреса: 82100, Львівська обл, м.Дрогобич, вул.П.Орлика, 15, код ЄДРПОУ 32300057) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-КМГ (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 15, код ЄДРПОУ 38486689):
- сміттєвоз КО-431 ЗІЛ 130, р.н. НОМЕР_1, р.в. 1984 р.;
- сміттєвоз КО-431 ЗІЛ ММЗ 4505, р.н. НОМЕР_2, р.в. 1989 р.;
- сміттєвоз КО-431 ЗІЛ 431412, р.н. НОМЕР_3, р.в.1993 р.;
- сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 433362, р.н. НОМЕР_4, р.в. 1999 р.;
- сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 4333, р.н. НОМЕР_5, р.в. 1999р.;
- сміттєвоз КО-440 ЗІЛ 431410, р.н. НОМЕР_6, р.в. 1987р.;
- сміттєвоз mersedes-benz Аctoros, р.н. НОМЕР_7, р.в. 2002 р.;
- бульдозер ДЗ 110, р.н. НОМЕР_8.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» (адреса: 82100, Львівська обл, м.Дрогобич, вул.П.Орлика, 15, код ЄДРПОУ 32300057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКО-КМГ (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 15, код ЄДРПОУ 38486689) 107’ 784,00 грн. орендної плати, 239 520,00 грн неустойки та 8403,60грн. судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
7. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2018р.
Суддя Козак І.Б.
